ФГВФО не зміг відсудити в екс-топів "Меліор Банку" 214 млн грн

Все про економіку та фінанси

10.11.2021 Госпсуд Дніпропетровської області відмовився задовольнити позов Фонду гарантування вкладів фізосіб до колишніх посадовців (членів правління, кредитного комітету, спостережної ради) виведеного з ринку "Меліор Банку" про відшкодування шкоди на 213,85 млн грн (справа №904/3867/21).

НБУ визнав "Меліор Банк" неплатоспроможним у жовтні 2014 року, а в лютому 2015 року відправив на ліквідацію.

Згідно з судовими матеріалами, ФГВФО затвердив ліквідаційну масу "Меліор Банку" в обсязі 4,7 млн грн. Недостатність майна банку для покриття вимог кредиторів склала 77,95 млн грн. 01.02.2019 до держреєстру було внесено запис про припинення ПАТ "Меліор Банк".

Разом з тим, ФГВФО констатував, що під час аналізу кредитного портфелю "Меліор Банку" виявив групу кредитів пов`язаних між собою компаній - позичальників, які отримали у банку кредити "на значні суми без забезпечення або під забезпечення, що явно не відповідало розміру основного зобов`язання та кредитному ризику" (цитата).

Серед таких компаній Фонд назвав ТОВ "МСВ Укрбуд", ТОВ "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент", ПП "СВ-Промхімпоставка", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Стальавтотранс", ТОВ "Медіан Фарм", ТОВ "Комплекс Системи" і ТОВ "Верілл Груп". Як зауважується, ще на балансі банку обліковувались права вимоги за врахованим векселем ТОВ "СТВ Сталь".

За даними ФГВФО, ці компанії "мали ознаки фіктивності, зокрема, зареєстровані за однаковими адресами в звичайних багатоквартирних будинках, не мають інших працівників, крім директора, серед цих компаній є такі, що мали спільного засновника, він же директор" (цитата). Як зазначається, компанії-позичальники виступають одне в одного поручителями або майновими поручителями за кредитами, оформленими в банку, "що прямо вказує на їх пов`язаність між собою" (цитата). Більше того, за адресами реєстрації цих компаній-позичальників також було зареєстровано компанії, керівниками та засновниками яких є власники, керівники та посадові особи "Меліор Банк", "що може вказувати на зв`язок цих компаній в т.ч. і з власниками та керівництвом самого банку" (цитата). Як інформується, після введення в банку тимчасової адміністрації всі позичальники виявленої групи розпочали процедуру банкрутства, а їх ліквідатором виступила одна особа.

ФГВФО наголошував, що рішення щодо кредитування цих компаній, які були прийняті кредитним комітетом та спостережною радою банку в період з квітня 2013 року по жовтень 2014 року, суперечили інтересам банку, його кредиторів та завдали шкоди "на загальну суму мінімум 263,6 млн грн".

Натомість Госпсуд Дніпропетровської області зазначив таке:

“Як вбачається з постанови правління НБУ № 648/БТ від 09.10.2014 «Про віднесення ПАТ "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних», причиною віднесення банку до категорії неплатоспроможних були не спірні кредитні угоди, а те, що банком не вживаються достатні заходи для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та здійснюється ризикова діяльність, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

За результатами позапланової перевірки НБУ було виявлено, що ПАТ "Меліор Банк" здійснило фінансові операції, які містять ризики використання послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а саме: за період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно) ПАТ "Меліор Банк" видано фізичним особам з їх поточних рахунків кошти готівкою в національній валюті на загальну суму, що становить більше ніж 843 млн гри, із них - 178 фізичним особам на загальну суму, що становить більше ніж 667 млн грн.

За період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно) ПАТ "Меліор Банк” видало ТОВ «Велор Інвест», ТОВ «ТД Демос», ТОВ "Акцент-Трейд" з їх поточних рахунків коштів готівкою в національній валюті на вищезазначені цілі на загальну суму більше ніж 3 млрд грн, із них - вищезазначеним трьом юридичним особам на загальну суму більше ніж 2 млрд грн.

