22.12.2021 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу "Калума Холдінгз Лімітед" (Kalouma Holdings Limited) та залишив без змін ухвалу Північного апеляційного госпсуду від 20.10.2021 (у справі №910/30/19), якою цій компанії знову ж таки було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього суду від 30.06.2021.
Вказаною постановою Північного апеляційного госпсуду від 30.06.2021, яку Kalouma Holdings Limited просила переглянути, було задоволено позов Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 29.03.2013, укладений між Дельта Банком і Kalouma Holdings Limited. При цьому 25.08.2021 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу Kalouma Holdings Limited та залишив без змін постанову Північного апеляційного госпсуду від 30.06.2021.
Підставою для перегляду згаданих судових рішень Kalouma Holdings Limited називала те, що в 2013-2014 роках НБУ в довідках за результатами перевірок Дельта Банку "офіційно підтвердив відсутність порушень при залученні субординованого боргу від компанії [Kalouma Holdings Limited]". Як запевняла компанія, про це їй стало відомо 03.09.2021 з листа колишнього керівника Дельта Банку, до якого були додані вказані довідки НБУ.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 зазначив, що під час розгляду справи НБУ звертав увагу, що на момент проведення перевірок у 2013-2014 роках "йому не було відомо про укладання відповідачами оспорюваного договору про відступлення права вимоги" (цитата).
Нагадаємо, за даними НБУ, компанія Kalouma Holding Limited була власником 100% акцій Астра Банку, а її бенефіціаром на 01.01.2015 був Микола Лагун. Водночас за інформацією НБУ, на 01.01.2013 Kalouma Holdings Limited також була власником 47,78% акцій Кредитпромбанку, а бенефіціарами цієї компанії тоді значилися Cargill, ЄБРР та ще 26 структур (серед яких ЗМІ називали в т.ч. Raiffeisen, Fortis, BNP Paribas, Commerzbank).
Згідно з судовими матеріалами, детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні №52016000000000119 від 27.04.2016 за фактом розтрати рефінансування Нацбанку шляхом надання Дельта Банком коштів у заставу для Meinl Bank AG (Австрія) за зобов`язаннями компанії Silisten Trading Limited та подальшого їх перерахування іншим компаніям та приватним особам.
Як зазначається, 22.10.2012 між Дельта Банком (заставодавець) і Meinl Bank AG (кредитор/заставодержатель) було укладено договір застави та зберігання для відкриття кредитної лінії компанії Silisten Tradings Limited (позичальник) на суму 50 млн дол. Так, Дельта Банк надав для Meinl Bank AG грошові кошти, розміщені Дельта Банком на кореспондентському рахунку в Meinl Bank AG, на суму до 95 млн дол у заставу за зобов`язаннями Silisten Tradings Limited.
Тобто в разі невиконання компанією Silisten Tradings Limited боргових зобов`язань перед Meinl Bank AG, Meinl Bank AG мав списати заставні кошти з коррахунку Дельта Банку, а Дельта Банк у результаті отримував кредиторські права вимоги до Silisten Tradings Limited.
22.10.2012 між Silisten Tradings Limited (позичальник) та Meinl Bank AG (кредитор) було укладено кредитний договір на суму позики до 110 млн дол.
22.10.2012 між Meinl Bank AG (кредитор) і Дельта Банком (отримувач) було укладено угоду про передачу прав, згідно з якою кредитор передає отримувачу переуступку усіх заставних прав Meinl Bank AG перед компанією Silisten Tradings Limited (позичальник), сума кредиту - 50 млн дол.
21.03.2013 між Дельта Банком (банк-боржник) та компанією "Калума Холдінгз Лімітед" (інвестор) було укладено договір №1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу в розмірі 96,67 млн дол.
28.03.2013 "Калума Холдінгз Лімітед" перерахувала ці кошти на рахунок Дельта Банку.
29.03.2013 між Дельта Банком і Kalouma Holdings Limited був укладений договір відступлення права вимоги, що є предметом позову у цій судовій справі (№910/30/19).
Згідно з умовами цієї угоди, компанія "Калума Холдінгз Лімітед" мала набути від Дельта Банку права вимоги до Silisten Tradings Limited в разі списання з коррахунку Дельта Банку в Meinl Bank AG коштів, які були надані Дельта Банком для Meinl Bank AG як забезпечення боргових зобов`язань Silisten Tradings Limited. При цьому "Калума Холдінгз Лімітед" втрачала право вимоги до Дельта Банку за субборгом на відповідну суму (при цьому Дельта Банком у контексті субборгу ставав одночасно і кредитором, і боржником).
