ФГВФО не зміг відсудити 2,7 млрд грн в екс-топів банку "Таврика": запізно подав позов

Все про економіку та фінанси

07.10.2021 Верховний Суд вирішив залишити в силі рішення Госпсуду м. Києва від 13.03.2019 (у справі №910/12803/18), яким Фонду гарантування вкладів було відмовлено в задоволенні позову до колишніх посадовців банку "Таврика" про солідарне стягнення 2,68 млрд грн завданої шкоди.

Згідно з судовими матеріалами, ФГВФО свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що під час ліквідації банку "Таврика" встановив недостатність майна фінустанови для покриття вимог кредиторів на суму 2,68 млрд грн.

Фонд гарантування зазначав, що проведення керівниками банку "Таврика" ризикової діяльності щодо кредитування акціонерів та групи пов`язаних з ними компаній на значні суми та без належного забезпечення, здійснення пролонгації кредитних договорів, укладених з позичальниками, без встановлення графіка погашення заборгованості, призвело до відсутності у банку коштів для виконання своїх зобов`язань перед вкладниками і кредиторами.

Крім того, ФГВФО посилався на те, що будучи обізнаними про незадовільний фінансовий стан банку та виявлені Нацбанком порушення, члени наглядової ради та правління "Таврики" в листопаді 2012 року прийняли рішення, на підставі яких виведено із забезпечення (розірвано договори застави) ліквідну заставу та здійснено заміну об`єктів іпотеки на твори образотворчого мистецтва (їх вартість була оцінена на суму 5,4 млрд грн; вони були продані на аукціоні за 16,3 млн грн).

Госпсуд м. Києва, відмовляючись задовольнити позовні вимоги ФГВФО, посилався на те, що строк позовної давності сплинув 23.09.2016, а Фонд звернувся в суд лише 25.09.2018.

При цьому суд висловлював думку, що ФГВФО довів, а відповідачі не спростували наявність в діях останніх усіх елементів складу цивільного правопорушення, а тому саме відповідачі мали б нести відповідальність за завдану банку шкоду. Суд встановив, що відповідачами як пов`язаними особами банку (власниками істотної участі та керівниками) не було забезпечено здійснення банком діяльності у відповідності до нормативів НБУ та вимог чинного законодавства; допущені відповідачами порушення в діяльності банку свідчать про протиправність їх поведінки; діяльність, яка велася банком, зокрема у період 2011-2012 років, стала причиною його неплатоспроможності, ліквідації та залишення незадоволеними вимог кредиторів Банку на суму 2,68 млрд грн; відповідачі, як керівники та особи, які приймали рішення щодо діяльності банку, а також акціонери з істотною часткою, володіли повною інформацією про незадовільний фінансовий стан банку та не зважаючи на порушення, які були виявлені НБУ, вчиняли активні операції з кредитування акціонерів та пов`язаних з ними осіб шляхом вчинення дій, які не лише не покращували ситуацію, що склалася та не усували допущені порушення, а навпаки, були спрямовані на задоволення інтересів конкретних юридичних та фізичних осіб; оскільки шкода банку "Таврика" та його кредиторам завдана саме внаслідок дій пов`язаних осіб по проведенню активних операцій (кредитування акціонерів та пов`язаних з ними осіб для задоволення їх фінансових потреб із значною концентрацією ризиків, в тому числі щодо забезпечення), наслідком яких стало неповернення кредитів такими позичальниками, зазначені обставини свідчать про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Однак зважаючи на подання відповідачами заяв про застосування наслідків спливу строку позовної давності та враховуючи, що з 23.09.2013 Фонд був обізнаний про те, що задоволення всіх зобов`язань банку неможливо і шкоду вже завдано, а з позовом звернувся лише 25.09.2018, після спливу строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що відповідачі завдали шкоду у заявленій Фондом гарантування сумі, а також, що наявні всі елементи цивільно-правового правопорушення та з урахуванням засад господарського судочинства саме вказані особи несуть відповідальність за завдану шкоду.

Проте, як зауважив Верховний Суд, оскільки строк позовної давності сплинув 23.09.2016, а з позовом Фонд звернувся лише 25.09.2018, "місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності" (цитата).

"При цьому судом першої інстанції враховано, що Фондом не було надано ні заяви про поновлення строків позовної давності, ні підтвердження наявності поважних причин пропущення позовної давності", - констатував суд касаційної інстанції.

Нагадаємо, банк “Таврика” був визнаний неплатоспроможним у 2012 році, а в 2013 році відправлений на ліквідацію. ФГВФО заявляв, що задовольнив менше 3% акцептованих вимог кредиторів банку “Таврика”.

Інформацію ФГВФО про сумнівні операції банку “Таврика” див. туттуттут.

Банк "Таврика" в медіа пов`язували з бізнесменом Сергієм Цюпко (йому ж належав Київський ювелірний завод).

Контекст

25.05.2021 Велика Палата Верховного Суду задовольнила позов Фонду гарантування вкладів до керівників збанкрутілого банку “Укоопспілка” (в справі №910/11027/18) та вирішила солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача 77 млн грн.

