Товарообіг між Україною і Туреччиною в 2021 році зріс на 52,2% - до $7,38 млрд

Все про економіку та фінанси

Високі мита, які в окремих випадках перевищують 200%, ускладнюють українським компаніям доступ на турецький ринок. Угода про зону вільної торгівлі це змінює, однак український бізнес побоюється, що не зможе конкурувати з турецьким, особливо в легкій промисловості, пише "НВ".

Переговори про підписання Угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною тривали 15 років — з 2006 року. Документ підписали сьогодні в ході офіційного візиту президента Туреччини Реджепа Ердогана до Києва прем`єр-міністр України Денис Шмигаль та міністр торгівлі Туреччини Мехмет Муш.

Українська влада вважає зміцнення відносин з Туреччиною особливо важливим в умовах активізації російської агресії та сподівається на зростання обсягів українського експорту в цю країну завдяки обнуленню Анкарою мит на більш ніж 10 тисяч товарних позицій.

В Мінекономіки кажуть, що зараз високі турецькі мита є «глухою стіною» для виходу українських компаній на турецький ринок, натомість низькі українські мита перестали бути бар`єром для турецьких товарів. Український бізнес бачить в Угоді про зону вільної торгівлі ризик, оскільки турецькі виробники переважно є більш конкурентоспроможними, ніж українські.

Туреччина минулого року посіла четверте місце в переліку найважливіших торгових партнерів України (після Китаю, Польщі та РФ). За даними Державної митної служби, в 2021 році товарообіг між країнами зріс на 52,19% і склав $7,38 млрд, зокрема експорт — $4,14 млрд (+70%), імпорт — $3,23 млрд (+34,2%). На Туреччину приходиться близько 5% українського експорту. Приблизно 70% українського експорту в цю країну — метали та зернові ($1,97 млрд та $920 млн відповідно у 2021 році). Істотне збільшення обсягів експорту до Туреччини минулого року було пов’язане із підвищенням цін на сільгоспсировину та чорні метали.

Туреччина переважно ввозить в Україну текстиль ($570 млн), продукцію машинобудування ($450 млн), метали ($240 млн), нафтопродукти (дизельне пальне) — $240 млн, фрукти (цитрусові, виноград, абрикоси, вишні) — $220 млн, наземний транспорт (переважно автобуси) — $210 млн.

У дослідженні Федерації роботодавців України відзначається, що частка сировини в експорті з України до Туреччини у період 2007−2019 років збільшилася з 16,7% до 52,3%, натомість частка проміжної продукції скоротилась з 78% до 39,8%, засобів виробництва — з 4,9% до 2,2%. В структурі ж імпорту до України з Туреччини наявна різноманітна продукція переробної промисловості, передусім машинобудування. Частка машинобудівної продукції (легкові та вантажні авто, спецтехніка, запчастини і причепи до них) в українському імпорті з Туреччини у 2020 році становила 24,1%.

У Туреччини один з найвищих в світі рівнів митного захисту в рамках Світової організації торгівлі. Анкара зв’язала ввізні мита лише для половини товарних позицій, а за рештою може змінювати ставки на власний розсуд. Для деяких промислових товарів обмежень щодо рівня мит взагалі немає. Також країна додатково стягує з імпортної продукції транспортний збір, муніципальний збір та збір у фонд масового житла. Україна при вступі до СОТ значною мірою лібералізувала доступ на свій внутрішній ринок, зв’язала 100% своїх мит (максимальна ставка не перевищує 50%) та взяла зобов’язання не використовувати жодних додаткових зборів при імпорті.

«Останні роки ми спостерігаємо тенденцію, що українські мита взагалі перестали бути бар`єром для турецьких товарів, а для більшості українських товарів турецькі мита були глухою стіною для виходу на їхній ринок», — сказала 2 лютого на засіданні уряду перша віце-прем`єр-міністр — міністр економіки Юлія Свириденко.

Для українських товарів номінальна ставка мита при експорті в Туреччину складає 28,9%, а для турецьких товарів при експорті в Україну — 5%. При цьому для деяких аграрних товарів українського походження ставки мита перевищують 200%. Загалом минулого року українські компанії, які еспортують продукцію в Туреччину, сплатили $400 млн мита, а турецькі - $130 млн.

Про що домовилися

Посол України в Туреччині Василь Боднар в інтерв`ю телеканалу "Дом" в вересні минулого року відзначав, що сама угода була погоджена ще 12 років тому. Проблема полягала в доповненнях і в тарифах, які застосовуватимуть до кожної з груп товарів.

«І Україна, і Туреччина є великими виробниками сільськогосподарської та промислової продукції. Передусім, металопродукції. Це дві найбільші групи товарів, через які досі тривають досить довгі, м’яко кажучи, консультації», — пояснював посол.

Свириденко заявила 2 лютого на засіданні Кабміну, що за останні півроку переговірники з обох сторін «нарешті знайшли ключ до виходу з глухого кута, який тривав останні 10 років».

За її словами, основа угоди — обнулення Туреччиною мит на 10 337 товарних позицій, тобто на 95% від загальної кількості товарів. Ще на 1348 товарних позицій будуть діяти тарифні квоти або зменшення мит.

