Віце-президент Світового банку у справах регіону Європи та Центральної Азії Анна Б`єрде в інтерв`ю агентству "Інтерфакс-Україна" зазначила, що перспективи отримання Україною другого траншу "Позики на політику розвитку в сфері економічного відновлення" на суму в $350 млн залежать від "підтримання адекватної макроекономічної бази", а також "від прийняття того необхідного законодавства, яке встановить належну інституційну базу для функціонування нещодавно відкритого ринку землі, особливо від ухвалення закону, який запускає Фонд часткового гарантування кредитів для допомоги малим та середнім фермерам отримати доступ до фінансування".
Як повідомляє Міністерство фінансів, попередньо Світовий банк планує винести питання "Другої позики на політику розвитку у сфері економічного відновлення" на засідання Ради директорів у грудні 2021 року.
За оцінками Анни Б`єрде, основним викликом для України є не те, як досягти стрімкого високого зростання ВВП протягом наступних 2-3 років, а "як вийти на сталий економічний ріст, який триватиме довго":
"В останні десятиліття в України були кілька епізодів високого зростання, але переважно через сприятливі зовнішні умови, а не через інституційну силу економіки.
Складно забезпечити істотне стале зростання з високими темпи протягом десяти чи двадцяти років, але це можливо. Як свідчить досвід інших країн, зокрема сусідньої Польщі, стале зростання не відбувається спонтанно. По-перше, це вимагає від політичних лідерів взяття на себе довгострокових зобов’язань, виконання яких потребує терпіння, наполегливості та прагматизму. По-друге, темпи зростання визначаються передусім здатністю мобілізувати продуктивні інвестиції (і державні, і приватні). У цьому контексті відновлення економіки після COVID-19 надає можливості мобілізувати нові інвестиції для вирішення таких майбутніх викликів як зміна клімату, посилення цифровізації, поглиблення торговельно-економічних зв`язків з Європейським Союзом. По-третє, для підтримки високих темпів економічного зростання потрібен міцний приватний сектор.
Таким чином, для досягнення тривалого зростання треба реформи, які трансформують пряму участь держави в економічній діяльності у створення нею сприятливих умов для процвітання приватного сектору. Довгострокові перспективи України щодо зростання, де провідну роль відіграватиме приватний сектор, залежать від реформ, спрямованих на усунення вузьких місць у сфері залучення інвестицій та на забезпечення сталого макроекономічного розвитку.
Хоча успішна реалізація ключових реформ, що стосуються ринку землі, банківського сектора, демонополізації та концесійних проектів, має покращити середовище для приватних інвестицій, основні проблеми все ж залишаються. Ключовими серед них є слабкість верховенства права, слабкість механізму контролю за виконанням контрактів, системна корупція. Судова реформа все ще перебуває на ранніх стадіях, а тому буде критично важливою своєчасна реалізація нещодавно ухвалених законів у цій сфері.
<...> За існуючих темпів зростання Україні треба 50 років, щоб досягти нинішніх рівнів доходів Польщі. Це спричинено як сьогоднішніми повільними темпами зростання, так і стартовими умовами. Приблизно половина поточного розриву в доходах між Україною та Польщею пояснюється затримкою реформ в Україні, яка і призвела до економічного колапсу на початку перехідного періоду. В Україні падіння тривало довше – спочатку було майже 10 років скорочення економіки порівняно з тільки 3,8 роками у країнах Центральної та Південної Європи і країнах Балтії.
Складність завдання на майбутнє полягає в тому, що навіть сьогодні економічний перехід України до повноцінної ринкової економіки залишається незавершеним. Одним із проявів цього є все ще велика присутність держави, про що я говорила вище. Інша складність – слабкість українських інституцій, про що свідчать постійні проблеми з верховенством права.
Буду відвертою – можна легко втратити віру в майбутнє через темпи реформ в Україні або втрачені у минулому можливості. Два кроки вперед, за якими часто йде один, а іноді й два кроки назад, можуть призвести до песимізму.
Але я оптиміст. За останні п`ять років перед Україною постали масштабні виклики. Ми також повинні бути реалістами щодо сил, які чинять опір прогресу. Незважаючи на це, вже багато вдалося зробити. Що я ціную в Україні - незважаючи на її виклики, країна ставить амбітні цілі для майбутнього, яке вона може будувати власноруч. Світовий банк сподівається підтримати Україну в досягненні її прагнень, а також спонукати та підтримати наших українських колег до здійснення необхідних кроків для повної реалізації цих амбіцій.
