Суди відмовилися розглядати другий позов ФГВФО до екс-топів банку "Таврика" на 2,7 млрд грн

Все про економіку та фінанси

17.01.2022 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу ФГВФО та залишив без змін ухвалу Госпсуду м. Києва від 22.11.2021, якою Фонду було відмовлено у відкритті провадження в справі №910/18526/21 за позовом ФГВФО до колишніх членів правління та наглядової ради банку "Таврика" про стягнення 2,7 млрд грн збитків.

Фонд гарантування зазначав, що подав позов в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку "Таврика".

Разом з тим, суди відмовилися розглядати позовні вимоги ФГВФО, оскільки він уже звертався з аналогічним позовом - у справі №910/12803/18 - і суди її розглянули.

Так, 07.10.2021 Верховний Суд залишив у силі рішення Госпсуду м. Києва від 13.03.2019 у справі №910/12803/18, яким Фонду гарантування вкладів було відмовлено в задоволенні позову до колишніх посадовців банку "Таврика" про солідарне стягнення 2,7 млрд грн завданої шкоди.

Згідно з судовими матеріалами, ФГВФО свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що під час ліквідації банку "Таврика" встановив недостатність майна фінустанови для покриття вимог кредиторів на суму 2,68 млрд грн.

Фонд гарантування зазначав, що проведення керівниками банку "Таврика" ризикової діяльності щодо кредитування акціонерів та групи пов`язаних з ними компаній на значні суми та без належного забезпечення, здійснення пролонгації кредитних договорів, укладених з позичальниками, без встановлення графіка погашення заборгованості, призвело до відсутності у банку коштів для виконання своїх зобов`язань перед вкладниками і кредиторами.

Крім того, ФГВФО посилався на те, що будучи обізнаними про незадовільний фінансовий стан банку та виявлені Нацбанком порушення, члени наглядової ради та правління "Таврики" в листопаді 2012 року прийняли рішення, на підставі яких виведено із забезпечення (розірвано договори застави) ліквідну заставу та здійснено заміну об`єктів іпотеки на твори образотворчого мистецтва (їх вартість була оцінена на суму 5,4 млрд грн; вони були продані на аукціоні за 16,3 млн грн).

Госпсуд м. Києва, відмовляючись задовольнити позовні вимоги ФГВФО, посилався на те, що строк позовної давності сплинув 23.09.2016, а Фонд звернувся в суд лише 25.09.2018.

При цьому суд висловлював думку, що ФГВФО довів, а відповідачі не спростували наявність в діях останніх усіх елементів складу цивільного правопорушення, а тому саме відповідачі мали б нести відповідальність за завдану банку шкоду. Суд встановив, що відповідачами як пов`язаними особами банку (власниками істотної участі та керівниками) не було забезпечено здійснення банком діяльності у відповідності до нормативів НБУ та вимог чинного законодавства; допущені відповідачами порушення в діяльності банку свідчать про протиправність їх поведінки; діяльність, яка велася банком, зокрема у період 2011-2012 років, стала причиною його неплатоспроможності, ліквідації та залишення незадоволеними вимог кредиторів Банку на суму 2,68 млрд грн; відповідачі, як керівники та особи, які приймали рішення щодо діяльності банку, а також акціонери з істотною часткою, володіли повною інформацією про незадовільний фінансовий стан банку та не зважаючи на порушення, які були виявлені НБУ, вчиняли активні операції з кредитування акціонерів та пов`язаних з ними осіб шляхом вчинення дій, які не лише не покращували ситуацію, що склалася та не усували допущені порушення, а навпаки, були спрямовані на задоволення інтересів конкретних юридичних та фізичних осіб; оскільки шкода банку "Таврика" та його кредиторам завдана саме внаслідок дій пов`язаних осіб по проведенню активних операцій (кредитування акціонерів та пов`язаних з ними осіб для задоволення їх фінансових потреб із значною концентрацією ризиків, в тому числі щодо забезпечення), наслідком яких стало неповернення кредитів такими позичальниками, зазначені обставини свідчать про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Однак зважаючи на подання відповідачами заяв про застосування наслідків спливу строку позовної давності та враховуючи, що з 23.09.2013 Фонд був обізнаний про те, що задоволення всіх зобов`язань банку неможливо і шкоду вже завдано, а з позовом звернувся лише 25.09.2018, після спливу строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що відповідачі завдали шкоду у заявленій Фондом гарантування сумі, а також, що наявні всі елементи цивільно-правового правопорушення та з урахуванням засад господарського судочинства саме вказані особи несуть відповідальність за завдану шкоду.

Проте, як зауважив Верховний Суд, оскільки строк позовної давності сплинув 23.09.2016, а з позовом Фонд звернувся лише 25.09.2018, "місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності" (цитата).

"При цьому судом першої інстанції враховано, що Фондом не було надано ні заяви про поновлення строків позовної давності, ні підтвердження наявності поважних причин пропущення позовної давності", - констатував суд касаційної інстанції.

Нагадаємо, банк “Таврика” був визнаний неплатоспроможним у 2012 році, а в 2013 році відправлений на ліквідацію. ФГВФО заявляв, що задовольнив менше 3% акцептованих вимог кредиторів банку “Таврика”.

Інформацію ФГВФО про сумнівні операції банку “Таврика” див. туттуттут.

Банк "Таврика" в медіа пов`язували з бізнесменом Сергієм Цюпко (йому ж належав Київський ювелірний завод).

Про позови ФГВФО до колишніх топ-менеджерів інших банків-банкрутів - тут.