Уряд та МВФ: бюджетна гра у «піддавки»

Все про економіку та фінанси

Поки що не було офіційного підведення підсумків візиту місії МВФ у Київ, від якого зрештою залежить, отримає Україна від Фонду наступний транш кредиту на 1,5 млрд дол. чи ні. Проте неформальним результатом консультацій представників Києва та Вашингтона можна вважати підготовлений уряд проект змін до бюджету, текст якого опинився у FINBALANCE.

Судячи з нього, формально МВФ не пішов назустріч Кабміну й не погодився на розширення дефіциту держбюджету – він залишається на рівні 68,56 млрд грн. При цьому дано «добро» на збільшення бюджетних видатків майже на 4 млрд грн. (+0,9%), а разом і з цим – і підвищення планки доходів на аналогічну суму. І це в той час, як є величезний сумнів, чи буде дохідна та витратна частина держкошторису в нинішньому вигляді виконана, з огляду на воєнні дії на Сході з супровідними наслідками для всієї української економіки та «активністю» платників податків.

Нагадаємо, що чинна редакція держбюджету підготовлена на прогнозі зниження ВВП на 3%, у той час як в МВФ очікують 5-відсоткового падіння, а наприклад, в агентстві S&P – 7%. До певної міри компенсатором для бюджету може стати хіба варіант додаткового пришвидшення інфляції. При закладених в держкошторисі 14% новий глава НБУ не виключала, що споживчі ціни зростуть на 17-19%. Тоді інфляційний податком справді легше бути підлатати бюджетні діри. Водночас згідно зі свіжим прогнозом S&P цей показник може скласти 15%. А тому якщо зіграє ця «ставка» (або тим паче урядова), держказна ризикує недоотримати не один десяток мільярдів гривень.

З іншого боку, не можна сказати, що МВФ взагалі не пішов на поступки українському Кабміну. Адже без цього в «бюджетно-змінному» законопроекті не з’явилася б новація про зобов’язання Нацбанку підтримувати ліквідність ОВДП шляхом рефінансування або викупу за номінальною вартістю впродовж 5 банківських днів з дня надходження «пропозиції» щодо їх рефінансування або викупу. Якщо парламент проголосує за цей документ, Нацбанку доведеться за вказівкою Мінфіну включати «друкарський верстат».

Такий розклад сигналізує, що в уряду таки є сумніви в тому, що йому постійно вдаватиметься «полюбовно» домовлятися з центробанком про підтримку держбюджету і що на Грушевського не ставатимуть з різних мотивів у незалежницьку «позу». Що до певної міри дивно. Адже, навряд чи коректно говорити, що з приходом В. Гонтарєвої Нацбанк став дуже вже скупо друкувати гривню для фінансування бюджетних потреб (за першу половину липня портфель ОВДП Нацбанку збільшився на 2,85 млрд грн.), хоча відразу й були певні ознаки цього. З іншого боку, можливо, в Кабміні вирішили, що за поточної бюджетно-економічної ситуації НБУ годилося б бути щедрішим?.. З відповідними інфляційними та курсовими наслідками.

Водночас погоджуючись на нереалістичний держкошторис, МВФ міг дати мовчазну згоду на те, що за підсумками року «несподівано» виявиться, що реальний дефіцит держбюджету України буде значно більшим, від запланованого (за оцінками S&P може скласти 11%). Тим паче, що в бюджетній історії України це вже не раз так бувало. Або ж відбудеться негласний секвестр – всі заплановані видатки просто будуть не профінансовані (знову ж таки як неодноразово це бувало, зокрема, за минулого уряду в 2012-2013 рр.).

Поки що пропоновані Кабміном зміни до бюджету виглядають спробою косметичного ремонту, який зводиться головно до «замазування» девальваційного «грибка». Тому й пропонується збільшити граничний дефіцит держборгу майже на 80 млрд грн (на 12%) – до до 743,69 млрд грн. Також урядовці клопотатимуть перед парламентом про збільшення видатків на обслуговування держборгу на 328,8 млн грн. (до 46,34 млрд грн); по платежам по «держагарантійним» проектам «Циклон-4» та створення Національної супутникової системи зв’язку на 330,8 млн грн. (до 2,664 млрд грн) та в рамках підготовки до Євро-2012 на 264,13 млн грн. (до 1,747 млрд грн) тощо.

… У теорії не можна виключати, що останній проект змін до держбюджету – це лише «проба пера» уряду. Після отримання другого траншу кредиту від Фонду чиновники можуть спробувати завести стару пісню – говорити на переговорах з кредиторами одне, а на практиці діяти по-іншому. Відповідальність же за неготовність до важких рішень «коли що» можна буде повісити на нинішній склад парламенту, який має «піти в небуття» з осінніми достроковими виборами.