<...> Наша мета [Світового банку] – сприяти розвитку України в усіх ключових секторах. Світовий банк працює над проектами в державному секторі, а наш підрозділ Міжнародна фінансова корпорація (IFC) працює з приватним сектором.
Для Світового банку нашими пріоритетами впродовж наступного року є підтримка сталого відновлення України від спричиненої COVID-19 кризи, а саме підтримка тих реформ та інвестицій, які мають ключове значення для трансформації економіки України в "зелену" економіку. Найближчим першочерговим завданням стане надання додаткових ресурсів, необхідних Україні для подальшого здійснення вакцинації населення від COVID-19.
Щодо середньострокової програми зростання, то тут ми продовжимо співпрацювати з Урядом, як у напрямку підтримки держбюджету з метою здійснення реформ, так і над земельною реформою з подальшою всебічною підтримкою аграрного сектору. Ми також будемо працювати з Україною по ключових інфраструктурних проектах: міський транспорт, модернізація та підвищення ефективності і фінансової стійкості "Укрзалізниці", покращення рівня безпеки на автошляхах та автомагістралях України.
Ще одним ключовим напрямком буде енергетичний перехід. Ми сподіваємось працювати над підтримкою України у сфері реформування політики та залучення інвестицій, необхідних для досягнення її кліматичних цілей. Одним із аспектів декарбонізації буде допомога Україні у синхронізації її енергетичної системи з європейською мережею, у тому числі шляхом підвищення ефективності роботи Оператора газотранспортної системи України і зміцнення його технічного та інституційного потенціалу. Ми також будемо працювати над підвищенням ефективності споживання енергії, скороченням викидів парникових газів та забруднювачів повітря на муніципальному рівні. Ми з нетерпінням чекаємо співпраці з Україною з метою підтримки її відходу від вугільної залежності. В цьому контексті, ми вітаємо Оновлений національний визначений внесок України у межах підготовки до зустрічі COP26 (прим. - Конференція ООН з питань зміни клімату в Глазго в листопаді 2021 року) і її більш амбіційні завдання зі скорочення викидів до 2030 року", - констатувала віце-президент Світового банку.
У контексті запровадження ринку землі в Україні вона зазначила:
"Знаменне рішення щодо відкриття ринку землі прийнято, але потрібно ще багато зробити, аби повною мірою скористатися можливостями, які пропонує сільськогосподарський сектор України, зокрема полегшити доступ до кредитів для дрібних фермерів.
Наприклад, відкладено ухвалення закону про Фонд часткового гарантування кредитів у сфері сільського господарства, яким забезпечувався б доступ дрібних фермерів до фінансування.
<...> Ми вважаємо, що відкриття 1 липня ринку землі в Україні – це історична віха, яка має великий потенціал для покращення добробуту як фермерів, так і всіх українців. Ми сподіваємося, що позитивним результатом відкриття ринку землі для власників земельних ділянок стане збільшення вартості землі та орендної плати, для фермерів – отримання доступу до кредитів, а для місцевих громад – збільшення місцевих доходів, краще планування використання земель та покращення захисту екологічно чутливих територій. Тому я хотіла б привітати президента та керівні органи влади України з тим, що вони нарешті зробили цей давно необхідний крок.
Але багато ще треба зробити. Необхідно швидко ухвалити решту земельних законів та нормативних актів, а їх виконання ретельно відстежувати, щоб оцінити ступінь реалізації очікуваної вигоди (і вжити відповідних заходів, якщо результати треба скоригувати). Зокрема, треба терміново здійснити три першочергові кроки. По-перше, щоб забезпечити швидке надання кредитів малим та середнім фермерам, Верховній Раді необхідно якомога швидше прийняти закон, яким створюється Фонд часткового гарантування кредитів. А наразі, має бути тимчасова програма надання кредитів тим фермерам, які їх потребують. По-друге, необхідно створити прозору систему моніторингу для публічного звітування у режимі реального часу про кількість, обсяг та ціни земельних операцій. І по-третє, для того, щоб блокувати шахрайські операції, необхідно забезпечити повну сумісність даних між реєстрацією земельної ділянки і земельним кадастром. Кабміну було б добре схвалити і віддати контроль за впровадженням стратегії проведення земельної реформи на Міністерство аграрної політики та продовольства, яке врахувало ці та інші кроки для реалізації всього потенціалу реформи.
