Проект Основних засад грошово-кредитної політики НБУ на 2022 рік: основні положення

Все про економіку та фінанси

Рада НБУ винесла на обговорення проект Основних засад грошово-кредитної політики на 2022 рік та середньострокову перспективу.

Як зазначається, документ готувався на основі пропозицій правління НБУ. Після опрацювання ж пропозицій учасників ринку та експертів він буде затверджений радою НБУ та поданий до Верховної Ради для інформування до 15 вересня 2020 року.

Деякі цитати з проекту "Основних засад грошово-кредитної політики на 2022 рік та середньострокову перспективу":

"Ураховуючи пришвидшення інфляції, центральні банки провідних країн світу зменшать обсяги викупу цінних паперів у 2022 році (Європейський центральний банк, Банк Японії) або ж припинять його зовсім [Федеральна резервна система (ФРС), Банк Англії)]. Крім того, очікується підвищення ставки ФРС вже в 2023 році. Зі свого боку, центральним банкам країн, ринки яких розвиваються, буде важче ігнорувати тимчасовий сплеск інфляції у 2021 році, ураховуючи коротшу історію інфляційного таргетування та менш заякорені очікування. Як наслідок, низка цих країн вже розпочали нормалізацію монетарної політики.

<...> Ризик прискореного зростання попиту залишається актуальним і постійно перебуватиме в полі зору Національного банку. В умовах стабілізації ситуації на світових ринках ціни на сировинні товари поступово знижуватимуться, що зменшить їх проінфляційний вплив та забезпечить підґрунтя для дезінфляції. Для повернення інфляції до цілі та стабілізації інфляційних очікувань Національний банк поступово підвищуватиме жорсткість монетарних умов, наближаючи їх до нейтрального рівня.

У 2022 році й надалі Національний банк продовжить використовувати монетарний режим інфляційного таргетування, що ґрунтується на плаваючому обмінному курсі, з урахуванням пріоритетності законодавчо визначених цілей Національного банку.

Ціллю грошово-кредитної (монетарної) політики залишається підтримання інфляції у середньостроковій перспективі на рівні 5% із допустимим діапазоном відхилень ± 1 в. п. Рішення з монетарної політики залишатимуться передбачуваними, послідовними та спрямовуватимуться на приведення інфляції до цілі на горизонті політики 9–18 місяців. Згідно зі Стратегією монетарної політики Національного банку України така ціль у 5% із допустимим діапазоном відхилень ± 1 в. п. буде постійною і може бути переглянута лише в бік зниження.

Головними критеріями успішності монетарної політики залишатимуться заякореність інфляційних очікувань на рівні цільового показника інфляції та відповідність фактичної інфляції її цільовим значенням у середньостроковій перспективі.

Національний банк і надалі використовуватиме гнучкість режиму інфляційного таргетування для підтримання належного балансу між забезпеченням цінової стабільності, сприянням економічному зростанню і фінансовій стабільності. Зокрема, в окремі короткострокові періоди інфляція може відхилятися від встановленої цілі через вплив зовнішніх і внутрішніх шоків, які є поза ефективним впливом грошово-кредитної (монетарної) політики Національного банку (зокрема таких, як зміни цін на сировинні товари й інші високоволатильні компоненти індексу споживчих цін, відхилення адміністративно регульованих цін від раніше заявленого рівня). Національний банк допускатиме тимчасове відхилення інфляції від встановленої цілі, якщо це не створюватиме загрози розбалансування інфляційних очікувань та не перешкоджатиме поверненню інфляції до цілі на прийнятному горизонті політики.

Відповідно до Стратегії монетарної політики Національного банку України монетарна політика проводитиметься з дотриманням таких основних принципів:

- пріоритетність досягнення та підтримання цінової стабільності в державі;

- перспективний характер прийняття рішень із монетарної політики, які мають спрямовуватися на приведення інфляції до цільових показників на середньостроковому горизонті політики;

- застосування ключової (облікової) ставки як основного інструменту монетарної політики;

- дотримання режиму плаваючого обмінного курсу;

- інституційна, фінансова та операційна незалежність Національного банку для належного виконання його функцій;

- прозорість та підзвітність діяльності Національного банку за допомогою сталої системи комунікацій із суспільством.

<...> Для досягнення цілей щодо інфляції Національний банк як основний монетарний інструмент використовуватиме ключову ставку, яка відображає стан монетарної політики. Якщо прогноз інфляції буде нижчим від цільового значення, Національний банк пом’якшуватиме монетарну політику, утримуючи ключову ставку нижче нейтрального (рівноважного) рівня, що сприятиме пожвавленню ділової активності та відповідно поверненню інфляції до цілі. І навпаки – у разі перевищення прогнозом інфляції її цільового значення Національний банк виходитиме з необхідності проведення жорсткішої монетарної політики для повернення прогнозного рівня інфляції до цільового.

Таким чином, інфляція в середньостроковій перспективі завжди має повертатися до цілі. За умов стабілізації інфляції близько цілі на прийнятному горизонті політики Національний банк наближатиме та утримуватиме ключову ставку близько до її нейтрального рівня. За такого рівня монетарна політика буде “нейтральною”, тобто не стримуватиме та водночас не стимулюватиме споживчий попит. Розрахунки нейтральної ставки враховують світову вартість капіталу, інвестиційну привабливість економіки і темпи зміни обмінного курсу.

