Верховний Суд скасував передачу "Арктики" Ощадбанку: продаж центру Фіалі під сумнівом

Все про економіку та фінанси

08.09.2021 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", скасував рішення судів попередніх інстанцій в справі №826/7243/17 та задовольнив позов вказаної компанії до Міністерства юстиції, визнав неправомірними дії держвиконавця в межах виконавчого провадження №53731207 щодо передачі на реалізацію на електронних торгах належного позивачу як боржнику майна (стягувачем був Ощадбанк), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Чорновола, 46а, в т.ч.

- рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», який складається з: адміністративного корпусу «А» площею 1237,2 кв.м.;
- рибного ярмарку «Б» площею 2983,0 кв.м.;
- комплексу по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16522,2 кв.м.;
- насосної підстанції «Г» площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні «Д» площею 128,7 кв.м.;
- земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівка сільська рада;
- земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада.

Крім того, Верховний Суд скасував низку постанов держвиконавця, винесених у межах виконавчих проваджень №53731207, №53995297, об`єднаних надалі у зведене виконавче провадження №53999200, після їх відкриття, в т.ч. про арешт майна ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", призначення оцінщика, а також закінчення виконавчих проваджень №53731207 і №53995297 (від 16.06.2017).

Як третя особа в цьому справі фігурує Ощадбанк.

Згідно з судовими матеріалами, ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" передало згадане вище нерухоме майно в іпотеку для Ощадбанку як забезпечення по кредиту від 2014 року.

У 2017 році приватний нотаріус вчинив виконавчий напис для звернення стягнення на предмет іпотеки. Після цього за ініціативою Ощадбанку держвиконавець відкрив виконавче провадження й наклав арешт на майно. Надалі (в тому ж таки 2017 році) Ощадбанк звернувся до держвиконавця про придбання предмету іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

23.05.2017 держвиконавець видав акт про реалізацію предмета іпотеки, а 16.06.2017 виніс постанову про закінчення виконавчих проваджень№53995297, №53731207 та стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 9,33 млн грн і 6,08 млн грн.

Цитата з постанови Верховного Суду від 08.09.2021:

“Суд виходить зі встановлених обставин цієї справи, які свідчать про те, що видача виконавчого напису нотаріуса на підставі задавненого договору; відсутність у постанові про відкриття виконавчого провадження ідентифікатору доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; отримання доказів про невручення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження; відсутність підтвердження про доставлення йому решти документів; сплив тривалого часу й вчинення вагомих виконавчих дій з моменту останнього ознайомлення боржника з матеріалами виконавчого провадження - у сукупності були фактами й обставинами, які ставили під сумнів правильність відомостей про адресу місцезнаходження боржника - юридичної особи та своєю чергою вимагали від державного виконавця здійснення заходів щодо їхньої перевірки.

Однак згідно з обставинами справи державний виконавець не надав уваги цим факторам та надсилав документи виконавчого провадження суто на адресу, яка була вказана у виконавчих документах, тобто буквально трактуючи статтю 28 Закону України «Про виконавче провадження».

За наявності наведених обставин державний виконавець повинен був звернути увагу на факт відсутності доказів доведення до відома боржника інформації про стан й перебіг виконавчого провадження.

Нездійснення державним виконавцем юридично значущих і обов`язкових дій на користь боржника, які на підставі закону віднесені до його компетенції, були об`єктивно необхідними та реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, є проявом пасивної поведінки, тобто бездіяльності.

З огляду на юридичний зміст, значущість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів скаржника, необхідно погодитися з доводами останнього стосовно того, що ця бездіяльність державного виконавця була протиправною та призвела до ненаправлення на адресу боржника документів виконавчих проваджень.

Тому Верховний суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що державним виконавцем не були використані повною мірою повноваження, надані йому Законом України «Про виконавче провадження», що призвело до протиправної бездіяльності та по суті унеможливило належне інформування боржника про стан та перебіг виконавчого провадження.

Отже, позовну вимогу про визнання бездіяльності протиправною належить задовольнити.

Крім цього, вказана бездіяльність державного виконавця звела нанівець справедливість виконавчого провадження та вплинула на правомірність його дій і рішень в цілому. Тому похідним від цього висновку є питання обґрунтованості дій державного виконавця, які вчинені у межах виконавчого провадження №53731207, у частині передачі на реалізацію на електронних торгах належного боржнику майна.

Обставини справи свідчать про те, що протиправна бездіяльність державного виконавця, груба невідповідність його дій і рішень засадам виконавчого провадження й принципам здійснення професійної діяльності призвели до невиправданого позбавлення права боржника на участь у визначенні вартості його майна, що передбачене, зокрема, статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Нерозсудливість й необґрунтоване вчинення виконавчих дій і прийняття рішень, які до того ж мали ознаки підвищеної інтенсивності й форсованості, призвели по суті до усунення боржника від участі у цій процедурі, позбавлення його процесуальних прав та гарантій та, як наслідок, до протиправної передачі належного йому майна на реалізацію.

Відтак позовна вимога про визнання цих дій державного виконавця протиправними є обґрунтованою і її також належить задовольнити.

Зрештою протиправна бездіяльність державного виконавця, груба невідповідність його дій і рішень засадам виконавчого провадження й принципам здійснення професійної діяльності призвели до несправедливості виконавчого провадження як такого та своєю чергою тягнуть за собою протиправність всіх постанов, які були винесені у межах виконавчих проваджень №53731207, №53995297, об`єднаних надалі у зведене виконавче провадження №53999200, після їх відкриття.