Що стосується запропонованих обмежень, згідно міжнародного досвіду такі заходи, як адміністративні обмеження щодо розмірів землі, окремі оператори можуть легко обійти. Тому тут краще звертатись до керівних установ. Граничні обмеження, включені до закону про обіг земель сільськогосподарського призначення і ухвалені минулого року Верховною Радою, відображають ретельно продуманий компроміс. Будь-які зміни до них слід розглядати лише у тому випадку, якщо результати першого етапу відкриття ринку потребуватимуть такого кроку, а інших відповідних варіантів не буде", - зазначила Анна Б`єрде.
Щодо проблеми дефіциту Пенсійного фонду при впровадженні накопичувального рівня пенсійної системи вона сказала наступне:
"Тут треба згадати уроки 2016 року. Тоді, через зниження ставки соціальних внесків удвічі, Україна не змогла провести належну індексацію пенсій, нові виплати було скорочено, а проблеми дефіциту Пенсійного фонду стали постійними. Подальше скорочення соціальних внесків очевидно і надалі спричинятиме дефіцит Пенсійного фонду та зменшить можливості уряду нині виплачувати гідні пенсії. Ми вважаємо, що впровадження накопичувального компоненту не повинно здійснюватися за рахунок теперішніх пенсіонерів чи майбутніх платників податків. Тому, у разі прийняття рішення про продовження руху до запровадження накопичувальних пенсій, у суспільстві має бути відкрита та прозора дискусія щодо фінансування такого нового інструменту.
Це може, наприклад, відбутися через певну форму розподілу витрат між роботодавцем, працівником та урядом, без впливу на поточні надходження Пенсійного фонду. Інше важливе завдання – це потреба перегляду витрат Пенсійного фонду, які фактично зростають за рахунок державних пільг та гарантій, але не завжди є частиною пенсійних зобов’язань. Насправді, об’єднання різних грошових виплат та надбавок, які фінансуються із загального бюджету, у чітку та універсальну програму базових пенсій, яка б доповнювала основну схему страхування, значною мірою вирішило б проблеми щодо дефіциту Пенсійного фонду".
Також віце-президент Світового банку прокоментувала ситуацію з корпоративним управлінням на українських держпідприємствах:
"На жаль, у порівнянні з більшістю інших країн, в Україні пряма участь держави в економіці залишається надмірною і обмежує роль ринкових сил у ній. Державі належить близько 3500 підприємств у різних галузях - від машинобудування до готельного бізнесу - більшість з них збиткові. Ясно, що Україні треба менше державних підприємств, а нині працюючі мають вдосконалити свою систему управління.
За останні роки досягнуто значних успіхів у прийнятті законодавства та зміцненні систем, які регулюють діяльність державних підприємств. У державних банках успішно здійснено перший раунд реформ корпоративного управління, у 2020-му році в енергетичному секторі проведено анбандлінг "Нафтогазу". Електроенергетика теж поступово лібералізується. Тарифи тут зросли і очікується, що реформи сприятимуть залученню інвестицій у старіючу інфраструктуру виробництва та передачі електроенергії. Зростають також інвестиції у відновлювану енергетику.
Водночас відстає впровадження практики корпоративного управління, де у певних питаннях відбувся навіть відкат назад. Наприклад, тільки у дев’ятьох державних підприємствах наглядові ради призначені згідно нових положень. Право управління державними підприємствами та нагляд за їхньою діяльністю залишаються розпорошеним між 96 міністерствами та відомствами, що ускладнює подальше впровадження реформи. В результаті державні підприємства продовжують функціонувати в умовах надмірного політичного впливу, неконкурентної практики у виборі на ключові керівні посади, непрозорих систем оплати праці для вищого персоналу і неефективних механізмів контролю та підзвітності.
Отже, важливо, щоб у виконання спостережними радами державних підприємств та їх членами своїх управлінських функцій не здійснювалося втручання, щоб вони мали простір для виконання своєї роботи. Ми також закликаємо Національний банк України зберігати свою роль незалежного спостерігача за банківським сектором. Група Світового банку підтримувала реформи, спрямовані на покращення управління державними підприємствами та суб’єктами господарювання в Україні в минулому і залишатиметься непохитною та послідовною у наших рекомендаціях щодо неможливості та неприпустимості повернення цього поступу у зворотному напрямку.
Ми всі добре знаємо, що для вдосконалення корпоративного управління деяких державних підприємств потрібно зробити більше, у тому числі й остаточно ухвалити новий закон про корпоративне управління на державних підприємствах та реалізувати його вимоги на практиці".