Вітренко - про ціни на газ, Фірташа і Коломойського

Все про економіку та фінанси

Новий глава "Нафтогазу" Юрій Вітренко в інтерв`ю для "НВ" розповів, що перед призначенням його на вказану посаду в нього були розмови з президентом Володимиром Зеленським і прем`єром Денисом Шмигалем, зокрема, щодо збільшення видобутку газу:

"У мене є завдання від президента і прем`єр-міністра організувати роботу "Укргазвидобування" ефективним чином, щоб потреби населення України були повністю покриті газом власного видобутку. Насамперед це питання національної безпеки. Тому я не можу сказати, що, оскільки воно виходить від політиків, це суто політичне завдання. Це просто їхнє і моє розуміння національного завдання. У мене немає такого спілкування з президентом і прем`єром, що просто я солдат, який виконує якісь інструкції. Мені здавалося, що вони якоюсь мірою цінують, і я ціную можливість обговорити. І моє завдання покласти на стіл факти, які дозволяють прийняти обґрунтоване рішення, які дозволяють зробити так, щоб президента і прем`єр-міністра, таке негарне слово, ніхто не розводив.

Є певні політичні очікування зростання видобутку. Не в цьому році, але найближчим часом. Я поки не готовий вже на посаді керівника Нафтогазу озвучувати конкретні плани щодо видобутку. Ми на них зараз ще раз дивимося. Вже знайшли деякі внутрішні моменти, які дозволяють розраховувати на відчутне збільшення видобутку".

За словами Ю. Вітренка, "ціна на газ — це один з елементів системи рівнянь":

"У бізнесі є таке поняття як show me the money. У даній ситуації це впирається в три речі: енергоефективність, розрахунки і ціна. І ціна в цьому рівнянні — не головний параметр, що найцікавіше.

Що таке ринкова ціна? Залежно від різних умов є різна ринкова ціна. Якщо ми видобуваємо більше газу і скорочуємо неефективне споживання газу, або якщо у нас заповнені сховища, його стає більше в Україні. Ми починаємо експортувати газ. І тоді ринкова ціна — це експортний паритет. Звертаю увагу, якщо через Україну проходить експорт газу в Європу, то ринкова ціна в Україні теж має бути на рівні експортного паритету, навіть якщо ми імпортуємо газ, у цьому випадку імпортний паритет має бути на одному рівні з експортним паритетом. Різниця між імпортним і експортним паритетом значна, коли Газпром зловживає своїм домінантним становищем на європейському ринку, обмежуючи там конкуренцію, робить так, щоб тільки його газ йшов транзитом через Україну в Європу. Тому ми як держава повинні активно діяти, щоб більше добували і скоротили неефективне споживання. Ну і щоб Газпром не зловживав".

Про Фірташа

"Я якраз був людиною, яка в цій компанії боролася з Фірташем не на словах, а на ділі. І якраз я сказав, коли був в.о. міністра, що держава не може просто споглядати, що пан Фірташ у його компаніях має фактично надприбуток, націнку 30−40% у порівнянні з цінами конкурентів. І дав пропозицію конкретну, як з цим боротися. Адже держава бачить, що головним бенефіціаром цієї реформи (роздрібний ринок газу) є фактично пан Фірташ. Невелике і повільне скорочення його частки на ринку з лишком компенсується цією величезною маржею, розумієте? З огляду на це держава повинна була щось робити. І національна компанія теж повинна з цим щось робити. Тому що ми повинні зробити так, щоб був розвиток ринку в інтересах споживача, в інтересах українських громадян, а не в інтересах пана Фірташа.

Щодо конкретно боргів. Комплексне має бути рішення, яке з одного боку включає і питання законодавчого врегулювання. Тому що іноді ці борги виникають за всім ланцюжком через якісь рішення держави. І відповідно, учасники ринку не можуть нести відповідальність.

Потрібно знайти варіант, який з одного боку дозволить там, де потрібно борги списувати, їх списувати. Там, де потрібно — забезпечити розрахунки по колу. І ці розрахунки включають якесь фінансування з держбюджету, але ці гроші потім повернуться до держбюджету. Це теж потрібно робити. А десь і часто насправді це жорстка судова робота проти компаній того ж пана Фірташа, де у нього через суд потрібно ці компанії забирати. Якщо не може розрахуватися, значить, ця компанія повинна фактично перейти у власність держави в правильний законний спосіб.

Ми будемо вести активно всі судові процеси, стягувати заборгованості. Я не дуже люблю слова «моя команда, не моя команда», тому що ми всі одна команда, хто працювали в Нафтогазі… Але якраз людина з моєї команди домоглася, що хімічні заводи Фірташа заплатили більш як три мільярди гривень. Олег Діденко цим займався. Буду просити, щоб він повернувся".

"Укрнафта", "Укртатнафта" і Коломойський

"Іноді здається, що він [Ігор Коломойський] не сусід, а господар, а ми або держава у нього в «приймах» і в гостях".

<...> Позитив останнього часу, і я навіть пишаюся, що якось до цього причетний — це реальна деолігархізація. Ми бачимо в тій же енергетиці, що олігархи точно не отримують ніякого печивка, а реально втрачають свій вплив, втрачають можливість заробляти на громадянах України. Коломойський мав вплив у Центренерго. Коли я був на своїй позиції (у міністерстві), він цей вплив реально втратив. Говорили про аукціони, коли продавалася електроенергія того ж Центренерго або Енергоатому за цінами, нижчими за ринок, для підприємств Коломойського. Все! Цього вже теж немає. Той же Фірташ, як ми вже сказали, реально перестав заробляти надприбутки. Є політична воля. У цьому випадку передусім є політична воля українського народу — боротися з олігархами. І ця воля вже транслюється через дії президента і Кабміну. Якщо ця тенденція триватиме, то ми в праві розраховувати на те, що і ситуація на Укрнафті й Укртатнафті зміниться. Тому що пан Коломойський — це гравець національного масштабу…

З практичних речей, які залишилися на порядку денному, це все-таки конкурс на нового керівника Укрнафти, щоб менеджмент компанії не залежав від міноритаріїв. Також на порядку денному стоїть питання про поділ активів Укрнафти з міноритаріями.

