08.06.2021 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу Приватбанку та залишив без змін постанову Північного апеляційного госпсуду від 25.01.2021, якою було задоволено апеляційну скаргу колишнього міноритарного акціонера, екс-першого заступника глави правління Приватбанку Олега Гороховського та скасовано ухвалу Госпсуду м. Києва від 14.07.2020 про закриття провадження в справі №910/18211/19 (за позовом О. Гороховського до Приватбанку, Міністерства фінансів, ФГВФО про визнання недійсними договорів про придбання акцій Приватбанку, які були укладені в грудні 2016 року під час націоналізації фінустанови).
О. Гороховський був власником 0,3236% акцій Приватбанку до його націоналізації. Наразі він відомий на банківському ринку в т.ч. як один із засновників проекту Monobank.
Згідно з судовими матеріалами, ініціатором закриття провадження в справі №910/18211/19 був Приватбанк, який посилався на прийнятий у травні-2020 т.зв. “антиколомойський” закон (також відомий як “закон про банки”; був схвалений Верховною Радою у т.ч. за наполяганням МВФ).
Госпсуд м. Києва констатував, що відповідно до цього закону, “права та інтереси колишніх учасників банку, які були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку можуть бути захищені лише шляхом відшкодування завданої шкоди у грошовій формі” (цитата).
“Спосіб захисту, обраний позивачем, а саме визнання недійсним правочинів, не відповідає частинам третій та четвертій статті 5 Господарського процесуального кодексу України, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 розділу II. Прикінцеві та перехідні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-ІХ”, - йшлося в ухвалі Госпсуду м. Києва від 14.06.2020.
Натомість Північний апеляційний госпсуд у постанові від 25.01.2021 зауважив, що “позовні вимоги позивача не були обґрунтовані порушенням його права на акції банку або з метою повернення таких акцій (відновлення статусу учасника банку), а обґрунтовані порушенням його права власності на грошові кошти, розміщені на депозитних та поточних рахунках АТ КБ "Приватбанк", а тому “суду першої інстанції необхідно було дослідити надані сторонами докази та встановити обставини справи по суті спору”, тоді як “ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі була проголошена на стадії підготовчого провадження” (цитати).
Суд апеляційної інстанції вирішив, що суд першої інстанції “дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі, оскільки не з`ясував певної сукупності обставин для застосування до даних правовідносин сторін частин 3, 4 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України” (цитата).
У свою чергу Верховний Суд у постанові від 08.06.2021 констатував таке:
"Ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі була проголошена на стадії підготовчого провадження, тоді як положення статей 177, 181, 182 Господарського процесуального кодексу України не передбачають дослідження та встановлення обставин справи під час підготовчого провадження. Дослідження доказів та встановлення обставин справи здійснюється під час розгляду справи по суті.
Враховуючи, що в контексті конкретних обставин цієї справи суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №590-IX, яким передбачено закриття провадження у справі у зв`язку з невідповідністю способу захисту прав позивача, визначеному частинами 3, 4 ст. 5 ГПК України, виходячи із завдань підготовчого провадження, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, та неможливістю дослідження обставин справи на даній стадії судового процесу, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції був позбавлений можливості надавати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту змісту порушеного права, характеру його правопорушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. А тому за відсутності повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідження наданих учасниками справи доказів та надання оцінки всім аргументам учасників справи, що здійснюється судом саме під час розгляду справи по суті, будь-які висновки суду першої інстанції щодо наявності чи відсутності порушення права, за захистом якого звернувся позивач, а також належності та ефективності обраного ним способу захисту на стадії підготовчого провадження є передчасними”.
Контекст
НБУ повідомляв, що 2 червня Госпсуд м. Києва закрив провадження у справі за позовом колишнього міноритарного акціонера і екс-глави правління Приватбанку Олександра Дубілета про визнання недійсними договорів купівлі - продажу Приватбанку, внаслідок яких держава набула у власність 100% акцій Приватбанку в грудні 2016 року. Цей позов було подано до Приватбанку, Мінфіну та ФГВФО за участі третіх осіб – НБУ та Кабміну.
"Національний банк вітає законне та обґрунтоване рішення суду. Таке рішення суду ухвалене у зв’язку із застосування Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" №590-ІХ (т.зв. "антиколомойський" закон, - ред.). Відповідно до цього законуЮ єдиний спосіб захисту прав осіб, які є або були учасниками банку, - відшкодування завданої шкоди у грошовій формі. Відповідно до прикінцевих і перехідних положень Закону №590-ІХ, судові провадження в господарських справах за позовом колишнього учасника банку у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам Господарського процесуального кодексу України підлягають закриттю", – коментував рішення суду начальник управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту НБУ Віктор Григорчук.
За його словами, відповідно до статті 41 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після укладення договору купівлі-продажу акцій неплатоспроможного банку та їхньої передачі інвестору держава як інвестор не може бути позбавлена права власності на придбані нею акції банку та такі акції не можуть бути витребувані на користь попереднього власника.
Екс-голова правління Приватбанку Олександр Дубілет у грудні 2019 року подав позов до Госпсуду м. Києва до Приватбанку, Міністерства фінансів та ФГВФО за участі третіх осіб – НБУ та Кабінету Міністрів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій Приватбанку.
Кабінет Міністрів ухвалив рішення про входження держави до капіталу Приватбанку 18 грудня 2016 року. Перехід Приватбанку у власність держави відбувся відповідно до ст. 41.1 закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". "Це рішення допомогло уникнути системних ризиків для банківського сектору та стало запорукою збереження фінансової стабільності у країні", - зауважував НБУ.
Операція bail-in, яка була проведена під час націоналізації Приватбанку в грудні 2016 року, передбачала фактично списання боргів банку перед низкою кредиторів (у т.ч. пов`язаними особами і держателями євробондів) загалом на 29,4 млрд грн. Тоді після завершення bail-in Мінфін викупив Приватбанк у ФГВФО за 1 грн та "залив" у “статутник” 155 млрд грн (додатковий випуск акцій на цю суму був оплачений держоблігаціями).
У травні Банк Англії за клопотанням НБУ визнав bail-in євробондів Приватбанку на 595 млн дол.
Про судові спори щодо bail-in - тут, тут, тут.