12.04.2013 Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ прийняла рішення №208 про надання дозволу на врахування в капіталі Дельта Банку субординованого боргу, залученого банком у "Калума Холдінгз Лімітед", у сумі 96,67 млн дол на термін до 21.03.2023.
Як було встановлено судами, компанія Silisten Trading Limited не виконала боргові зобов`язання перед Meinl Bank AG, у зв`язку з чим 19.01.2015 були списані кошти Дельта Банку (як заставодавця) в сумі 87,3 млн дол з його (Дельта Банку) рахунку в Meinl Bank AG. Внаслідок цього Дельта Банк отримав права вимоги Meinl Bank AG до Silisten Trading Limited.
У цей же день (19.01.2015) набув чинності договір відступлення права вимоги (від 29.03.2013), який був укладений між Дельта Банком і Kalouma Holdings Limited. Як наслідок Kalouma Holdings Limited втратила право вимоги до Дельта Банку на таку ж суму за договором №1 (про залучення субординованого боргу). Взамін Kalouma Holdings Limited отримала право вимоги до компанії Silisten Trading Limited.
02.11.2015 Kalouma Holdings Limited звернулася до ліквідатора Дельта Банку з кредиторською вимогою, в якій просила визнати компанію кредитором Дельта Банку, в т.ч. за договором №1 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 21.03.2013 (на 96,67 млн дол + 2,1 млн дол нарахованих відсотків).
У ході судового процесу НАБУ стверджувало, що оспорюваний договір відступлення права вимоги від 29.03.2013 був укладений з порушенням вимог Цивільного кодексу, Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 28.08.2001 №368, та не відповідає положенням Господарського кодексу, "оскільки суперечить економічним інтересам держави, спрямований на підрив стабільності банківської системи, у зв`язку з чим звернулося з цим позовом до суду про визнання такого договору недійсним" (цитата).
При цьому Верховний Суд у постанові від 25.08.2021 з цього приводу зазначив таке:
"Відповідно до статті 606 ЦК України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної у законі підстави зобов`язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки.
З наведеного вбачається, що укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги призвело до заміни кредитора за договором субординованого боргу з Компанії «Калума Холдінгз Лімітед» на ПАТ «Дельта банк», в той час як боржником за договором субординованого боргу є та ж сама особа - ПАТ «Дельта банк».
Але, відповідно до приписів статей 509, 510, 1046 ЦК України вимагається наявність у зобов`язанні за договором позики двох різних сторін: позикодавця (кредитора) та позичальника (боржника).
Внаслідок вчинення правочину з заміни кредитора у зобов`язанні не відбувається припинення зобов`язання на підставі 606 ЦК України.
В абзаці другому п. 3.16 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні визначено, що заміна Інвестора полягає в переході прав та обов`язків до нового Інвестора на підставі укладеного договору про відступлення первісним Інвестором права вимоги за угодою (договором) новому Інвестору або внаслідок правонаступництва чи спадкоємства тощо.
При цьому, Національним банком України в Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні розмежовано поняття «банк-боржник» та «інвестор».
Так, у пункті 1.1 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні визначено, що інвестором можуть бути юридичні і фізичні особи як резиденти, так і нерезиденти.
Отже, банк-боржник не може виступати за договором субординованого боргу одночасно інвестором та боржником.
З огляду на вищевикладене, договір відступлення права вимоги суперечить нормам статей 509, 510, 1046 ЦК України.
Крім того, на підставі пункту 3.1 договору відступлення права вимоги, у ПАТ «Дельта Банк» виникли зобов`язання перед Компанією Калума Холдінгз Лімітед зі сплати плати за відступлення права вимоги у сумі 87 294 251,67 доларів США.
Відповідно до пункту 3.9 глави 3 розділу III Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні на період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник не має права передавати Інвестору (або пов`язаним з ним особам) кошти в будь-якій формі (майно, кредит, будь-які операції з векселями, факторингові послуги, не покриті безумовним забезпеченням гарантії, поруки за кредиторів банку-боржника тощо), крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна або векселів є сплатою процентів за залученими на умовах субординованого боргу коштами та оформлене відповідною угодою.
Також банки можуть здійснювати розрахункові операції з Інвестором (або пов`язаними з ним особами), якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора (або пов`язаних з ним осіб) або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором (або пов`язаними з ним особами).
Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника.
Зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою про залучення субординованого боргу не допускається.
Як правильно зазначив апеляційний суд, банк-боржник може здійснювати операції з інвестором у випадку, якщо такі операції не призводять до кредитування інвестора або до зустрічних вкладень між банком-боржником та інвестором. Забороняється здійснювати будь-які операції між банком та інвестором щодо передання інвестору коштів або майна банка, що одночасно призведе до зменшення активів банку.