Відтак суд доходить висновку, що спірні кредитні угоди не були підставою для початку процедури тимчасової адміністрації банку.

До того ж позивач не надав суду доказів того, що станом на день запровадження тимчасової адміністрації за спірними кредитними договорами обліковувалась кредиторська заборгованість.

Більше того, відповідно до умов спірних кредитних договорів станом на дату запровадження тимчасової адміністрації банку, строк повернення кредитних коштів ще не настав.

<...> Одним з аргументів в огрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що кредитні договори були без забезпечення, що на думку позивача свідчить про те, що їх укладено всупереч інтересам банку.

Дослідивши цей аргумент, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що банк мав право на видачу бланкових (незабезпечених) кредитів.

Cаме по собі укладення банком бланкових кредитів не є порушенням чинного законодавства. Відповідно позивач повинен довести, що такий кредит видано з порушенням економічних нормативів, або видача бланкових кредитів була заборонена НБУ.

Відповідних доказів позивач суду не надав. Відтак у позивача відсутні підстави вказувати про те, що спірні кредитні угоди не відповідають чинному законодавству.

<...> За заявами посадових осіб Фонду гарантування вкладів були зареєстровані кримінальні провадження, які в подальшому було закрито у зв`язку із відсутністю в діях посадових осіб банку складу злочину.

<...> Суд зазначає, що позивачем документально не підтверджено жодного елементу цивільно-правової відповідальності, не доведено розмір шкоди (збитків), якими діями відповідачів спричинена шкода (збитки), причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною позивачем сумою шкоди (збитків).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів, застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена.

Відтак, позивачем не надано доказів того, яка саме протиправна поведінка конкретної особи (порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку тощо), на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що потягла за собою шкоду (збитки).

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог”.

У даних НБУ на 01.01.2015 власниками "Меліор Банку" були вказані Андрій Кузнецов та Ольга Кононова.

Заява ФГВФО про сумнівні операції "Меліор Банку" - тут.

Контекст

Як писав Finbalance, 07.10.2021 Верховний Суд вирішив залишити в силі рішення Госпсуду м. Києва від 13.03.2019 (у справі №910/12803/18), яким Фонду гарантування вкладів було відмовлено в задоволенні позову до колишніх посадовців банку "Таврика" про солідарне стягнення 2,68 млрд грн завданої шкоди.

Разом з тим, 25.05.2021 Велика Палата Верховного Суду задовольнила позов Фонду гарантування вкладів до керівників збанкрутілого банку “Укоопспілка” (в справі №910/11027/18) та вирішила солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача 77 млн грн.

ФГВФО зазначав, що "це перше остаточне судове рішення в цій категорії справ, яке має сформувати правозастосовчу практику, а також відновить розгляд ще 36 аналогічних справ про відшкодування шкоди пов’язаними особами щодо інших банків”. “Фондом гарантування ініційовано 64 аналогічні справи до 774 відповідачів (акціонери та пов’язані особи неплатоспроможних банків) на загальну суму понад 97,2 млрд грн, 36 з яких було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи Укоопспілки”, - констатував ФГВФО.

28.07.2021 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів і скасував ухвалу Госпсуду м. Києва від 14.09.2020 та постанову Північного апеляційного госпсуду від 08.12.2020 (у справі №910/12955/20), якими Фонду було повернуто його позов до колишніх членів правління та спостережної ради Платинум Банку про солідарне стягнення 1,48 млрд грн. Серед відповідачів у цій справі - у т.ч. Катерина Рожкова, екс-в.о. глави правління Платинум Банку, наразі - перший заступник глави НБУ.

21.07.2021 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ФГВФО та скасував рішення Госпсуду м. Києва від 24.09.2020 і постанову Північного апеляційного госпсуду від 04.03.2021 (у справі №910/12930/18), якими Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх членів правління, спостережної ради, кредитного комітету банку “Даніель” про стягнення 1,13 млрд грн. Суд касаційної інстанції передав цю справу на новий розгляд у суд першої інстанції.

