1 серпня Державна фіскальна служба офіційно оприлюднила проект закону «Про основи запобігання та боротьби з економічними правопорушеннями і здійснення фінансового контролю», який передбачає створення єдиного держоргану, що має займатися попередженням і протидією економічній злочинності, а також здійснювати фінансовий контроль. Йдеться, по суті, про «народження» вже розпіареної першим заступним глави ДФС Володимиром Хоменком Служби фінансових розслідувань (хоча ця назва прямо в документі не фігурує). Причому розпіареної не лише ним – відповідна робота велася одним «персонажем» з податкової міліції ще за правління Януковича.
Минулого року чутки про створення СФР викликали в бізнесу переважно відторгнення – мало хто сприймав це як шанс підвищити ефективність системи боротьби з економічними злочинами в державі. Більш популярним було побоювання ризику появи в чиновників додаткового потужного важелю тиску на підприємців. Чи може ця ідея «вистрілити» в постреволюційний період?
Звичайно, попри всі нюанси, довіра до чинної влади на порядок більша, ніж до попередньої. Однак це більше результат очікувань, аніж враження від конкретної роботи. Про позитивні зміни більше говориться, аніж робиться. І хоча на це є більш ніж вагома обставина – фактична війна з сусідньою державою на території України, навряд можна сказати, що уряд зробив більше, ніж міг. І тут, зокрема, складно не погодитися з грузинським реформатором Кахою Бендукідзе, який, можливо, хоча дещо категорично, але явно не безпідставно критикував нову владу України.
Так і виходить, що реально не лібералізувавши податкову системою (по суті, не давши реальний пряник у вигляді спрощення адміністрування, зниження ставок тощо), окремі представники уряду хочуть ткнути економіці кнут – дубину, у вигляді розширення повноважень «економічних» силовиків. У чому ж «дубинність» полягає?
У рамках реструктуризації системи боротьби з економічною злочинністю пропонується ліквідувати податкову міліцію та держфінінспекцію, їхні повноваження та частину повноважень УБОЗу й СБУ передати СФР. Доцільність такого кроку обґрунтовується, зокрема, корумпованістю податкової міліції і неможливість її оновлення без настільки радикальних змін. Крім того, вважається, що консолідація органів може сприяти оптимізації як якісного складу борців з економічними злочинами (обрати кращих з кращих), так і кількісного (через скорочення, що могло б призвести й до зменшення адмінвидатків). Аргументи в принципі не нові й загалом не позбавлені здорового сенсу. Однак вони не складають всю мозаїку подібної реформи.
«Забувається» ризик, що в руках одного органу буде зосереджений величезний масив повноважень, що включатиме, зокрема, відкриття кримінального провадження, проведення обшуку, виїмки документів, допити та інші слідчі дії, зумовлені підозрою у вчиненні ряду економічних злочинів тощо (детальніше, див. нижче). Що в українських реаліях – навіть постянуковицьких – все одно викликає побоювання. Й тому логічно, що виникає питання про важелі стримування СФР, контролю над ним. А їх явно не вистачає.
Так, планується, що СФР щорічно до 31 березня року, що слідує за звітним, звітуватиме перед Верховною Радою про виконання покладених на неї повноважень. За результатами розгляду цього звіту парламент може рекомендувати Кабміну звільнити голову СФР (який призначається урядом за поданням прем’єра на 6 років – з можливістю повторного призначення на цей же термін). Однак це аж ніяк не гарантує адекватну якість нагляду, а більше демонструє політичну залежність органу від уряду та парламенту. А потрібні більш предметні інституційні механізми.
Заради справедливості слід зазначати, що законопроект передбачає створення Громадської ради – постійно діючого дорадчого органу при СФР, який покликаний здійснювати громадський контроль за діяльністю СФР, аналізувати нормативні акти СФР, матиме право ініціювати один раз на квартал звіт СФР у парламенті. Однак і це зрештою нічого не гарантує – навіть після Майдану громадські ради при різних органах держвлади не набули того реального впливу, на який можна було б розраховувати. Треба сподіватися, що це тимчасово.
І на тому, по суті, все. Малувато буде.
Якщо резюмувати: ідея зі створенням СФР не позбавлена сенсу. Що однак аж ніяк не означає, що вона «вистрілить». Як показує досвід інших країн, успішною може бути як централізована, так і децентралізована система боротьби з економічною злочинністю. Але це тільки форма. А важливіший зміст – чи дійсно є бажання не просто боротися з економічними злочинами, а створювати умови для демотивації скоєння правопорушень з боку бізнесу у вигляді хорошого ділового клімату і т.д. А з приводу цього поки що питань більше, ніж відповідей. Сподіваємося, поки що.
Довідка:
СФР може отримати повноваження щодо розслідування таких злочинів:
1) Порушення порядку фінансування виборчої кампанії.
2) Порушення авторського права і суміжних прав.
3) Порушення права на винахід, промисловий зразок, корисну модель, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію.
4) Підробка грошей.
5) Заняття гральним бізнесом.
6) Незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту або збут підакцизних товарів.
7) Фіктивне підприємництво.
8) Підроблення документів, які подаються для реєстрації ЮО чи ФОПа.
9) Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
10) Нецільове використання бюджетних коштів.
11) Видання нормативно-правових актів, які зменшують надходження бюджету або збільшують витрати всупереч закону.
12) Ухилення від сплати податків, зборів.
13) Ухилення від сплати ЄСВ.
14) Порушення порядку здійснення операцій із металобрухтом.
15) Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут таких контрольних марок.
16) Доведення до банкрутства.
17) Шахрайство із фінансовими ресурсами.
18) Маніпулювання на фондовому ринку.
19) Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів.
20) Порушення порядку ведення реєстрів власників цінних паперів.
21) Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів.
22) Умисне введення в обіг небезпечної продукції.
23) Незаконне використання фірмового найменування.
24) Незаконне збирання з метою використання чи використання відомостей, які становлять комерційну чи банківську таємницю.
25) Розголошення комерційної або банківської таємниці.
26) Незаконне використання інсайдерської інформації.
27) Приховування інформації про діяльність емітента.
28) Незаконна приватизація державного, комунального майна.
+СФР розслідуватиме
1) Шахрайство.
2) Привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
3) Заподіяння майнової шкоди шляхом обману чи зловживання довірою.
4) Придбання, отримання чи зберігання майна, отриманого незаконним шляхом.
5) Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
якщо в ході розслідування злочинів 1-28 виникне підозра щодо вчинення цих злочинів.