Проте, матеріали справи свідчать що, незважаючи на встановлену пунктом 3.9 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні заборону, ПАТ «Дельта Банк» та Компанією Калума Холдінгз Лімітед було укладено договір, за яким банк-боржник зобов`язався передати інвестору кошти, які не є відсотками за договором субординованого боргу.
Відповідно до пункту 3.16 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні у разі заміни інвестора банк-боржник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів подати пакет документів для отримання дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від нового інвестора у порядку, передбаченому цим розділом.
Всупереч вказаній нормі ПАТ «Дельта Банк» не подавало у визначений строк до Національного банку України пакет документів для отримання дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу.
За наведених обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що дії ПАТ «Дельта Банк» щодо заміни нового кредитора у зобов`язанні за договором субординованого боргу вчинялися поза межами контролю НБУ, і як наслідок, держави, що ставить під загрозу стабільність банківської системи України.
Внаслідок укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги ПАТ «Дельта Банк» взяло на себе зобов`язання з оплати на користь Компанії Калума Холдінгз Лімітед плати за відступлення права вимоги та здійснено використання коштів без відома НБУ, чим було порушено інтереси держави і суспільства.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги призвело до заміни інвестора у зобов`язанні за договором субординованого боргу без згоди НБУ та до зарахування зустрічних однорідних вимог, що є недопустимим згідно з п. 5 ч.1 ст. 602 ЦК України, оскільки це передбачено договором та законом.
Укладення договору відступлення права вимоги суперечить вимогам ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 228, 602, 1046 ЦК України, пунктам 3.9, 3.16 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні та не відповідає положенням частини першої статті 207 ГК України, а також умовам договору субординованого боргу, порушує економічні інтереси держави та спрямоване на підрив стабільності банківської системи.
Враховуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.03.2013, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та Компанією Калума Холдінгз Лімітед".
Контекст
Як писав Finbalance, Фонд гарантування вкладів заявляв, що пов’язані особи Дельта Банку причетні до проведення «сумнівних операцій з коштами, залученими на умовах субординованого боргу від пов’язаної особи Калума Холдінгз Лімітед» (цитата).
«Так, за рахунок коштів субординованого боргу, що мали бути спрямовані на оплату акцій, відбувалось погашення кредитів великих позичальників, окремі суми перераховувались власникам банку та пов’язаним особам. Внаслідок цього, на оплату акцій надійшла не вся сума, яка була вилучена з регулятивного капіталу в іноземній валюті, а за рахунок курсової різниці здійснювались операції, що призвели до зменшення активів банку», - зауважили у ФГВФО.
У судових матеріалах наводилися дані поліції, що кіпрська компанія Kalouma Holdings Limited надала для Дельта Банку три субординовані кредити на 241,8 млн дол (21.03.2013 – на 96,4 млн дол; 14.05.2013 – на 73,3 млн дол; 20.05.2013 – на 72,3 млн дол).
Як писав Finbalance, детективи НАБУ в рамках згаданого вище кримінального провадження №52016000000000119 вказували, що Дельта Банк не відображав у звітності договір застави, укладений з Meinl Bank AG як забезпечення боргових зобов`язань Silisten Trading Limited (Британські Віргінські острови).
Відповідно до судових матеріалів, грошові кошти, які Meinl Bank надав компанії Silisten Trading Limited в розмірі 84,5 млн дол як позику в період з 13.12.2012 по 29.01.2013 були перераховані на рахунок компанії Silisten Trading Limited у Baltic International Bank (Латвія).
За даними держорганів Латвії, надалі з рахунку Silisten Trading Limited у період з 13.12.2012 по 30.01.2013 частину цих коштів у розмірі 78,5 млн дол було перераховано на рахунок компанії Jamico Finance Limited (Британські Віргінські Острови) в Baltic International Bank “нібито на підставі договору позики” (цитата).
У подальшому кошти у загальній сумі 77,6 млн дол з рахунку Jamico Finance Limited в період з 13.12.2012 по 31.01.2013 були перераховані на рахунки інших компаній, теж відкриті у Baltic International Bank:
- 65,8 млн дол були перераховані на рахунок Chesbord Holdings Limited (Беліз);
- 6,84 млн доларів США були перераховані на рахунок Marford Finance Limited (Беліз);
- 5 млн дол були перераховані на рахунок Ronway Trading Limited» (Беліз).
