Радник Зеленського: дефіцит бюджету в 2022 році слід різко зменшити - до 3% ВВП

Все про економіку та фінанси

Радник президента з економічних питань Олег Устенко в інтерв’ю для “РБК-Україна” таким чином прокоментував збереження значного дефіциту держбюджету в 2021 році (на рівні близько 5% ВВП):

“Піти зараз на зниження дефіциту, значить прибрати сильний імпульс для розвитку економіки. Нам потрібні додаткові можливості по її підтримці. І у держави не так багато таких важелів підтримки. Один з них – держбюджет, стимулюючі програми, які в ньому є.

Гра політиків, які закликають зменшити податки, щоб стимулювати економіку, звичайно, хороша. Але проблема тільки в тому, що зниження податків не дасть швидкий ефект. Але коли ти стимулюєш економіку витратами, усвідомлюючи, що частина з них може бути не дуже ефективною, ти все одно робиш це прямо зараз. І підтримуєш економіку прямо зараз.

Тоді як ефект від зниження податків може бути від шести місяців до пару років. Зрозуміло, він буде. Але він буде відстрочений у часі. Тому я за стимулювання економіки за рахунок держбюджету, а не за зниження податків прямо зараз.

На цей рік це неминуче. Але не на наступні. У 2022 році рівень дефіциту держбюджету має бути різко зменшено. А значить, повинні бути активно задіяні механізми і податкового стимулювання.

[Зменшити дефіцит], наприклад, до 3% [ВВП]. Але паралельно я, як і президент, не відкидаю ідею зниження податків. Ми повинні бути більш конкурентними, в тому числі і за податками, у порівнянні з Європою.

Країна зобов`язана рухатися в цьому напрямку. Необхідно заздалегідь підготувати відповідні законодавчі акти. Але вводити це все тільки після того, як вийдемо на більш низькі параметри дефіциту держбюджету. Піддавати країну подвійному ризику – за рахунок стимулюючих економіку програм і зниження податків – вкрай небезпечно”.

О. Устенко також зазначив, що "фінансувати дефіцит держбюджету без програми з Фондом можна, але це вкрай складно”.

За його словами, без програми МВФ вартість розміщення євробондів зросте для України на 1-2 п.п. - “і це буде досить зухвала політика, коли береться дорогий ресурс”.

“Я б не хотів повторення ситуації 2019 року, коли Україна при колишній адміністрації вийшла на зовнішні ринки запозичення капіталу і випустила євробонди на 9,8% річних у євро. Так само як і не вважаю за потрібне платити 7,8% річних, як було з випуском при реструктуризації часів міністра фінансів Наталії Яресько. Це високі ставки. Під них можна позичати дуже мало і на дуже короткий період часу. І, якщо можна цього уникнути, то це і правильно, і відповідально”, - зауважив радник Володимира Зеленського.

Щодо ВВП-варрантів О. Устенко зазначив таке: “ВВП-варанти випущені з печаткою України. Не визнавати їх ми не можемо. Їх треба або обслуговувати, або викуповувати, або міняти. І я вважаю, що є достатньо сил та умов, щоб можна було провести ефективні переговори і, не віддаючи за них живі гроші, зафіксувати відсоток, який ми платимо. Розклад, при якому виплати за боргом безпосередньо залежать від зростання нашої економіки, мені страшенно не подобається”.

На думку радника президента, потрібно було б прибрати умову про прив`язку відсотка за цими облігаціями до зростання ВВП. “На мій погляд, це була б правильна позиція. І тут потрібен активний переговорний процес. Очікую, що він почнеться”, - зауважив О. Устенко.

Щодо результатів 2020 року для української економіки, перспектив на 2021 рік та більш віддалену перспективу радник глави держави констатував наступне:

“Українська економіка за своєю структурою недостатньо розвинута порівняно з більш потужними європейськими економіками. Наша економіка все ще досервісна, а економіки в Європі – постіндустріальні. У них частка сервісу, послуг на порядки вище, ніж у нас.

