Верховний Суд пояснив своє рішення в справі за позовом Аджунера до НБУ

Все про економіку та фінанси

13.05.2021 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Шевкі Аджунера та залишив у силі рішення Окружного адмінсуду м. Києва від 18.02.2020 (в справі №640/17815/19), яким було задоволено позов вказаної фізособи до НБУ та скасовано рішення Нацбанку від 15.08.2019 про відмову в погодженні Шевкі Аджунера на посаду глави наглядової ради Ощадбанку.

При цьому суд касаційної інстанції скасував постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 02.07.2020, якою було задоволено апеляційну скаргу НБУ та скасовано згадане рішення суду першої інстанції від 18.02.2020.

Шевкі Аджунер у 2013-2018 роках очолював представництво ЄБРР в Україні. Наразі він є главою наглядової ради "Укрзалізниці" та "Укренерго".

Восени 2019 року Кабмін припинив повноваження низки членів наглядової ради Ощадбанку, в т.ч. Шевкі Аджунера, з огляду на рішення Нацбанку.

Своє рішення про відмову погодити Шевкі Аджунера на посаду глави наглядової ради Ощадбанку НБУ пояснював (див. нижче цитату з офіційної заяви Нацбанку) низкою причин, у т.ч. конфліктом інтересів у вказаної фізособи, а також неналежним виконанням обов`язків глави наглядової ради Ощадбанку (в контексті рішення наглядової ради продовжити повноваження уже екс-глави правління цього держбанку Андрія Пишного; у тому конфлікті позицію НБУ підтримував у т.ч. ЄБРР, Світовий банк, МВФ).

"Конфлікт інтересів.

Шевкі Аджунер одночасно, обіймаючи посаду голови наглядової ради Ощадбанку, головує також у наглядових радах двох великих державних компаній, які є клієнтами банку (ДП «НЕК «Укренерго» та АТ «Укрзалізниця»).

Це свідчить про наявність потенційного конфлікту інтересів у питаннях взаємовідносин між банком та кожною із зазначених компаній. Будучи головою наглядових рад зазначених установ та маючи відповідно мандат на організацію їх роботи, він володіє важелями впливу на процеси прийняття рішень у цих компаніях. Водночас звертаємо увагу, що відповідно до статті 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів.

Неналежне виконання обов’язків голови наглядової ради Ощадбанку.

Під час аналізу обставин, за яких наглядовою радою банку було продовжено повноваження голови правління Ощадбанку, Національний банк дійшов висновку про неналежне виконання Шевкі Аджунером обов`язків голови наглядової ради банку. Йдеться про процедурні порушення, що могли бути причиною прийняття зазначеного кадрового рішення з порушенням вимог про проведення конкурсного відбору.

Процедурні порушення в роботі наглядової ради полягають у такому:

- голова наглядової ради не забезпечив завчасне надсилання всім членам ради матеріалів із питань порядку денного засідання, на якому ухвалювалося рішення про продовження повноважень голови правління. Це позбавило інших членів можливості належним чином вивчити матеріали засідання;

- питання про продовження строку повноважень голови банку було внесено на розгляд без отримання висновків та пропозицій щодо законності процедури від профільного Комітету з питань призначень та винагород посадовим особам наглядової ради банку;

- після отримання зауважень від одного із членів наглядової ради щодо допущених під час підготовки до засідання процедурних порушень розгляд питання не було перенесено на інше засідання;

- порушено визначений Законом «Про акціонерні товариства» строк підписання протоколу засідання наглядової ради банку. Це, в свою чергу, унеможливило надання повного тексту протоколу Національному банку на його запит".

Натомість Верховний Суд у постанові від 13.05.2021 зазначив таке:

“У справі, що розглядається, спірні правовідносини пов`язані з припиненням повноважень члена Наглядової ради АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 [Шевкы Аджунера] у зв`язку із прийняттям Національним банком рішення про відмову в його погодженні на посаду Голови Наглядової ради АТ «Ощадбанк».

<...> Національний банк України має право вимагати заміни будь-кого з керівників банку, якщо він не відповідає вимогам щодо ділової репутації, а щодо незалежних директорів - також/або вимогам щодо незалежності, та/або якщо керівник банку не забезпечує належного виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до порушення банком вимог законодавства, виявлених під час здійснення банківського нагляду у порядку, визначеному цим Законом. Банк зобов`язаний вжити заходів щодо заміни такого керівника банку у порядку, визначеному Національним банком України.

В той же час, якщо член наглядової ради державного банку неналежним чином виконує свої посадові обов`язки або не відповідає вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації, то на вимогу не менше ніж п`яти членів наглядової ради державного банку або Національного банку України його повноваження можуть бути припинені достроково (пункт 4 частини тридцять третьої статті 7 Закону № 2121-III).

Враховуючи, що повноваження Національного банку щодо контролю за діяльністю незалежних членів наглядової ради державного банку передбачені статтею 7 Закону № 2121-III, то їх реалізація у відповідності до встановлених процедур може бути підставою дострокового припинення їх повноважень.

Тобто, встановлення невідповідності члена наглядової ради державного банку вимогам щодо професійної придатності, як у випадку з позивачем, може мати наслідком дострокове припинення повноважень таким членом, а не прийняття рішення про його непогодження на посаді.

У даному ж випадку, Національний банк у процедурі погодження на посаду керівника державного банку надав оцінку не відповідності ОСОБА_1 кваліфікаційним вимогам, а здійснив аналіз виконання ним обов`язків на посаді Голови Наглядової ради AT «Ощадбанк», що не відповідає меті, визначеній частиною другою статті 42 Закону № 2121-ІІІ.