Як констатувалося, з рахунку Chesbord Holdings Limited в період з 13.12.2012 по 28.02.2013 кошти у розмірі 60 млн дол були перераховані на рахунок компанії Banbury Management Limited, відкритий у Baltic International Bank, та кошти у розмірі 5,7 млн дол - на рахунок компанії Clovernford Trading Limited, відкритий у цьому ж банку.
У ході досудового розслідування також встановлено, що Banbury Management Limited, Clovernford Trading Limited також обслуговувалися як клієнти в Дельта Банку, що “додатково свідчить про їх взаємозв`язок з бенефіціарами та керівництвом банку” (цитата з судових матеріалів).
“У ході досудового розслідування встановлено, що кошти з рахунку компанії «Banbury Management Limited» було перераховано на рахунок компанії «Kalouma Holding Limited», відкритий у банку Baltic International Bank, а в подальшому із зазначеного рахунку - на рахунок цієї ж компанії в ПАТ «Дельта Банк», в якості субординованого боргу банку.
Відповідно до відомостей, поданих компанією «Kalouma Holding Limited» для відкриття рахунку З ПАТ «Дельта Банк», її кінцевим бенефіціаром є ОСОБА_5, який водночас був бенефіціаром та головою наглядової ради ПАТ «Дельта Банк» [слід розуміти, йдеться про Миколу Лагуна, - ред.].
Також встановлено, що кредитний договір від імені компанії-нерезидента, яка отримала кредит - Silisten Trading Limited підписано ОСОБА_9. В той же час ОСОБА_9 працював в ПАТ «Дельта Банк». Це дає підстави вважати останнього безпосередньо причетним до вчинення розтрати коштів ПАТ «Дельта Банк».
Вищевикладені обставини, свідчать про можливе вчинення службовими особами, власниками (бенефіціарами) та/або представниками ПАТ «Дельта Банк», за попередньою змовою зі службовими особами та/або власниками (бенефіціарами) ряду компаній, зокрема, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 розтрати коштів банку в особливо великому розмірі на стадії укладення договору зберігання та поручительства з банком «Meinl Bank Aktiengeselschaft», та подальшої легалізації отриманих в такий спосіб коштів, тобто вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу”, - йшлося в ухвалі Солом’янського райсуду м. Києва від 21.08.2018.
Як зазначалося в судових матеріалах, упродовж 2014-2015 років Дельта Банк отримав від НБУ стабілізаційні кредити та кредити для збереження ліквідності на 10,2 млрд грн.
03.03.2015 Дельта Банк був визнаний неплатоспроможним і в ньому було запроваджено тимчасову адміністрацію.
Kalouma Holdings Limited і Кредитпромбанк
Як писав Finbalance, Головне слідче управління Нацполіції здійснювало досудове розслідування в кримінальному провадженні №12015100060007940 за фактами ймовірного заволодіння у 2013 році головним акціонером Дельта Банку «за попередньою змовою з невстановленою групою осіб із метою приховання та маскування незаконного походження коштами, одержаними злочинним шляхом, через офшорні компанії Kalouma Holdings Limited і Rabiturna Limited та інші, банківські установи на території України (ПАТ «Кредитпромбанк», «Банк 3/4» та «Астра Банк»), країн СНД та Балтії» (цитата) - коштами вкладників цих банків і подальшої легалізації (відмивання) відповідних доходів в особливо великому розмірі, одержаних злочинним шляхом, у сумі 241,8 млн дол.
У судових матеріалах вказувалося, що 01.03.2013 головний акціонер Дельта Банку придбав 100% акцій Кредитпромбанку за номінальну вартість 1 дол. При цьому в тому ж році кіпрська компанія Kalouma Holdings Limited надала для Дельта Банку згадані вище три субординовані кредити на 241,8 млн дол (21.03.2013 – на 96,4 млн дол; 14.05.2013 – на 73,3 млн дол; 20.05.2013 – на 72,3 млн дол).
«Прокурор зазначив, що є підставі вважати, що посадові особи ПАТ «Дельта Банк» використовували компанію Kalouma Holdings Limited з березня по травень 2013 року для відмивання 241,8 млн дол, так як походження цих коштів невідоме», - йшлосяв ухвалі Печерського райсуду м. Києва від 02.11.2017.
Як писав Finbalance, компанія Kalouma Holdings Limited фігурувала в кримінальному провадженні ГПУ №12014100000000703 про виведення з Дельта Банку 4,1 млрд грн рефінансування НБУ.
За даними НБУ, на 01.01.2013 компанія Kalouma Holdings Ltd була власником 47,78% акцій Кредитпромбанку. Бенефіціарами цієї компанії були Cargill, ЄБРР та ще 26 структур (серед яких ЗМІ називали в т.ч. Raiffeisen, Fortis, BNP Paribas, Commerzbank тощо).