Тому позовна вимога про визнання цих постанов протиправними та їх скасування також є обґрунтованою, похідною від визнання бездіяльності протиправною і її належить задовольнити”.

Контекст

У листопаді-2018 Ощадбанк продав логістичний центр "Арктика" на аукціоні СЕТАМ для Dragon Capital Томаша Фіали за 195 млн грн.

"Арктику" пов`язували з Леонідом Юрушевим.

У квітні-2021 Антимонопольний комітет надав дозвіл на концентрацію у вигляді одержання "МХП" ("Миронівський хлібопродукт"; виробник курятини) в оренду логістичного центру "Арктика", що належить Dragon Capital та знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46, 46а, 46б, 46г.

Як писав Finbalance, 18.08.2021 Північний апеляційний госпсуд задовольнив апеляційну скаргу Ощадбанку та скасував рішення Госпсуду м. Києва від 25.05.2021 (у справі №910/570/21), яким було задоволено позов ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до Ощадбанку та визнано згаданий вище виконавчий напис, вчинений 27.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №705, на іпотечному договорі №876/31/1-3 таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з судовими матеріалами, 04.11.2014 між Ощадбанком і ТОВ "Торгово-логістичний "Арктика" було укладено кредитний договір №876/31/1 на 100 млн грн.

Листом від 10.03.2016 Ощадбанк направив на адресу ТОВ "ТЛК "Арктика" вимогу про дострокове повернення кредиту через наявність простроченої заборгованості.

27.03.2017 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу на іпотечному договорі вчинив виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" перед Ощадбанком за процентами та штрафними санкціями за період з 15.03.2016 по 15.03.2017 за кредитним договором в сумі 60,8 млн грн звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Підставою для визнання виконавчого напису №705 таким, що не підлягає виконанню, ТОВ "ТЛК "Арктика" називало незаконність (на його думку) нарахування запропонованої до погашення заборгованості. Зокрема, позичальник вказував на відсутність у банку правових підстав для нарахування процентів за користування кредитними коштами після дострокового припинення за волею банку кредитних правовідносин.

Північний апеляційний госпсуд констатував, що “місцевий господарський суд у своїх висновках безпідставно ототожнив вимогу банку про дострокове повернення кредиту, на що мав право відповідно до закону та договору, з розірванням договору і припиненням інших зобов`язань боржника” (цитата).

Ощадбанк у контексті цього спору уточнював, що суд першої інстанції заборонив виконання за одним із виконавчих написів, “який врешті надав можливість погасити борг за рахунок продажу майна боржника”.

Додамо, що 14.07.2021 Госпсуд м. Києва відмовився задовольнити позов Ощадбанку до Антимонопольного комітету (в справі №910/20990/20) про скасування рішення комітету від 30.10.2020 щодо накладення штрафу на Ощадбанк у розмірі 1,06 млн грн за неподання інформації на вимогу комітету про набуття Ощадбанком у власність активів ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» у вигляді цілісного майнового комплексу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування", що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, а також двох земельних ділянок.

Цитати з рішення Госпсуду м. Києва від 14.07.2021 (у справі №910/20990/20):

“Державний уповноважений орган як орган АМК [Антимонопольного комітету] у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у АТ «Ощадбанк» інформацію, необхідну для з`ясування дійсних обставин набуття права власності АТ "Державний ощадний банк України" над активами ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", а товариство, в свою чергу, було зобов`язане надати достовірну та повну інформацію у встановлений строк.

Тобто, неподання суб`єктом господарювання інформації на вимогу органу Антимонопольного комітету України є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Посилання представників АТ "Ощадбанк" на те, що відповідний лист не містив безпосередніх слів "вимога" чи "вимагаємо", а натомість мав у своєму змісті слово "пропонуємо", що, на його думку, наділяло останнього правом вирішення питання необхідності надання запитуваної інформації на власний розсуд, не спростовує наведеного висновку суду про безумовну обов`язковість надання запитуваної інформації, адже чинними приписами законодавства про захист економічної конкуренції не визначено будь-яких вимог до формулювання органом Антимонопольного комітету України своїх запитів про надання інформації до суб`єктів господарювання, а тим більше не встановлює права таких суб`єктів на відмову в наданні інформації в силу стилістично невірного формулювання відповідного запиту.

<...> Встановлені в даному випадку судом непослідовні дії представників (працівників) АТ "Ощадбанк", які полягають в тотожній поведінці в двох різних випадках (1 - невиконання вимог Антимонопольного комітету України щодо надання інформації при дослідженні питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції; 2 - невиконання вимог суду [в справі №910/13232/20] про надання витребуваних документів, необхідних для вирішення спору по суті), однак спрямованій на єдину мету - приховуванні обставин набуття та розпорядження АТ "Ощадбанк" майном, що належало ТОВ "ТЛК "Арктика" та розташовувалося за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А.за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, викликають обґрунтовані сумніви відносно добросовісної реалізації позивачем своїх прав, що в силу приписів ч. 6 ст. 13 Цивільного кодексу України є самостійною підставою як притягнення такої особи до визначеної відповідальності (тобто, самостійною підставою для визнання обґрунтованим Рішення №36-р/тк), так і для відмови в задоволенні поданого позову як способу припинення відповідного зловживання, адже правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які є очевидно недобросовісними.

<...> З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані суд дійшов висновку, що застосований до позивача штраф відповідає вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції", а позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що така сума є непропорційною до допущеного ним правопорушення, в т.ч. з огляду на встановлені судом ознаки його недобросовісної поведінки”.