Глава НБУ Кирило Шевченко в інтерв`ю для Forbes позитивно оцінив поступове підвищення Мінфіном ставок за ОВДП, що спостерігалося в останні кілька тижнів.
"Суттєвіших змін я очікую з відкриттям вторинного ринку ОВДП, що відбулося сьогодні [8 серпня, - ред]", - зауважив керівник Нацбанку.
За словами К. Шевченка, "колеги з Мінфіну достатньо фахові для того, щоб самостійно вибудовувати криву дохідності". "Ми не маємо намірів щось диктувати. Важливо, щоб сальдо внутрішніх боргових запозичень в нас було зі знаком «+», а не від’ємне, як зараз. Мінус, знову ж таки, доводиться покривати НБУ. Щоб це стало можливим, ставки мають бути привабливими для інвесторів з урахуванням інфляційних очікувань та ризиків", - підкреслив глава НБУ.
За оцінками К. Шевченка, до кінця року Мінфін на внутрішньому ринку запозичень міг би забезпечити "стовідсотковий роловер плюс 80 млрд грн".
При цьому глава НБУ таким чином прокоментував ремарки деяких спостерігачів щодо можливої конкуренції ОВДП і депсертифікатів:
"Депсертифікати – це розміщення ліквідності на один день. ОВДП має набагато довші терміни. Фактично, ці інструменти не конкурують між собою і перекладання банками ліквідності в ОВДП лише тимчасово зменшить обсяг їх вкладень у депозитні сертифікати.
Тут також важливо, що депозитні сертифікати є невідʼємним елементом трансмісійного механізму. Якщо ми знизимо ставки за ними, імпульс від підвищення облікової ставки стане зворотнім: зниження ставок за депозитними сертифікатами може призвести до зниження ринкових ставок. Тоді як для громадян та бізнесу, так і для фінансової системи загалом, за поточних умов дуже важливо, щоб дохідність ринкових інструментів і далі зростала. Це дозволить захистити заощадження від інфляції, знизить тиск на курс і міжнародні резерви, а також зменшить ризик відтоку депозитів з банків".
Щодо емісійного фінансування дефіциту держбюджету керівник Національного банку сказав наступне:
"Якщо ми обмежимося обсягами у 400 млрд грн на 2022 рік, вплив на економіку буде контрольованим. Якщо ж «друк грошей» для фінансування дефіциту бюджету зростатиме суттєвішими темпами, це посилить ризики. Значна емісія може розігнати інфляційно-девальваційну спіраль, коли виникне необхідність індексувати витрати, «друкуючи» для цього нові й нові гроші. За такого сценарію наслідки неготовності приймати непопулярні рішення ми відчуватимемо ще дуже довго. Таких прикладів є достатньо в історії, зокрема у латиноамериканських країнах.
Це шлях до втрати довіри громадян, причому на тривалий час. Звісно, що найпростіше покладатися на емісію, але це найзагрозливіше для країни. Зараз дуже важливо, щоб уряд взяв на себе політичну відповідальність і використовував усі інші неемісійні шляхи фінансування дефіциту або звузив його.
Ми не маємо права втратити довіру громадян до національної валюти. Сьогодні кожен українець сплачує так званий інфляційний податок – ціною своїх заощаджень та доходів у національній валюті. Як їх захистити? Треба підвищувати вартість гривневих активів. Тобто коли ми говоримо про «монетарну» трансмісію, йдеться про захист громадян від бідності. Спільні дії влади мають приводити до такого стану речей в економіці, коли громадянин не хвилюється за свої гроші у банках.
<...> Україна закінчила 2021 рік з дуже хорошими показниками фінансової стійкості. Дефіцит бюджету – 3,6% ВВП, співвідношення боргу до ВВП менше 50%. На мій погляд, у таких хороших показниках є також заслуга НБУ, тому що ми послідовно відмовлялися від пропозицій на кшталт «надрукувати грошей», «запровадити цільовий рефінанс» тощо. «Ні» казати завжди важко. Але не настільки, якщо ти розумієш позитивний результат для країни.
Зараз ситуація, звісно, важча, тому що на початку війни ми були змушені відкрити емісійне фінансування бюджету. Нам важливо не допустити безконтрольної емісії, ризики якої розуміють, на жаль, не всі.
Один із важелів, як цього досягти – не робити кроків, що призводять до розширення дефіциту бюджету. Можна пригадати нещодавнє рішення розширити видатки на 81 млрд грн. Це все дуже важливо, але головне питання – як ці видатки можна покрити? Якщо цього розуміння не буде, то запит на їх покриття може прийти в НБУ. І вже ми вимушені будемо приймати складні рішення. Тут ми памʼятаємо про ризики інфляційної спіралі.
До того ж, ми бачимо, що зростання дефіциту та доступ до прямого фінансування НБУ може провокувати окремих політиків на досить небезпечні законодавчі ініціативи. Ми пам’ятаємо поправку, що з’явилася в законопроєкті змін до бюджету, що зобовʼязує НБУ одразу повертати у бюджет доходи від ОВДП.
Мета таких поправок – мати постійну можливість доступу до друкарського верстата замість здійснення непопулярних, але потрібних кроків. Це неприпустимо і протирічить умовам співпраці з МВФ та несе ризики для євроінтеграції України в ЄС.
<...> НБУ не просто відповідає «ні» на зайві пропозиції «піддрукувати грошей», він зобовʼязаний це робити. Під час ковіду усі засвоїли термін ШВЛ (штучна вентиляція легенів). Так от емісія – це і є ШВЛ для економіки. Це екстрена допомога, яка рятує життя, але у великих дозах чи у випадку вразливих ситуацій може призводити до ускладнень.
Найбільш палкі дискусії у нас відбуваються з урядом, тобто між інституціями, які несуть за це політичну відповідальність. Основна проблема – це навіть не емісія як така, а значний дефіцит. Далі вже питання – з яких джерел його профінансувати.
<...> Міністерство фінансів намагається покрити дефіцит бюджету, і це завдання короткострокової перспективи, щоб було чим забезпечувати обороноспроможність країни, сплачувати роботу військових, здійснювати соціальні видатки тощо. Завдання НБУ – забезпечити стабільність грошової одиниці в тривалій перспективі, щоб ті ж зарплати та соціальні виплати не знецінювалися швидко та неконтрольовано. Це нормально для багатьох держав, оскільки створює певний баланс.
Тому відповідь – кожен повинен займатися своєю справою та проводити політику, у яку вірить, але розуміти, що війна не закінчиться сьогодні, і нам треба думати про майбутнє".