Вплив ключової ставки на фінансовий ринок та економіку забезпечуватиметься завдяки досягненню Національним банком операційної цілі монетарної політики, яка полягає в утриманні гривневих короткострокових міжбанківських ставок на рівні, близькому до ключової ставки, у межах коридору процентних ставок за інструментами постійного доступу

Досягнення операційної цілі монетарної політики забезпечуватиметься за рахунок проведення операцій із регулювання ліквідності за ключовою ставкою (або близькою до неї процентною ставкою в разі проведення операцій аукціонного типу). З урахуванням структурної позиції ліквідності банківської системи (профіцит або дефіцит) та її обсягів, а також за потреби з метою надання банкам більшої гнучкості в управлінні власною ліквідністю для реагування на підвищену турбулентність на фінансових ринках Національний банк здійснюватиме гнучку адаптацію операційного дизайну монетарної політики, зберігаючи водночас належну практику управління ризиками.

Очікується, що в середньостроковій перспективі банківська система й надалі функціонуватиме в умовах профіциту ліквідності, що підтримуватиметься зокрема завдяки купівлі валюти для поповнення міжнародних резервів. Національний банк також може застосовувати інші (додаткові) інструменти монетарної політики, що передбачені статтею 25 Закону України “Про Національний банк України” та сприяють підвищенню дієвості ключової ставки і розвитку фінансового ринку.

Водночас Національний банк уникатиме заходів та інструментів, застосування яких на момент прийняття рішень з монетарної політики не відповідатиме характеру монетарної політики (м’яка/жорстка) та напряму впливу основного інструменту (ключової ставки), знижуватиме ефективність каналів монетарної трансмісії, обмежуватиме потенціал впливу монетарної політики на інфляційні процеси та економічну динаміку та/або викривить функціонування ринкових механізмів.

<..> Національний банк продовжить дотримуватися режиму плаваючого курсоутворення. Динаміка курсу національної валюти формуватиметься під впливом ринкових чинників, що визначають попит на валюти і їх пропозицію на внутрішньому ринку. Національний банк не буде протидіяти фундаментальним тенденціям обмінного курсу, не посилюватиме їх, а лише згладжуватиме ефекти від їх реалізації. Монетарна політика не спрямовуватиметься на досягнення певного рівня або діапазону обмінного курсу.

Ураховуючи необхідність розвитку валютного ринку, Національний банк прагнутиме мінімізувати використання валютних інтервенцій.

Національний банк продовжить валютну лібералізацію до досягнення її кінцевої мети – скасування всіх наявних обмежень і переходу до режиму вільного руху капіталу.

Водночас у разі виникнення загроз для фінансової та макроекономічної стабільності можливим є призупинення валютної лібералізації та/або запровадження заходів захисту. Втім, усвідомлюючи небажаність таких заходів для розвитку фінансового ринку та економіки України, Національний банк розглядатиме їх як засоби “останньої лінії оборони”.

<...> Екстрені заходи з підтримки банків, запроваджені Національним банком, забезпечили додаткову підтримку банківській системі та кредитуванню під час найтяжчого періоду кризи та на початковому етапі економічного відновлення. Водночас в умовах стабілізації функціонування фінансових ринків та повернення економіки до стійкого зростання ці інструменти втрачають свою актуальність, а їх подальше застосування знижує мотивацію банків до роботи з вкладниками та негативно впливає на ринкові механізми. Тому Національний банк поступово згортатиме екстрені заходи підтримки банків.

Водночас Національний банк уважно спостерігатиме за перебігом пандемії та економічною ситуацією і за потреби відновить використання антикризових заходів підтримки банків для забезпечення фінансової стабільності.

<...> Передбачувані, послідовні та зрозумілі для економічних агентів рішення з монетарної політики залишатимуться фундаментальною передумовою для поглиблення фінансової системи, формування в економіці достатнього обсягу довгострокових фінансових ресурсів прийнятної вартості. Завдяки підтриманню інфляції на відносно низькому рівні залишатиметься низькою інфляційна складова номінальних процентних ставок. Окрім того, внаслідок наближення інфляційних очікувань до цілі щодо інфляції, а також зниження волатильності цін зменшуватиметься і премія за ризик, оскільки учасники фінансового ринку зможуть більш упевнено прогнозувати майбутню вартість кредитних ресурсів. У сукупності це сприятиме активізації довгострокового інвестування у вітчизняну економіку та створенню робочих місць, буде поштовхом до інноваційної активності.

Ураховуючи, що грошово-кредитна (монетарна) політика Національного банку лише створює умови для розвитку економіки України, але сама не може бути достатньою передумовою для сталого підвищення економічного потенціалу, критично важливим є подальше проведення структурних реформ і збереження зваженої фіскальної політики. Тому з метою забезпечення стійких темпів економічного зростання Національний банк разом з Урядом України працюватиме над посиленням координації грошово-кредитної (монетарної) та бюджетно-податкової політики, докладатиме всіх зусиль для структурної перебудови економіки, реалізації програм поліпшення доступу до кредитів, формування довгострокових інвестиційних ресурсів. Водночас Національний банк дотримуватиметься свого зобов’язання уникати будь-яких форм фіскального домінування над монетарною політикою".