Kaluoma Holdings Ltd представляла інтереси іноземних кредиторів Кредитпромбанку, частина вкладів яких була конвертована в акції банку після кризи 2008-2009 років в рамках реструктуризації боргу фінустанови на $400 млн.
На 01.01.2013 серед акціонерів Кредитпромбанку були також Homertron Trading (23,5%; кінцевий бенефіціар – Віктор Нусенкіс) та Fintest Holding (28,72%; пов’язували з сім’єю екс-генпрокурора Геннадія Васильєва). Між цими акціонерами банку, як вважається, був конфлікт, що ускладнювало можливість відновлення стабільної роботи банку.
Як писали ЗМІ, М. Лагун придбав 100% акцій Кредитпромбанку за 1 долар, водночас Дельта Банк надав фінустанові кредит для підтримки ліквідності на сотні мільйонів гривень.
Також була інформація (1, 2), що пов’язана з М. Лагуном компанія Clever Management за сприяння Cargill (міноритарний акціонер і в Дельта Банку, і Кредитпромбанку) могла викупити в Kalouma Holdings Ltd права вимоги по вкладам на 134 млн дол за 19,3 млн дол. Як стверджувалося, після цього Clever Management нібито переступила частину вимог іншій компанії, пов’язаній з М. Лагуном, – Rabiturna Ltd, яка в свою чергу пред’явила їх Кредитпромбанку і він, як зазначалося, оплатив рахунок на 96,6 млн дол. Після чого фактично така ж сума з’явилася у вигляді субкредиту Kalouma Holdings для Дельта Банку.
Довідково
Як писав Finbalance, 16.10.2020 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів та залишив без змін ухвалу Госпсуду м. Києва від 16.09.2019 і постанову Північного апеляційного госпсуду від 27.11.2019 (у справі №910/7186/19), якими було задоволено заяву колишніх топ-менеджерів збанкрутілого Дельта Банку й залишено без розгляду позов ФГВФО до них про відшкодування шкоди на суму 19,83 млрд грн.
Серед відповідачів у цій справі - у т.ч. екс-глава наглядової ради Дельта Банку, його колишній мажоритарний акціонер Микола Лагун, а також екс-члени правління і наглядової ради фінустанови (Олена Попова, Віталій Масюра, Фіглус Марцін, Ярослав Порохняк тощо).
Свій позов ФГВФО мотивував тим, що Дельта Банк в особі керівництва в 2012-2015 роках здійснював “економічно невиправдану ризикову діяльність з проведення активних операцій кредитування позичальників-юридичних осіб з надмірною концентрацією, без належного забезпечення, а також в інтересах власників істотної участі банку, що свідчить про схемність (штучність) таких операцій, єдиною метою яких було перекриття раніше виданих кредитних коштів, а також подальше виведення коштів через банки-нерезиденти, що не мало на меті отримання прибутку” (цитата).
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що сумісний розгляд заявлених Фондом позовних вимог “перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з укладених кредитних договорів, встановити обставини дотримання, виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставин їх укладення, а також правильність заявлених до стягнення сум” (цитата).
Верховний Суд теж вирішив, що “позивач порушив правила об’єднання позовних вимог” (цитата).
Раніше ФГВФО оцінював можливі втрати кредиторів Дельта Банку “внаслідок доведення його до банкрутства” (цитата) на суму щонайменше 24,5 млрд грн.
При цьому ФГВФО заявляв, що ринкова вартість активів Дельта Банку була визначена незалежними оцінщиками на рівні 27,4 млрд грн, або 30% від суми, зазначеної «на папері» на 01.01.2017 (94,27 млрд грн).
Вкладникам Дельта Банку в межах гарантійної суми були виплачені компенсації на 15,9 млрд грн (97% запланованих виплат).
За даними НБУ, борг Дельта Банку по рефінансу на початок грудня-2019 становив 4,9 млрд грн.
У жовтні 2021 року Офіс генпрокурора повідомив, що Печерський райсуд м. Києва відмовився взяти під варту колишнього мажоритарного акціонера Дельта Банку Миколу Лагуна, який підозрюється в розтраті 1 млрд грн, із заставою в такому ж розмірі й обрав йому цілодобовий домашній арешт.
Як зазначалося, прокурори Офісу генпрокурора подали в суд клопотання про обрання стосовно колишнього власника Дельта Банку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 1 млрд грн.
Про інші позови ФГВФО до М. Лагуна - тут, про позов Укрексімбанку - тут, Ощадбанку - тут, НБУ - тут.
Коментарі М. Лагуна щодо Дельта Банку та кримінальних проваджень - тут, тут, тут і тут.