Держзакупівлі та локалізація виробництва: ВР прийняла закон

Все про економіку та фінанси

Верховна Рада прийняла закон "Про внесення змін до закону "Про публічні закупівлі" щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості". За ухвалення відповідного законопроєкту (№3739) у другому читанні проголосували 323 нардепи, пише "БізнесЦензор".

Законом строком на 10 років встановлюються обов’язок для замовників купувати продукцію з певним рівнем локалізації виробництва при здійснення держзакупівель, якщо вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень.

Зокрема, йдеться генераторні установки, трансформатори, автомобілі швидкої допомоги, автобуси, автоцистерни, автокрани та вантажні автомобілі, пересувні бурові вежі, пожежну та прибиральну техніку, сміттєвози, електробуси, локомотиви, залізничні вагони, трамваї і тролейбуси, вертольоти та літаки, турбіни та мотори, насоси та компресори, гірничодобувне та будівельне обладнання.

Зокрема, замовник зможе купувати ці товари виключно якщо їх ступінь локалізації виробництва дорівнює чи перевищує:

у 2021 році – 10%;
у 2022 році – 15%;
у 2023 році – 20%;
у 2024 році – 25%;
у 2025 році – 30%;
у 2026 році – 35 %;
з 2027 року до дня завершення 10- річного строку дії цього пункту – 40%.

Ступінь локалізації виробництва виробники будуть визначати самостійно, після чого її має підтвердити уповноважений Кабміном орган.

До другого читання в закон було внесено зміни, згідно з якими цей пункт не застосовується до держзакупівель, передбачених міжнародними договорами України.

Кабміну доручено забезпечити під час підготовки міжнародних договорів та/або угод, що передбачають придбання вказаних предметів закупівлі за кредитні кошти, забезпечити включення до цих договорів або угод вимог щодо ступеня локалізації виробництва.

Водночас Головне юридичне управління Верховної Ради у свої висновках вказувало, що запропонований спосіб підтвердження ступеня локалізації виробництва вказаних видів продукції не враховує вимог Конституції, а також вимагатиме додаткових людських та фінансових ресурсів.

Своєю чергою Головне експертне управління зазначало, що необхідність підтвердження ступеня локалізації може призвести до корупційних ризиків при наданні такого підтвердження. Крім того, така вимога містить ризики невідповідності взятим Україною міжнародно-правовим зобов`язанням, насамперед, у сфері європейської інтеграції, оскільки фактично встановлює дискримінаційні умови для нерезидентів.