Economist: Нова Європа розділена у поглядах щодо Росії не менше, ніж Стара

Все про економіку та фінанси

Чим насправді керуються конкретні країни Старої та Нової Європи, аналізуючи доцільність чи недоцільність посилення санкцій проти Росії? І позиція яких є досить парадоксальною? Відповідь на це питання дав у своєму матеріалі The Economist.

Землі, що лежать між Балтійським і Чорним морями, називали по-різному: "кривавими землями" за Другої світової війни, "поневоленими націями" у період холодної війни, "екс-комуністичними" країнами пострадянської епохи а також "новими членами" Європейського Союзу. До війнив Іраку 2003 року міністр оборони США Дональд Рамсфельд хвалив "нову Європу" за її «проамериканськість», на відміну від «старої Європи» (тобто Франції і Німеччини). Президент Франції Жак Ширак тоді дорікнув східним сусідам, нібито за те, що вони "втратили прекрасну можливість мовчати".

Тепер, через події в Україні, умовний розподіл має знову змінитися. Реакція нової Європи на реваншизм Путіна також поділив її на північну і південну. Польща і балтійська трійка налаштовані радикально, вважаючи, що Росія безповоротно змінила післявоєнний світовий порядок; Болгарія і Угорщина проти жорстких санкцій і сподіваються, що бізнес з Росією можна буде якимось чином повернути до нормального стану.

Це багатоманіття думок можна було б вважати нормальним, якби ставки не були такими високими. Розділення Східної Європи посилює розшарування ЄС у цілому. Ніхто більше не затикає рот Сходу; навіть Франція домагається його входження. Але якщо найближчі до Росії країни, з безпосереднім досвідом радянської окупації, не можуть домовитися про санкції, то навіщо іншим ставити під загрозу свою все ще слабку економіку?

З огляду на те, що у 2004 році в честь десятої річниці ЄС до його складу прийняли 8 східних країн, події в Україні вселяють надію, що це принесе їй безпеку та демократію. В економічному плані східна Європа досягла значних успіхів, поєднавши західний капітал та східну дешеву робочу силу і ставши невід’ємною частиною експортної машини Німеччини. За купівельною спроможністю Прага і Братислава тепер багатші, ніж їхня стара імперіалістична столиця – Відень. У цьогорічних дослідженнях польських та словацьких наукових центрів (чиї “дослідницькі» групи складалися також із журналістів Economist) йдеться про наступне: “центральна Європа ніколи в житті не була такою вільною, захищеною і процвітаючою”. Експерти додали, що тепер у регіоні можна впевненіше говорити про загальноєвропейські питання.

Хороша ідея – за винятком того, що навіть "Вишеградська четвірка" - Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина – розділені щодо «українського» питання. До прикладу візьмемо висловлювання нещодавно переобраного прем`єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Він зажадав, щоб Україна наддала угорській меншині подвійне громадянство, права громад і «право на самоврядування". Якщо дивитися з Києва, то дестабілізація Росією Сходу тепер посилюється міжетнічною напруженістю, спровокованою Угорщиною, на Заході. Для Польщі, як висловився Дональд Туск, такі коментарі здалися "тривожними".

Однією з причин розділення думок є залежність від торгівлі з Росією, особливо у сфері енергетики. Болгарія, яку часто вважають троянським конем Кремля в ЄС, майже повністю залежить від російського газу. Вона з ентузіазмом підписалася щодо приєднання до Південного потоку для експорту російського газу в Європу в обхід України. Болгарія намагається обійти правила конкуренції ЄС щодо третього енергетичного пакета, які вимагають від операторів відкрити трубопроводи для конкурентів. Австрія теж є великим прихильником. Незважаючи на судовий позов Росії у ВТО, комісія запевняє, що не збирається піддаватися тиску щодо Південного Потоку.

ЄС зараз обговорює"третій етап" санкцій проти Росії, які торкнуться економіки в цілому. Америка проштовхує ідею «скальпеля», яку не дуже схвально зустріла Європа: нові санкції можуть не стосуватися існуючих газових контрактів, але запобігти новим інвестиціям у, скажімо, видобуток енергоносіїв. Або країни можуть заборонити експорт зброї, виготовленої за допомогою високих технологій. Критики зазначають, що Росія на це може відповісти жорстко.

Втім, залежність від Росії не повністю пояснює розходження думок. Деякі країни, наприклад, Литва, сильно залежать від Росії, проте різко висловлюються проти агресії Путіна. Історія грає свою роль. Для країн Балтії та їхніх чисельних російських меншин вибір стоїть не між санкціями і їх відсутністю, а між санкціями та ризиком зникнення. Польщу також колись «забрали» великі сусіди. А от те, що Угорщина і Чехія не є прихильниками жорсткої лінії, виглядає досить дивно, враховуючи придушення радянськими танками угорського повстання 1956 року і Празьку весну 1968. Їхня позиція може залежати від згубного поєднання слабких інститутів, корупції, сумнівних російських грошей і агресивної кремлівської пропаганди.

Не такі слабкі, як здається

Навіть за таких умов, європейські країни є набагато сильнішими, ніж вони собі уявляють. Путін може бути цинічним і розумним тактиком, але у нього немає ні привабливої ідеології, що кинула б виклики ліберальній демократії, ні ресурсів для ведення затяжної економічної війни.

Міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський стверджує, що багато з найпотужніших інструментів, якими володіє Європа, лише чекають на своє правильне застосування. Повна реалізація третього енергетичного пакета і інвестиції в трансграничні газопроводи і лінії електропередач значним чином створять стійкий внутрішній енергетичний ринок і знівелюють газовий тиск Росії. Пан Туск запропонував "енергетичний союз", у тому числі колективні переговори ЄС з Росією щодо ціни на газ, як уже відбувається на прикладі купівлі урану. Крім того, що стосується російських олігархів, то європейці могли б дотримуватися вже існуючого антикорупційного законодавства більш скрупульозно.

Такі заходи не потребують нових санкцій. А щоб показати серйозність намірів, після європейських виборів ЄС міг би призначити на крупну посаду в Брюсселі надійну і компетентну людину зі Східної Європи (можливо, того ж пана Сікорського). Це суттєво допомогло б у знищенні тіні залізної завіси, а також послало б чіткий сигнал Путіну.