При цьому слід звернути увагу, що у спірному рішенні відповідача зазначено про відмову у погодженні позивача на посаду Голови Наглядової ради АТ «Ощадбанк», що не узгоджується з приписами Закону № 2121-ІІІ та Положення про ліцензування банків, адже ОСОБА_1 був призначений розпорядженням КМУ на посаду незалежного члена наглядової ради державного банку, а Головою ради він обраний із числа її незалежних членів рішенням Наглядової ради банку від 20 червня 2019 року.

Зазначене підтверджує, що відповідачем надавалася оцінка діяльності позивача на посаді Голови Наглядової ради AT «Ощадбанк».

<...> Зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин та обставини даної справи Верховний Суд приходить до висновку, що у даному конкретному випадку відповідач реалізував повноваження щодо контролю за діяльністю членів наглядової ради державного банку без дотримання вимог законодавства про банки.

Також судова колегія не вбачає підстав погодитись із висновком апеляційного суду щодо наявності в позивача конфлікту інтересів з огляду на його головування у наглядових радах двох державних компаній, які є клієнтами АТ «Ощадбанк», а саме ДП «НЕК «Укренерго» та АТ «Укрзалізниця».

За висновком суду апеляційної інстанції, призначення ОСОБА_1 до складу наглядової ради АТ «Ощадбанк» призводить до виникнення у нього конфлікту інтересів в питаннях взаємовідносин між банком та кожною із зазначених компаній.

Проте, на думку колегії суддів, апеляційний суд неправильно витлумачив поняття «конфлікту інтересів» у розумінні Закону про банки та помилково застосував визначення цього поняття у контексті положень Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції».

Суд зауважує, що відповідно до положень Закону № 2121-ІІІ конфлікт інтересів - це суперечності між особистими інтересами та професійними чи посадовими обов`язками особи.

Між тим, перебування особи на посаді члена наглядової ради компанії не створює для такої особи жодних особистих інтересів, а лише посадові та професійні, відповідно, перебуваючи у складі наглядової ради одночасно декількох компаній в особи виникають професійні та посадові обов`язки, що виключає можливість конфлікту інтересів за відсутності особистих інтересів такої особи.

В особи, щодо котрої перевіряється питання наявності конфлікту інтересів має існувати реальний конфлікт між особистими інтересами та професійними чи посадовими обов`язками, що можуть вплинути на добросовісне виконання нею своїх повноважень, об`єктивність та неупередженість прийняття рішень, що відсутнє у випадку з позивачем.

Таким чином відповідач, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, помилково ототожнив приватний інтерес позивача з інтересом кожної компанії у взаємовідносинах з іншими компаніями, що є помилковим розумінням суті самого поняття «конфлікту інтересів».

Крім того, судом першої інстанції установлено, що на листи НБУ щодо наявності у позивача конфлікту інтересів AT «Ощадбанк» неодноразово повідомляв щодо відсутності реального конфлікту інтересів у позивача у зв`язку з перебуванням останнього у складі наглядових рад одночасно трьох державних компаній та щодо наявності в цих компаніях, включаючи AT «Ощадбанк» чітких та суворих правил щодо виявлення, запобігання та управління конфліктами інтересів, якщо такі виникають.

Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що НБУ, як при прийнятті оскаржуваного рішення, так і в судах першої та апеляційної інстанцій, не обґрунтував наявність у позивача конфлікту інтересів нормами спеціального законодавства - Закону № 2121-ІІІ.

Натомість, апеляційний суд при наданні оцінки зазначеному питанню виходив із нормативного визначення «конфлікту інтересів» у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», що є помилковим, адже цей Закон установлює механізми виявлення і запобігання виникненню конфлікту інтересів зовсім в іншій площині, аніж Закон про банки.

Водночас, при виконанні своїх функцій та повноважень, визначених Законом про банки, відповідач у силу приписів частини другої статті 19 Конституції України має керуватися та застосовувати визначення «конфлікту інтересів» у розумінні статті 2 цього Закону.

Більше того, говорячи про конфлікт інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», необхідно враховувати, що єдиним компетентним органом у констатації факту наявності конфлікту інтересів є Національне агентство з питань запобігання корупції, а не Національний банк.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає правильним та таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства, висновок суду першої інстанції про те, що перебування ОСОБА_1 в складі наглядових рад одночасно трьох державних компаній не може свідчити про конфлікт інтересів у розумінні Закону № 2121-ІІІ.

Відповідачем не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, існування наявних або потенційних суперечностей між посадовими чи професійними обов`язками позивача в державних компаніях та його особистими інтересами.

Сукупність установлених у цій справі обставин та їх правове регулювання вказують на правильність висновків суду першої інстанції про те, що рішення НБУ від 15 серпня 2019 року №397 «Про відмову у погодженні ОСОБА_1 на посаду Голови Наглядової ради акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому не може вважатися правомірним.

<...> Зважаючи на відсутність законодавчо визначених підстав до відмови у погодженні на посаду члена наглядової ради державного банку в результаті реалізації Національним банком повноважень щодо контролю за діяльністю незалежних членів наглядової ради державного банку, та наявність у даному випадку єдиного можливого варіанту поведінки відповідача як суб`єкта владних повноважень у зв`язку з виконанням таких функцій, як-то вимога про дострокове припинення повноважень члена наглядової ради державного банку, спірне рішення відповідача не можна вважати таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Оскільки судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке скасоване помилково, колегія суддів Верховного Суду вбачає наявність підстав для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року та залишення в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року".