ФГВФО зазначав, що "це перше остаточне судове рішення в цій категорії справ, яке має сформувати правозастосовчу практику, а також відновить розгляд ще 36 аналогічних справ про відшкодування шкоди пов’язаними особами щодо інших банків”. “Фондом гарантування ініційовано 64 аналогічні справи до 774 відповідачів (акціонери та пов’язані особи неплатоспроможних банків) на загальну суму понад 97,2 млрд грн, 36 з яких було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи Укоопспілки”, - констатував ФГВФО.

28.07.2021 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів і скасував ухвалу Госпсуду м. Києва від 14.09.2020 та постанову Північного апеляційного госпсуду від 08.12.2020 (у справі №910/12955/20), якими Фонду було повернуто його позов до колишніх членів правління та спостережної ради Платинум Банку про солідарне стягнення 1,48 млрд грн. Серед відповідачів у цій справі - у т.ч. Катерина Рожкова, екс-в.о. глави правління Платинум Банку, наразі - перший заступник глави НБУ.

21.07.2021 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ФГВФО та скасував рішення Госпсуду м. Києва від 24.09.2020 і постанову Північного апеляційного госпсуду від 04.03.2021 (у справі №910/12930/18), якими Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх членів правління, спостережної ради, кредитного комітету банку “Даніель” про стягнення 1,13 млрд грн. Суд касаційної інстанції передав цю справу на новий розгляд у суд першої інстанції.

14.09.2021 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів та скасував рішення Госпсуду м. Києва від 28.02.2019 і постанову Північного апеляційного госпсуду від 18.09.2019 (у справі №910/11371/18), якими Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх посадовців “Легбанку” про відшкодування шкоди у розмірі 412,2 млн грн. Верховний Суд вирішив передати цю справу на новий розгляд у Госпсуд м. Києва.

Нагадаємо, 16.10.2020 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу ФГВФО та залишив без змін ухвалу Госпсуду м. Києва від 16.09.2019 і постанову Північного апеляційного госпсуду від 27.11.2019 (у справі №910/7186/19), якими було задоволено заяву колишніх топ-менеджерів збанкрутілого Дельта Банку й залишено без розгляду позов ФГВФО до них про відшкодування шкоди на суму 19,83 млрд грн. Серед відповідачів у цій справі - у т.ч. екс-глава наглядової ради Дельта Банку, його колишній мажоритарний акціонер Микола Лагун.

25.07.2019 Верховний Суд у рамках справи №916/2733/18) повернув Фонду гарантування його позовну заяву до колишніх бенефіціарів і топ-менеджерів Імексбанку про стягнення 18,98 млрд грн заподіяної шкоди (цитата).

08.04.2019 Верховний Суд у рамках справи №910/16336/18) повернув для ФГВФО його позов до частини колишніх акціонерів і топ-менеджерів банку “Надра” про відшкодування шкоди в розмірі 10 млрд грн.

18.05.2021 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 01.02.2021 (у справі №910/9851/20), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх керівників банку “Траст” про відшкодування шкоди в розмірі 395 млн грн, яка, за оцінками ФГВФО, була завдана внаслідок “неналежного виконання відповідачами своїх трудових зобов`язань” - веденням “ризикованої діяльності, що суперечила інтересам банку “Траст” і його кредиторів” (цитата).

11.01.2021 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів і залишив без змін ухвалу Госпсуду м. Києва від 14.08.2020 у справі №903/515/20, якою Фонду було повернено позовну заяву до 9 фізосіб про стягнення 123,3 млн грн шкоди, яка, як вважає ФГВФО, була завдана “Західінкомбанку”.

10.06.2020 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу ФГВФО та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 16.01.2020 (в справі №910/15260/18), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх членів спостережної ради, правління, кредитного комітету збанкрутілого банку “Стандарт” про стягнення 764 млн грн шкоди, яка, за оцінками ФГВФО, була завдана внаслідок нестачі майна банку для покриття вимог кредиторів й через неправомірні дії відповідачів.

24.10.2019 Госпсуд Харківської області відмовився задовольнити позов Фонду гарантування до колишніх топ-менеджерів банку “Золоті ворота” про солідарне стягнення заподіяної шкоди в розмірі 563,2 млн грн (справа №922/2860/18).

07.08.2019 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ФГВФО в справі №910/10888/18 та скасував рішення госпсудів нижчих інстанцій, якими було залишено без розгляду позов ФГВФО до колишніх топ-менеджерів банку “Форум” про стягнення 1,99 млрд грн “шкоди, завданої банку пов`язаними особами” (цитата). Суд касаційної інстанції передавав цю справу на розгляд у Госпсуд м. Києва, який повернув позов ФГВФО без розгляду.

Також ФГВФО подавав цивільний позов до екс-посадовців банку “Форум” на 1,99 млрд грн (справа №757/75153/17-ц). Навесні 2018 року Печерський райсуд м. Києва відмовився задовольнити ці вимоги Фонду. Згодом Апеляційний суд м. Києва скасував вказане рішення, обгрунтовуючи порушенням підсудності справи. Рішення суду апеляційної інстанції було залишене без змін Верховним Судом у вересні-2019.

25.07.2019 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу екс-глави правління й акціонера банку “Київська Русь” Віктора Братко та залишив без змін постанову Північного апеляційного госпсуду від 21.02.2019, якою на розгляд Госпсуду м. Києва було передано справу №910/15469/18 (за позовом Фонду гарантування до В. Братко та інших посадовців банку “Київська Русь” про стягнення 1,67 млрд грн).