«На сьогодні Україна возить до Туреччини лише десяту частину цих товарів. Ми експортуємо до Туреччини 1100 позицій. Завдяки підписанню цієї угоди ми їх розширимо до 10 337, які будуть ввозитися без мита», — сказала перша віце-прем`єр.

За даними Мінекономіки, після початку дії угоди, для українських експортерів номінальна ставка мита складатиме 10%, а для турецьких — 0,5%. Угода також передбачає правові гарантії незастосування додаткових мит Туреччиною. Європейська правда пише, що Київ погодився на асиметричне зниження основних мит у відповідь на відмову Анкари від використання додаткових мит. Саме додаткові збільшені мита, вищі за максимальний рівень, встановлений членством Туреччини у СОТ, вважаються ключовим бар`єром для українського експорту до Туреччини.

Режим вільної торгівлі не поширюється на зернові та олійні, які зараз експортуються за нульовою ставкою. В Мінекономіки вважають, що ця тенденція збережеться на наступні роки через попит на них.

Україна залишила за собою право застосовувати експортне мито на вивезення металобрухту (в грудні минулого року Рада збільшила його з 58 євро до 180 євро за тонну), натомість Туреччина частково відкриє внутрішній ринок для продукції металургії з України. «По 510 з 840 металургійних товарів встановлюється нульове мито. Ще на 130 встановлено часткове зменшення мита, що дає нам переваги у порівнянні з російським металом. Для 167 товарів металургії надаються квоти щонайменше на 411 тисяч тонн», — повідомили в Мінекономіки.

За даними Європейської правди, Київ погодився на право Анкари збільшувати захисні мита на продукцію металургії в обмін на збереження Україною вивізного мита на металобрухт.

Також Україна зберігає дію мит на вживані автомобілі і секонд-хенд і встановлює трьох- і пʼятирічні перехідні періоди дії мит на транспортні засоби і продукцію легкої промисловості, сказала Свириденко. За її словами, оскільки Туреччина є особливо сильною в сфері легкої промисловості, Україна надасть вітчизняним виробникам підтримку, щоб вони наростили конкурентоздатність і збільшили обсяг виробництва. Йдеться про доступні кредити для модернізації обладнання підприємств легкої промисловості.

Угода про вільну торгівлю не передбачає відкриття ринку публічних закупівель, тому, за словами першої віце-прем`єра, вимоги щодо локалізації можуть застосовуватися до будь-яких категорій турецьких товарів.

Також, згідно з документом, вироблений з турецької сировини товар після активування угоди буде вважатися українським і зможе безмитно потрапити на ринки усіх європейських країн, відповідно до сертифікату EUR1.

Якщо відкриття ринку завдаватиме непоправної шкоди, сторони мають право відновити діїї мит через механізм двосторонніх захисних заходів. Україна та Туреччина також домовилися не пізніше ніж через 2 роки переглянути умови угоди в разі необхідності.

Хто може постраждати

За прогнозами Мінекономіки, угода щорічно даватиме +2,2% до ВВП і +2,6% до доходів домогосподарств. Київ та Анкара сподіваються на збільшення товарообігу між країнами до $10 млрд.

Однак опитування Федерації роботодавців України показало, що більшість українських підприємств не розглядають Туреччину як потенційний ринок збуту своєї продукції, оскільки вважають себе неконкурентоспроможними по відношенню до турецьких виробників.

«Економіко-математичне моделювання засвідчило, що укладання угоди за умови максимальної лібералізації торгівлі призведе до уповільнення темпів зростання вітчизняного ВВП на 1,5%, а переробного виробництва — на 8,8%. Навіть за умов взаємовигідних та взаємоприйнятних обопільних поступок (виключень з зони вільної торгівлі) ефект від створення ЗВТ у середньостроковій перспективі для України буде незначним і нестійким. Враховуючи динамічне нарощення Туреччиною виробничо-експортного потенціалу, невдовзі турецька торговельна експансія перекриє усі гіпотетичні здобутки для України від вільної торгівлі з Турецькою Республікою», — заявили в організації.

В дослідженні Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, опублікованому в листопаді 2020 року, йшлося, що в результаті підписання угоди про ЗВТ з Туреччиною можуть постраждати виробники електронних компонентів, електрообладнання та двигунів, текстилю та одягу, а також машин, а виграти — виробники молочних продуктів та інших харчових продуктів, фруктів та овочів, жирів та олії, м’ясних продуктів, повітряного та водного транспорту. Однак перелік товарів, для яких буде зменшено мито, поки не опублікований.

«Туреччина застосовує надзвичайно високі ввізні мита для українських товарів, зокрема для молочної продукції - 177% та м’ясної продукції - 198%. Якщо Угода усуне ці бар`єри, виграють українські виробники молочних, м’ясних продуктів, фруктів та овочів, жирів та олій тощо», — сказав керівник дослідження Девід Тарр.

В цілому Угода може принести додаткові 2,72% виграшу в доходах українських домогосподарств, оцінили в Інституті економічних досліджень та політичних консультацій. При цьому автори дослідження припускають, що 1,2% українських робітників потрібно буде знайти нову роботу через ЗВТ.