І коли мова йде про локдаун, обмежувальні заходи стосуються тих, хто працює з людьми. І чим вище частка сектора послуг, тим більше буде удар по економіці. Саме тому збитки для української економіки виявилися куди слабкішіми. У минулому році очікувалося, що весь світ "впаде" на 4,5%. За фактом виявилося, що світ впав на 3,3%, а українська економіка – на 4%.

Як це не дивно, "недорозвиненість" з точки зору структури економіки призвела до позитивного результату. Удар був значно пом`якшений, в тому числі, і за рахунок цього фактору.

Локдаун повинен був позначитися набагато більшою мірою на тих економіках, де не промисловість і сільське господарство "грають першу скрипку", а на тих інших, де ресторани, кафе та туристичні послуги тримають цілі регіони.

Якщо ж подивитися на європейську економіку, в них глибина падіння була більш значною – на 6,8% впав ВВП країн єврозони і на 6,4% усієї Європи. Але структура європейської економіки також неоднорідна. У країнах Східної Європи частка сервісу, послуг менше, ніж у Західній. Це компенсувало глибину удару, в іншому випадку Європа показала би більше падіння. В Іспанії, де велика частка сервісу, туристичного бізнесу, падіння склало 11%. Це найглибше падіння з часів Другої світової війни. У тій же Німеччині, де частка сервісу менше, падіння склало 5%, у Франції – 8,3%.

Та світове падіння було би глибшим, якби не економіка Китаю, яка показала зростання. А враховуючи, що це більше 15% світового ВВП, вони змогли компенсувати удар світової економіки. Фактично Китай витягнув більше 3% для світової економіки. Якби не вони, то світ скотився би до куди гірших показників. За великим рахунком, в минулому році тільки три економіки показали зростання – Китай, Єгипет і Туреччина.

Якщо пандемія буде зупинена протягом короткого періоду, до півроку, то і відновлення буде більш активним там, де було грандіозне падіння. Скажімо, Німеччина, яка впала на 5%, буде відновлюватися меншими темпами порівняно з тією ж Іспанією, яка падала на 11%. І тут працює не тільки ефект статистичної бази, хоча і він важливий, але головним чином буде працювати фактор відновлення попиту в секторі послуг.

Однак є маса факторів невизначеності. Коли ми говоримо про відновлення економік, то виходимо з того, що звички споживачів не змінилися. Але глобально пандемія призводить до зміни поведінкової лінії споживачів. І до цього потрібно бути готовим.

Як би це не звучало дивно, але в якомусь сенсі для України локдаун може зіграти і відносно позитивну роль, враховуючи особливість структури нашої економіки. Потужний імпульс для розвитку отримала інтернет-торгівля. Цей момент сприяє детінізації економіки, оскільки торгівля в інтернеті менше ведеться готівкою. І всі великі суми декларуються в офіційному секторі.

Також з новою силою в міжнародному економічному порядку денному актуалізується питання продовольчої безпеки. Тут є нові можливості для українського аграрного бізнесу. Це і добре, в короткостроковій перспективі, і не дуже – в довгостроковій. З одного боку, повинні були б розвиватися інші сектори економіки, у тому числі сектор послуг, наближаючи структуру нашої економіки до європейських країн. Але є ймовірність, що навпаки буде більш активний розвиток сільськогосподарського сектору. Через що може розвинутися український варіант "голландської хвороби".

Тільки якщо в класичній "голландській хворобі" була переконцентрація інвестиційного ресурсу в енергосектор, то в нашому випадку це може відбуватися в аграрній галузі.

Ціни [на продовольство в світі] зростають через збільшення попиту.

Криза не вимила повністю український капітал, він є. Є й голодні до прибутку іноземні інвестори. Цей іноземний капітал буде заходити в цей сектор. І не тільки в аграрний, оскільки це специфічний бізнес, але і переробку аграрної продукції.