Окремо на політичному рівні було поставлено ще одне питання. Це те, що держава не може миритися, що в Укртатнафті у нас більше 43%, але фактично державу відсунули і від процесу ухвалення рішень, і від дивідендів.

<...> У нашому розумінні [власники 57% акцій Укрнафти] — не єдина [команда]. Але це не змінює підхід. Крім того, ще інший момент. Фактично всі великі активи, які добувають нафту, зосереджені в Укрнафті. А єдиний великий нафтопереробний — Укртатнафта. Вони залежать один від одного.

Нам треба відразу думати, як це працюватиме. Бо в будь-якому разі нафту, яку видобувають в Україні, повинні десь переробляти. І логічно, щоб її переробляли в Україні, правильно? З іншого боку, нафтопереробний завод, який є в Україні, повинен звідкись брати нафту, і логічно, щоб він брав цю нафту з України. А коли у вас немає ринку, тоді ціна купівлі нафти для переробки, і ціна послуг з переробки — це велике питання. І на цьому ґрунті завжди може бути неефективність, конфлікти або корупція. Тому вертикальна інтеграція має ще економічний сенс. Ми зараз дуже серйозно дивимося на це. Але ми впевнені, що зробимо так, щоб і економічна ефективність була забезпечена, і були захищені національні інтереси. Тим паче, що ринок нафтопродуктів теж вимагає активної ролі держави з точки зору захисту національних інтересів. Тому що це теж національна безпека.

<...> Є варіант об`єднання [Укрнафти і Укртатнафти]. У цьому випадку державні інтереси точно не страждають. Але є проблема. Якщо ми отримаємо 50%+1 акція в об`єднаному бізнесі, то повинні розмити, якщо говорити корпоративною мовою, частку Коломойського і, можливо, інших людей в Укртатнафті. Далеко не факт, що вони хочуть втратити контроль. І очікується, що вони будуть з цим боротися.

<...> Так [це поки тільки теоретично], у нас і близько не було ніяких переговорів з цього приводу з Коломойським або з ким-небудь з акціонерів Укртатнафти. Ми просто ставимо питання, що нас не влаштовує, що ми власник 43% і не отримуємо від цього ніяких економічних вигод. І ми готові посилювати тиск.

"Північний потік-2" і "Газпром"

"Північний потік-2. Звичайно, ми будемо продовжувати робити все можливе, щоб цей проєкт зупинити. Бо ми вважаємо, що добудова Північного потоку-2 шкодить не тільки Україні, але глобальній безпеці, європейській безпеці. Ми з одного боку розуміємо, можливо, в Німеччині зміниться внутрішньополітична ситуація в зв’язку з виборами. Адже Зелені по-іншому дивилися на цей проєкт. Але з іншого боку ми розуміємо, Росія купує лояльність Німеччини, надаючи таким чином економічні преференції окремим впливовим представникам німецького бізнесу. Тому вирішили більше звертати увагу на Америку, яка де-факто багато в чому є гарантом глобальної безпеки, у якої є лідерська роль з погляду національної безпеки.

І ми бачимо, що американський Конгрес є лідером у процесі, який реально призупинив будівництво Північного потоку-2. І теж пов’язуємо з цим певні очікування.

Щодо Газпрому і потенційних розглядів. Я особисто проводив переговори з Газпромом, я особисто підписував цей контракт. Тобто, мені здається, що я трошки розбираюся, про що домовлялися з тим же Газпромом. Є договір про врегулювання, за яким ми й отримали ці $3 млрд. У цьому договорі ми відмовилися від взаємних претензій, а їх було нереальна кількість. На загальну суму понад $100 млрд. Але ця угода про врегулювання стосується минулого. Тобто, ми кажемо, що перегортаємо сторінку.

Питання, яке ми ставимо зараз: є проблема, яка існує зараз. І якщо зараз вони зловживають своїм домінантним становищем, то ми можемо і повинні вживати відповідні юридичні дії. Ми можемо і повинні скаржитися в Європейські антимонопольні органи. Ніхто не обмежує нашого права почати новий арбітраж. Звичайно, що перед цим ми повинні в повній відповідності з передбаченою контрактом процедурою спочатку намагатися вирішити конфліктні ситуації з Газпромом шляхом переговорів. І якщо ми не зможемо вирішити їх, ми маємо право звертатися до арбітражу.

Ми зараз оновимо нашу юридичну позицію, будемо з Газпропом з’ясовувати, чому немає перенесення точок передачі газу європейським споживачам. Чому немає транзиту з Центральної Азії, хоча центральноазіатські компанії хотіли б транспортувати газ до Європи через Україну. Для НАКу це значні додаткові доходи від організації транзиту. Ось ці всі питання ми будемо ставити. Навколо цього є не те, що навіть спекуляція, а іноді це просто хайп, іноді це цілеспрямований наклеп, що ми хочемо відновити прямі поставки. Іноді це пов’язується з моїм ім`ям. Я ніколи не казав про те, що треба відновити прямі поставки. Це не просто перекручені мої слова, це абсолютно перекручений зміст того, що я говорив. Просто Росія не хоче, щоб на них хтось тиснув, не хоче, щоб хтось скаржився в Антимонопольний комітет європейський. Хтось не хоче, щоб Нафтогаз подавав у міжнародний арбітраж проти Газпрому".