Марченко: три чверті видатків бюджету - на оборону, податків вистачає лише на третину витрат

Все про економіку та фінанси

Міністр фінансів Сергій Марченко в інтерв`ю mind.ua розповів про поточну ситуацію з держбюджетом:

"Можу сказати про щомісячні видатки, які ми проводимо. За місяць, у середньому, це понад 200 млрд грн. Наприклад, за квітень – 206 млрд грн. Сюди входять виплати на ВПО, армію тощо. У квітні на ВПО й продовольчі програми витрачено близько 14–15 млрд грн. У травні цифра буде більшою – десь 16–17 млрд грн. Якщо говорити про видатки на соцзахист загалом – це 34 млрд грн, на освіту й медицину – 31 млрд грн, зарплата в бюджетній сфері – 5 млрд грн.

Звісно, левова частка коштів спрямовується на армію. Взагалі, військовий бюджет складає три чверті всього бюджету України, отож і видатки здійснюємо приблизно в такому обсязі.

Наразі за рахунок податків ми збираємо 54–56 млрд грн, і цими коштами покриваємо лише 1/3 потреб щодо наших видатків. Звісно, таке становище вимушене, адже ми воюємо і наші міжнародні партнери це розуміють і готові до нас дослухатися. Проте рано чи пізно ми маємо увійти в баланс. Тому я схильний до того, аби бізнес працював і сплачував податки. Я не прихильник зміни податкового режиму в будь-якому вигляді – ні в частині послаблення, ні в частині посилення. Вважаю, що податкова система має бути стабільною – і всі ті зміни, які є у нас на сьогодні, мають повернутися до тих, що функціонували до 24 лютого 2022 року.

<...> Втрати [надходжень у бюджет] по митниці становлять 73% попередніх планових показників, а втрати від податкової – 25–30%. Якщо говорити про митницю, оскільки було скасовано сплату податків по більшості товарів (ввізне мито – 0%, ПДВ – 0%), як ми можемо збирати податки, коли їх немає? Окрім того, імпорт скоротився на 46% – і це лише за березень. Отож, зараз ми готуємо рішення, щоб повернути податки на митницю, бо країна не може жити без податків.

<...> Із 1 по 20 травня ми фінансували наші потреби без залучення зовнішньої допомоги. Виходили з наявних можливостей, залучаючи кошти за рахунок військових облігацій та ресурсів Національного банку України – і гідно пройшли цей період. 20 травня ми конвертували першу суму – 504 млн євро. Того ж дня надійшло ще 600 млн євро макрофінансової допомоги, і зараз ми її вже конвертуємо. Отже, є можливість повністю профінансувати за рахунок цих коштів ті потреби, які накопичилися за останній період часу.

Якщо говорити про отримані кошти, то з початку війни до України надійшло понад $6 млрд зовнішньої допомоги у вигляді грантів та кредитів. Гранти надає США, і ми вже отримали $1 млрд з них. Також у вигляді грантової допомоги отримано 110 млн євро від уряду Італії і понад 120 млн євро від Європейського Союзу. Кошти, які не є грантовими, надаються переважно під 1% річних і термінами від 10 до 30 років.

<...> Дефіцит бюджету складає $5 млрд щомісяця.

Якщо говорити про скорочення видатків, то ми вже декілька разів робили секвестри і скоротили їх до 180 млрд грн. Майже повністю скорочено капітальні видатки – 72 млрд грн, зменшено оплату праці працівників бюджетних установ на 20 млрд грн, видатки на соцзахист – на 22 млрд грн, інші видатки – на 40 млрд грн. Далі скорочувати вже нікуди.

<...> Якщо орієнтуватися на внутрішнє опитування бізнесу, на дані якого спирається і Нацбанк, то зараз 17% бізнесу по Україні призупинило свою діяльність. І до 30% частково втратили активність порівняно з довоєнним станом.

У березні ситуація була значно гіршою, у квітні й травні ми бачимо, що ділова активність у країні пожвавлюється і бізнес поступово відновлює діяльність. Наразі малий і середній бізнес (I–III групи) можуть не сплачувати податки. Наприклад, III група замість 5% платить 2%. До того ж цю групу максимально розширено – і такий податок з обороту може платити чи не весь бізнес.

Я вважаю, що держава зараз як ніколи підтримує бізнес. І тому потребує такої ж підтримки з боку бізнесу, аби якомога скоріше виграти цю війну. Це має бути двосторонній процес, з точки зору солідарної відповідальності.

Більше того, бізнес має довіряти державі, бо саме через державний механізм фінансується армія. Волонтерство й волонтерські програми – добре, але цього недостатньо, порівняно з коштами, які ми виділяємо на ЗСУ щодня. Тому, якщо хочемо жити у вільній і мирній країні, треба мати можливість фінансувати власну армію. А це дорого, особливо, коли країна воює.

<...> В країні відновлюється бізнес-активність після першого шоку березня – частини квітня. Звісно, є труднощі у видобувній й переробній галузях, у торгівлі та інших сферах.

Якщо взяти за можливе падіння нашого ВВП 25–30%, то це нормально для країни, що воює. Падіння ЄСВ на 17% за квітень і ПДФО з військовим збором на 19%, це теж нормальна ситуація.

Наразі ми збираємо ЄСВ на рівні, який практично був минулого року (менше лише на пів відсотка). Це свідчить про те, що бізнес і держава соціально відповідальні й сплачують своїм робітникам зарплату.

У Міністерстві фінансів немає власної бази для розрахунку падіння ВВП, проте у нас є розрахунки зібраних податків і жодних песимістичних прогнозів я не робив би. Остання інформація, яку я отримав, – може статися падіння ВВП до 20%. Отож, ніяких підстав вважати, що воно буде більшим, поки що немає.

Щодо наслідків падіння ВВП і досягнення довоєнних показників – я не схильний робити прогнози і це не є функцією нашого міністерства. Насамперед це питання до Мінекономіки. Звичайно, спричинене війною падіння економіки – колосальне, і це логічно. Адже це й втрата де-факто інфраструктури, будівель і споруд, недоотримання ВВП, втрата ланцюгів постачання тощо. Але я думаю, що ми зможемо пройти цю кризу: в нас як годинник працюють банківська й бюджетна системи, казначейство, податкова й митниця. Ми виконуємо всі державні функції.

Проте, я не є оптимістом у даному випадку, бо війна ще не закінчилась. І все залежатиме від того, якими будуть наслідки бойових дій до кінця року і як швидко ми переможемо.

Як швидко ми відновимося після війни – залежить від того, як швидко зможемо отримати ті ресурси й фонди, що дозволять нам це зробити. Самостійно Україна не в змозі відновитися, бо у нас колосальні втрати, і на це знадобляться десятки років. Якщо в нас буде підтримка країн G7 та європейських партнерів (структурні фонди ЄС, допомога США у різній формі, заарештовані фінансові активи РФ і російських олігархів) – це потребуватиме значно менше часу. Варіантів багато, але основне й ключове: як зробити так, щоб в нашій країні було вигідно, цікаво й прибутково робити бізнес".