Тут відкриваються нові можливості і нові ризики. Буде крен інвестицій в аграрний бік, чого не дуже хотілося б, але швидше за все цього не уникнути. Адже якщо ти виробляєш продукцію продовольства, то робиш це не тільки, щоб нагодувати місцеве населення, а тому що дивишся на світові ринки. Це також означає, що буде відбуватися повільне, але постійне вирівнювання цін в Україні з цінами на зовнішніх ринках.

Інфляція – це ще один можливий ризик. Для нас це може бути проблемою. Адже в структурі нашого споживчого кошика чи не половину складають продукти харчування. Це означає, що, якщо доходи активно рости не будуть, ця імпортована інфляція може підняти питому вагу витрат домогосподарств на їжу.

Не треба бути аналітиком, аби стверджувати, що в сучасному світі люди не працюють, грубо кажучи, "за тарілку супу". І якщо кордони відкриті, і є можливість отримувати "на стороні" більш високі доходи, ніж в Україні, навіть на низькокваліфікованих роботах, то можна очікувати збільшення міграційних процесів з України. Це вкрай небезпечно. Ось чому так важливо забезпечити економічний прорив. Причому не за тривалий період часу, а швидкий.

У короткостроковій перспективі цей виклик [міграція] не виглядає як моментальний. Але в середньо- і довгостроковій він з`являється. Досвід 2014-2017 років показує, що активна міграція може бути. Тоді за межі країни виїхало в пошуках кращого життя за різними оцінками близько 5 млн осіб. І це все стимулюється країнами-реципієнтами нашої робочої сили. Причому робиться це відкрито.

Тут є колосальні ризики для економіки. З часом вони можуть матеріалізуватися, поставивши країну під нові ризики.

Однак наявність цих ризиків і необхідність захисту від них – як це не дивно – може мати й позитивну роль. В чому? Бізнес буде змушений займатися активним переоснащенням своїх виробництв, підприємств. Коли є ризик, що робоча сила їде і ти не в змозі виплачувати конкурентні заробітні плати, тому що на твоїх підприємствах, у тому числі низька продуктивність праці, ти просто змушений підвищувати свою ефективність.

Це означає, що потрібно вирішувати питання, як збільшити продуктивність праці. Це означає, що потрібно інвестувати. Якщо сам не можеш, значить будеш кидатися в пошуку тих, у кого є гроші, в тому числі ззовні. І тому ми можемо очікувати, що Україна стане місцем, куди будуть активно інвестувати. Але не тому, що все так добре. А тому що все так неефективно. Тому, що навіть незначні інвестиції в реальний сектор можуть давати колосальний ефект. Такий ефект, який можна отримати у розвинених економіках.

<...> Загроза спалаху нових епідемій, яка нависла над усім світом, буде змінювати лінію поведінки населення в будь-якій країні, зокрема і в Україні. І в цьому плані є перспективи для розвитку внутрішнього туризму. Хто знає, що станеться через кілька місяців чи рік-два. Раптом кордони знову будуть закриті і знову світ задіє "ізоляційну політику"? Але люди все одно хочуть відпочивати, вони продовжують жити, вони хочуть отримувати задоволення від життя. Хіба це не очевидний мотив для розвитку внутрішнього туризму?

Тому я б очікував будівництва готелів, туристичних комплексів. Як у Карпатах, так і на морському узбережжі. І в цьому плані дуже до речі програма президента "Велике будівництво". Адже яким би гарним не був готель, туди ніхто не поїде, якщо до нього немає нормальної дороги.

Що стосується промисловості, тут намітився глобально крен в ресурсодобувні галузі. Активно може розвиватися внутрішній газовидобуток. У місцевого та іноземного бізнесу може підігріватися інтерес і до видобутку нафти. Це дуже важливо також і в контексті енергетичної безпеки країни, що останнім часом стало ще актуальнішим”.