Як США та Китай могли б уникнути валютної війни

Все про економіку та фінанси

Джерело: Project Syndicate

Автор: Бенджамін Дж. Коен - професор міжнародної політичної економії в Каліфорнійському університеті

Китайська валюта - юань - злегка ослабла щодо долара на початку поточного тижня. Весь світ негайно відреагував на це панікою. Фінансові ринки різко впали, адміністрація президента США Дональда Трампа офіційно назвала Китай валютним маніпулятором, а страхи з приводу нової валютної війни стали поширюватися як лісова пожежа. Було б сильним применшенням сказати, що все це була надмірна реакція. Адже валютна війна не почалася - принаймні, поки що.

Проте її загроза реальна. Хоча зараз ринки вже трохи відновлюються, Америка і Китай, як і раніше, втягнуті в небезпечну торгову війну, кінця якої не видно. США збираються ввести мито в розмірі 10% на китайські імпортні товари загальною вартістю близько $300 млрд. Можна резонно припустити, що Китай вживатиме заходів, провівши істотну девальвацію своєї валюти. Адже подешевшавши, юань серйозно допоможе компенсувати вплив мит Трампа на вартість китайських товарів в США.

Але оскільки девальвація створить суттєві ризики і для самого Китаю, керівництво країни будуть коливатися щодо такого кроку. Багато найбільших компаній Китаю активно робили запозичення в доларах, тому ослаблення юаня сильно підвищить вартість обслуговування їхнього зовнішнього боргу. Крім того, перспектива девальвації може спровокувати масовий відтік капіталу з Китаю, оскільки стурбовані компанії і приватні особи спробують захистити вартість своїх активів. Саме це відбувалося чотири роки тому, коли юаню дозволили значно ослабнути, а після цього китайській владі довелося витратити $1 трлн з валютних резервів, щоб запобігти краху національної валюти.

Відповідно, малоймовірно, що Китай готовий оголосити повномасштабну валютну війну. Події початку тижня були набагато скромніші: фактично це був лише попереджувальний постріл у бік Америки. Китайська валюта і так вже наближалася до майже символічного рівня 7 юанів за долар США. Встановивши щоденний орієнтовний валютний курс трохи нижче 7 юанів, китайська влада відкрила для валютних трейдерів простір для тимчасового підйому ринкового курсу вище 7 юанів. Але хоча реальний масштаб девальвації був дуже маленьким, психологічний ефект був величезним. Китай нагадав Америці, що у нього ще багато економічних стріл в сагайдаку.

На жаль, адміністрація Трампа відреагувала на це у своїй типовій незграбній манері, помилково сприйнявши помірний китайський сигнал як щось більш зловісне. США негайно оголосили Китай валютним маніпулятором, але домоглися цим лише посилення позицій обох сторін.

Щоб не втратити обличчя, китайське керівництво може тепер вирішити, що йому треба відповісти належним чином. Воно може або матеріалізувати загрозу девальвації, або дістати інші стріли. Наприклад, Китай міг би ввести ембарго на експорт рідкоземельних мінералів, які є вкрай важливими для технологічної галузі Америки, або, наприклад, продовжити бойкот американської сільгосппродукції. Або ж він може вийти за рамки торгівлі і створити проблеми в Південно-Китайському морі або Тайванській протоці. Іншими словами, погані відносини між двома економічно найбільшими країнами світу можуть ще сильніше погіршитися.

Чи можна уникнути подальшої ескалації? Одним із способів її уникнути міг би стати пошук нейтрального арбітра для вирішення валютного спору. Найбільш очевидним кандидатом є Міжнародний валютний фонд. Однією з його основних функцій є нагляд за дотриманням «правил гри» в міжнародній монетарній політиці. Всі країни-члени МВФ дали обіцянку не займатися маніпуляціями валютними курсами, і всі вони формально піддаються «суворому» нагляду з боку МВФ за їх валютною політикою. В принципі, якщо Америка і Китай дійсно хочуть уникнути монетарного конфлікту, вони могли б попросити МВФ врегулювати ситуацію.

Але на практиці влада МВФ обмежена. У МВФ немає важелів, щоб добитися дотримання прийнятих рішень. Максимум, що може зробити фонд, це «називати і соромити» валютних маніпуляторів. І, звичайно, важко уявити, щоб Америка або Китай підкорилися беззубій багатосторонній організації. Може хтось собі реально уявити, як Трамп покірно виконує рішення купки незрозумілих міжнародних цивільних службовців?

Дещо більш реалістичним варіантом може стати пряма угода між урядами США і Китаю (можливо, за участю Європейського центрального банку і однієї або двох інших монетарних держав) з метою домогтися якоїсь форми валютної розрядки.

Є прецедент для такої угоди. У 1936 році, після п`яти з гаком років безконтрольної конкурентної девальвації під час Великої депресії, основні фінансові держави тих днів - США, Британія і Франція - домовилися про неформальний механізм взаємної стабілізації валютних курсів. Жартівливо назване «24-годинним золотим стандартом», тристороння угода зобов`язала підписантів повідомляти за 24 години про будь-які зміни вартості своєї валюти. Цей договір, хоча і далекий від досконалості, дійсно дозволив відновити якусь подобу порядку в монетарній політиці.

Сьогодні про аналогічну угоду домовитися буде набагато важче. У 1930-ті роки Америка, Британія і Франція були в досить хороших відносинах. А сучасні Америка і Китай, навпаки, є стратегічними суперниками, втягнутими в торгову війну, і тому навіть дуже скромна ініціатива з приводу валютних курсів може виявитися нездійсненною. Однак вона не знаходиться за межами можливого. Зрештою обидві сторони можуть побачити певні вигоди в видаленні з порядку денного теми валютного конфлікту, вважаючи, що це допоможе запобігти нанесенню більшої шкоди собі та іншим.