Валютна іпотека: банки отримали в травні лише 120 заяв на реструктуризацію боргу

Все про економіку та фінанси

23 квітня набули чинності закони про реструктуризацію валютних кредитів та спрощення процедури банкрутства для валютних позичальників (№1381-IX, №1382-IX, №1383-IX).

Зокрема, законом №1381-IX передбачено, що ті позичальники, які не мали простроченої заборгованості за споживчими кредитами в іноземній валюті станом на 1 січня 2014 року або погасили її до дня реструктуризації, мають право скористатися умовами реструктуризації за законом. Їхні валютні зобов’язання конвертуються за середнім обмінним курсом гривні до іноземної валюти. Він визначається як середньоарифметичне між двома офіційними курсами НБУ: на день проведення реструктуризації та на дату надання позики. Після реструктуризації кредит має бути погашений упродовж 10 років, можливе дострокове погашення. Крім того, цей закон із 23 вересня 2021 року припиняє дію мораторію на примусове стягнення майна громадян за валютною іпотекою.

Закони №1382 та №1383 спрощують процедури банкрутства для валютних позичальників та знижують податкове навантаження на громадян, що виникає в разі прощення частини боргу.

Разом з тим, НБУ констатує, що попри сприятливі для позичальників умови, подовження мораторію на стягнення майна все ще знеохочує їх урегульовувати борги.

Нижче - витяг зі звіту Нацбанку:

"У квітні 2021 року на балансах банків було трохи більше 400 млн дол. валютної іпотеки, з якої понад 95% уже давно не обслуговується. Низьку якість цього портфеля зумовили дві кризи: 2008–2009 років та 2014–2016 років.

До першої кризи обсяги іпотечного кредитування стрімко зростали. Клієнти позичали здебільшого в іноземній валюті через меншу вартість таких кредитів. Проте недооціненими були валютні ризики, які реалізувалися під час кризи. Унаслідок девальвації гривні боргове навантаження на позичальників зросло. Частка непрацюючих кредитів у сегменті протягом кризи 2008–2009 років зросла з 1% до 13%. Із 2009 року споживче кредитування в іноземних валютах заборонено.

Протягом наступних п’яти років обсяг портфеля валютної іпотеки зменшився майже втричі, передусім через погашення працюючих кредитів. На початку 2014 року на балансах банків залишалося близько 4 млрд дол. валютної іпотеки, лише половина якої була працюючою.

Через девальвацію та скорочення доходів у 2014–2016 роках почалася наступна хвиля дефолтів за цими кредитами. Тоді було запроваджено мораторій на стягнення застави за іпотекою у валюті, аби запобігти виселенню із заставного житла неплатоспроможних позичальників. Дія мораторію демотивувала позичальників обслуговувати кредити й шукати шляхи врегулювання проблемного боргу. Банки змушені були визнати майже весь портфель непрацюючим та відобразити збитки. Вони очищали свої баланси від цих кредитів шляхом списання або продажу зі значними дисконтами. З 2014 року портфель валютної іпотеки скоротився майже вдесятеро.

Мораторій мав тривати до законодавчого врегулювання реструктуризації валютних кредитів. У жовтні 2019 року було прийнято Кодекс України з процедур банкрутства (Кодекс), який установив процедуру реструктуризації. Банки мали розрахувати неповернуту частку кредиту і помножити її на поточну ціну житла, щоб визначити нову залишкову суму боргу. Відповідно різниця між сумою боргу до та після реструктуризації підлягала прощенню.

Також було встановлено дату закінчення дії мораторію – жовтень 2020 року. Проте цей механізм виявився непопулярним через продовження дії мораторію, а також оподаткування прощеної частини боргу. Тож реструктуризацій практично не було. Парламент продовжив дію мораторію до квітня 2021 року.

У квітні було прийнято закон, що запроваджує механізм обов’язкової реструктуризації валютної іпотеки, а також внесено зміни до Кодексу. Останні оптимізували чинний механізм і зберегли баланс інтересів сторін. Своєю чергою процедура реструктуризації створила преференції для позичальника, адже:

- реструктуризація стала обов’язковою для кредитора;
- борг конвертується за середнім курсом між значеннями на дату отримання кредиту і на дату реструктуризації;
- борг зменшується на суму раніше погашеної пені та на різницю між раніше нарахованими процентами за початковою ставкою та UIRD;
- установлено, що мають бути реструктуризовані і кредити із земельною ділянкою в заставі.

Ці законодавчі новели, попри слабке врахування інтересів банків, можуть поставити крапку в тривалій історії з валютною іпотекою. Проте старт процесу реструктуризацій був млявим. За травень банки отримали близько 120 заяв на реструктуризацію. Це лише піввідсотка валютних іпотечних кредитів. Слабка динаміка подачі заявок на реструктуризацію підтверджує, що мораторій знеохотив більшість позичальників іти на діалог із банками. Заяви на реструктуризацію можуть бути подані протягом трьох місяців із дати набрання чинності законом – до 23 липня. Тож позичальники все ще мають можливість подати заявку на реструктуризацію, значно зменшити власне боргове навантаження, відновити обслуговування кредитів та повністю усунути ризик стягнення заставного житла. Банки, у свою чергу, мають комунікувати з клієнтами та заохочувати їх урегульовувати проблемну заборгованість".