Валютна іпотека: Зеленський заветував закон про мораторій на виселення позичальників

Все про економіку та фінанси

Президент Володимир Зеленський наклав вето на закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який був прийнятий Верховною Радою 16 липня (законопроект №3640).

Цим документом пропонувалося викласти в новій редакції пункт 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", встановивши, що протягом дії названого закону (до 1 січня 2022 року)

1. Не може бути примусово звернено стягнення (відчужено без згоди власника) на майно, що віднесене до об’єктів житлового фонду, об’єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об’єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов’язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться іншого нерухомого житлового майна; або

- таке нерухоме житлове майно придбавалося частково або повністю за кредитні кошти і, при цьому, умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться іншого нерухомого житлового майна;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

2. Крім майна/майнових прав, зазначених в підпункті 1 цього пункту, не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) інше майно (майнові права), в тому числі за договорами застави/іпотеки або відповідно до кредитного договору.

3. Кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені в підпункті 1.

В. Зеленський констатував, що окремі положення закону “не узгоджуються з Конституцією України та законами України, а також не відповідають принципу юридичної визначеності, ясності та недвозначності правової норми, що є складовою конституційного принципу верховенства права” (цитата).

“Законом фактично змінюються умови, за яких не може бути примусово звернено стягнення (відчужено без згоди власника) на майно (майнові права) відповідно до кредитного договору. При цьому пропонована Законом редакція підпункту 2 пункту 1 Закону № 1304-VII не визначає чітких умов та кола боржників, стосовно яких діятиме відповідна заборона на відчуження майна.

Це спричинить неоднозначне трактування положень Закону та відповідно різне застосування на практиці. Така невизначеність може спричинити застосування положень Закону не лише щодо зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, а й під час примусового виконання рішень інших категорій стягнення. Наведене призведе до правового колапсу та порушення конституційного принципу обов’язковості виконання судових рішень (частина перша статті 129-1 Конституції України).

Реалізація ж пропонованої Законом редакції положення підпункту 2 пункту 1 Закону № 1304-VII призведе до того, що боржники за рішеннями про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави за споживчими кредитами, наданими їм кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, а також боржники за іншими категоріями боргових зобов’язань будуть користуватися цією нормою, у тому числі для ухилення від виконання інших рішень. Це може призвести до порушення права десятків тисяч стягувачів на примусове виконання рішень, винесених на їх користь, гарантоване їм Конституцією та законами України.

Крім того, пропонована Законом редакція підпункту 2 пункту 1 Закону № 1304-VII (який було прийнято з метою забезпечення неможливості примусового позбавлення єдиного житла позичальників, які отримали кредит в іноземній валюті) створює для боржників, які є власниками іншого майна (ніж нерухоме житлове майно, об’єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об’єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов’язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті), більш вигідні умови порівняно з боржниками, майно яких належить до об’єктів житлової нерухомості і підлягає примусовому зверненню стягнення.

Використання в положеннях пропонованої редакції підпункту 1 пункту 1 Закону № 1304-VII формулювання "таке нерухоме майно придбавалось частково або повністю за кредитні кошти" характеризується правовою невизначеністю, оскільки відсутність вказівки на розмір коштів, за які придбання нерухомого майна вважається таким, що вчинене частково за кредитні кошти, фактично означає, що така сума може бути необґрунтовано низькою. Це створює підґрунтя для зловживань у частині неможливості застосування примусового звернення стягнення”, - йдеться в поясненнях Президента.

При цьому В. Зеленський зауважив, що підставою для прийняття Закону №1304-VII стала неможливість для громадян через об`єктивні причини належним чином виконувати свої зобов`язання за кредитами в іноземній валюті внаслідок різких коливань курсу іноземної валюти на ринку та знецінення гривні.

У квітні 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі – Кодекс), яким встановлено механізм погашення (реструктуризації) заборгованості фізичної особи за кредитом в іноземній валюті, забезпеченням за яким виступало нерухоме житлове майно, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника.

Умови такої реструктуризації передбачають не тільки виключення із суми заборгованості штрафних санкцій та пені, але і прощення (списання) частини боргу.

"Таким чином, Кодексом вирішено питання погашення валютних боргів та проведення реструктуризації заборгованості такої категорії позичальників", - зазначив В. Зеленський.

Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу, Закон №1304-VII втрачає чинність через один рік із дня введення в дію Кодексу (з 21 жовтня 2020 року).

У цьому контексті В. Зеленський зауважив, що мораторій, запроваджений Законом № 1304-VII, діє понад шість років та фактично дає змогу деяким позичальникам ігнорувати умови кредитного договору та уникати примусового виконання зобов`язання:

“Це призвело до зростання частки проблемних активів банків, що негативно позначається на їх ліквідності та платоспроможності, а отже – на належному функціонуванні банківської системи України в цілому. Кошти, отримані від погашення кредитів, є джерелом виконання банками зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами. При цьому частка непрацюючих валютних іпотечних кредитів станом на червень 2020 року становить 95 відсотків загального обсягу портфеля іпотечних кредитів в іноземній валюті.

Наявність мораторію не стимулює таких позичальників до пошуку взаємоприйнятних шляхів врегулювання заборгованості за кредитами в іноземній валюті і спричиняє негативний вплив на здатність банків виконувати свої зобов`язання перед кредиторами.

Продовження дії мораторію є одним із стримуючих факторів відновлення іпотеки, що є важливим з огляду на запровадження карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та очікуваних наслідків, зокрема у вигляді падіння рівня доступності житла”.

Разом з тим, він наголосив, що при вирішенні цього питання не може залишитися поза увагою погіршення фінансового становища громадян, зумовлене спалахом та поширенням на території України COVID-19 та запровадженням карантину і обмежувальних заходів з метою запобігання її поширенню.

Враховуючи це, В. Зеленський запропонував Верховній Раді згаданий вище пункт 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства слова "через один рік" замінити словами "через вісімнадцять місяців".

Крім того, президент пропонує прописати такі норми, що протягом дії відповідного закону (про мораторій на стягнення заставного майна по валютним іпотечним кредитам)

1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об’єктів житлового фонду (далі – нерухоме житлове майно), об’єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об’єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов’язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або

- таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені в підпункті 1 цього пункту.