Зараз в Іраку Сполучені Штати де-факто воюють спільно з однією з терористичних організацій зі свого списку - Робітничою партією Курдистану (РПК) – проти іншої - Ісламської Держави. Ця дивна ситуація схиляє до висновків: терористичний статус РПК фактично застарілий. Наразі слід віддати їй належне: курдська організація грає конструктивну роль в Іраку і в регіоні в цілому. Про це йдеться в редакційній колонці Bloomberg.
Як зазначається в матеріалі, на лінії фронту на півночі Іраку ще до початку американських авіаударів РПК зарекомендувала себе як найбільш ефективна бойова сила проти Ісламської Держави (раніше Ісламської Держави Іраку і Леванту). Деякі з бойових підрозділів РПК прийшли з іракських гір Кандиль, з місця, яке довгий час було базою курдської організації в атаках на Туреччину. Також значну роль відіграє партія «Демократичний союз», партнер РПК у Сирії, де вони разом боролися проти Ісламської Держави, допоки в курдських районах не настало затишшя.
Звичайно, наявність спільного ворога не робить з терористичної групи цивільну й миролюбну організацію. Але з 1984 року РПК істотно змінилася, почавши партизанську війну за створення курдської держави в східній Туреччині. (Курди, народ без держави, із загальною кількістю 30 млн. осіб, живуть на різних територіях у Туреччині, Іраку, Сирії та Ірані.)
Упродовж минулих десятиліть РПК використовувала терористичні методи, часто проти беззбройних цивільних осіб і державних співробітників. З того часу вимоги РПК змістилися з незалежності до ширшої автономії, а в минулому році Абдулла Оджалан, ув’язнений лідер організації, оголосив про закінчення війни. Насильство вщухло, і зараз ведуться переговори щодо пошуку політичного врегулювання.
Втім, його до сих пір не досягнуто, а недавні події, що стосувалися знесення пам’ятника засновника РПК в східній Туреччині, свідчать про те, як швидко може погіршитися ситуація. У будь-якому разі, США і Європейський союз не можуть просто викреслити зі списку РПК, не прислухавшись до думки Туреччини, критичного члена Організації Північноатлантичного договору.
Однак зараз це здається можливим, завдяки, зокрема, нещодавньому обранню прем`єр-міністра Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана на пост президента. Хоча такий розвиток подій може стати причиною для невдоволення на багатьох фронтах, Ердоган має політичну силу і мотивацію для вирішення курдського питання в Туреччині. Адже без підтримки курдських законодавців він не зможе провести конституційні зміни, яких прагне для розширення можливостей президентства.
Ще однією причиною переосмислити РПК є те, що, хоча група була заснована в марксистському форматі, її членами є в тому числі світські люди і багато в чому прозахідні мусульмани-суніти. Бойові частини РПК, в багатьох з яких служать жінки, зіграли важливу роль у врятуванні біженців-єзидів від розправи бойовиками Ісламської Держави. Підґрунтя утворення РПК є, насамперед, національним, а не релігійним або ідеологічним, тому з тією організацією при правильному підході можна домовитися.
Між курдами також існують глибокі розбіжності. Іракський Курдистан розділений між фракціями Барзані і Талабані, які брали участь в громадянській війні в середині1990-х і зараз живуть в непростому співіснуванні. РПК є третім, меншим угрупуванням, що не втручається у політику Іраку і контролює свій маленький шматочок території. Виключення зі списку терористичних груп, як це було зроблено з двома іншими організаціями-Ірландською республіканською армією в Північній Ірландії та Організацією визволення Палестини на окупованих територіях Ізраїлю – сприяло б єдності курдів.
Врешті-решт бойовики РПК найближчим часом будуть дуже необхідними, подобається нам це чи ні. Наразі Ірак прямує шляхом, яким пішла Сирія. Прибравши зі списку терористів РПК, можна було б переконати курдів Сирії приєднатися до поміркованих повстанців, яких зараз США почали озброювати для боротьби з Ісламською Державою.
США, Європа, Ірак і Туреччина однаково зацікавлені в легітимізації РПК. Це не зробиш за одну ніч, але процес можна почати вже зараз.