Данилишин критикує МВФ, але каже, що за співпрацю з Фондом, суперечності в цьому не вбачає

Все про економіку та фінанси

Глава ради НБУ Богдан Данилишин на своїй сторінці у Facebook таким чином прокоментував співпрацю України з МВФ:

“Чергова місія МВФ в черговий раз поїхала. А у нас уже почалися сварки-суперечки: як без Програми з МВФ ми будемо здійснювати наші реформи. Завжди задавав собі питання: кому потрібні наші реформи – нам чи МВФ? І що без Програми ми їх не маємо робити?

Звичайно співпраця з МВФ важлива, наша країна в непростому становищі. Я за продовження конструктивної співпраці з МВФ (говорю для тих, хто зараз почне висувати всякі шизофренічні конструкції і звинувачення).

Обсяг платежів з погашення державного боргу на 2020 рік прогнозується в сумі 282,1 мільярда гривень, в тому числі 120,3 мільярда гривень на погашення зовнішнього боргу.

Кредити МВФ допомогли б нам спокійніше розрахуватися із зовнішніми боргами. Однак співпраця, якщо вона вимагає відмови від проактивної держучасті в економіці, може завдати нам і прямий збиток.

У книзі «Злі самаритяни» південнокорейського економіста з британського Кембриджа Ха-Джун Чанга, він так називає західних радників, які дають поради країнам, що розвиваються, усвідомлюючи, що дані рецепти можуть бути марні, а то й шкідливі, для економічного розвитку цих країн. Але, вони все одно, рік за роком продовжують їх давати.

Виникла якась дивна ситуація. Ще в 2002 році автор Вашингтонського консенсусу Джон Вільямсон визнав його «збитковим брендом», проте МВФ як і раніше продовжує рекомендувати майже однотипний набір правил поведінки, які ним передбачені (приватизація, дерегуляція, зниження участі держави в економіці) для країн, що розвиваються.

Нещодавно, аналогічні поради Україні дав на брифінгу у Вашингтоні представник МВФ Джеррі Райс. Він сказав, що «Україні потрібно досягти успіху в ряді структурних реформ. Знову ж важливо поліпшити управління і боротьбу з корупцією, а також зменшити роль держави і олігархів, паралельно проводячи фіскальну і монетарну політики, спрямовані на досягнення макроекономічної стабільності».

Автор цього висловлювання по власній зарозумілості нагадує плантатора з рабовласницьких південних штатів США початку XIX століття, який дивується - чому його чорношкірі раби не читають сонети Петрарки.

Райс рекомендує нам боротися з корупцією (чому в Україні ми не боремося з корупцією?) А заодно розправитися з олігархами (хочеться запитати його, а як саме? В правовому полі, сподіваюся?) І відмовитися від якого б то не було управління економікою з боку держави.

У мене немає заперечень щодо необхідності боротьби з корупцією. Ми сьогодні боремося з корупцією, як вміємо.

У мене є серйозні сумніви щодо реалістичності швидкого зменшення впливу олігархів на економіку - потреба є, але швидко це не зробити. І є у мене прямі заперечення проти зниження державної участі в економіці”.