14.09.2021 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів та скасував рішення Госпсуду м. Києва від 28.02.2019 і постанову Північного апеляційного госпсуду від 18.09.2019 (у справі №910/11371/18), якими Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх посадовців “Легбанку” про відшкодування шкоди у розмірі 412,2 млн грн. Верховний Суд вирішив передати цю справу на новий розгляд у Госпсуд м. Києва.

Нагадаємо, 16.10.2020 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу ФГВФО та залишив без змін ухвалу Госпсуду м. Києва від 16.09.2019 і постанову Північного апеляційного госпсуду від 27.11.2019 (у справі №910/7186/19), якими було задоволено заяву колишніх топ-менеджерів збанкрутілого Дельта Банку й залишено без розгляду позов ФГВФО до них про відшкодування шкоди на суму 19,83 млрд грн. Серед відповідачів у цій справі - у т.ч. екс-глава наглядової ради Дельта Банку, його колишній мажоритарний акціонер Микола Лагун.

25.07.2019 Верховний Суд у рамках справи №916/2733/18) повернув Фонду гарантування його позовну заяву до колишніх бенефіціарів і топ-менеджерів Імексбанку про стягнення 18,98 млрд грн заподіяної шкоди (цитата).

08.04.2019 Верховний Суд у рамках справи №910/16336/18) повернув для ФГВФО його позов до частини колишніх акціонерів і топ-менеджерів банку “Надра” про відшкодування шкоди в розмірі 10 млрд грн.

18.05.2021 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 01.02.2021 (у справі №910/9851/20), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх керівників банку “Траст” про відшкодування шкоди в розмірі 395 млн грн, яка, за оцінками ФГВФО, була завдана внаслідок “неналежного виконання відповідачами своїх трудових зобов`язань” - веденням “ризикованої діяльності, що суперечила інтересам банку “Траст” і його кредиторів” (цитата).

11.01.2021 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів і залишив без змін ухвалу Госпсуду м. Києва від 14.08.2020 у справі №903/515/20, якою Фонду було повернено позовну заяву до 9 фізосіб про стягнення 123,3 млн грн шкоди, яка, як вважає ФГВФО, була завдана “Західінкомбанку”.

10.06.2020 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу ФГВФО та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 16.01.2020 (в справі №910/15260/18), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх членів спостережної ради, правління, кредитного комітету збанкрутілого банку “Стандарт” про стягнення 764 млн грн шкоди, яка, за оцінками ФГВФО, була завдана внаслідок нестачі майна банку для покриття вимог кредиторів й через неправомірні дії відповідачів.

24.10.2019 Госпсуд Харківської області відмовився задовольнити позов Фонду гарантування до колишніх топ-менеджерів банку “Золоті ворота” про солідарне стягнення заподіяної шкоди в розмірі 563,2 млн грн (справа №922/2860/18).

07.08.2019 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ФГВФО в справі №910/10888/18 та скасував рішення госпсудів нижчих інстанцій, якими було залишено без розгляду позов ФГВФО до колишніх топ-менеджерів банку “Форум” про стягнення 1,99 млрд грн “шкоди, завданої банку пов`язаними особами” (цитата). Суд касаційної інстанції передавав цю справу на розгляд у Госпсуд м. Києва, який повернув позов ФГВФО без розгляду.

Також ФГВФО подавав цивільний позов до екс-посадовців банку “Форум” на 1,99 млрд грн (справа №757/75153/17-ц). Навесні 2018 року Печерський райсуд м. Києва відмовився задовольнити ці вимоги Фонду. Згодом Апеляційний суд м. Києва скасував вказане рішення, обгрунтовуючи порушенням підсудності справи. Рішення суду апеляційної інстанції було залишене без змін Верховним Судом у вересні-2019.

25.07.2019 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу екс-глави правління й акціонера банку “Київська Русь” Віктора Братко та залишив без змін постанову Північного апеляційного госпсуду від 21.02.2019, якою на розгляд Госпсуду м. Києва було передано справу №910/15469/18 (за позовом Фонду гарантування до В. Братко та інших посадовців банку “Київська Русь” про стягнення 1,67 млрд грн).