"Трудові відносини": податківці виставили мільйонні претензії до ПУМБ за співпрацю з ФОПами

Все про економіку та фінанси

25.01.2021 Окружний адмінсуд м. Києва частково задовольнив позов ПУМБ до Офісу великих платників податків ДПС і Державної податкової служби (у справі №640/13055/20) та скасував

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ №0001590502 від 01.04.2020 - на 4,92 млн грн;
- вимогу про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001580502 від 01.04.2020 - на 2,2 млн грн.

Згідно з судовими матеріалами, за результатами перевірки податківці дійшли висновку, що ПУМБ занизив зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на 4,9 млн грн, оскільки між позивачем та фізичними особами-підприємцями, які надавали позивачу послуги з програмування та інші послуги в сфері інформаційних технологій, існували трудові, а не господарські правовідносини.

На думку ДПС, “фізичні особи-підприємці, які вказані в акті перевірки є прихованими працівниками позивача, а тому у позивача виникли зобов`язання щодо сплати ЄСВ із сум винагороди, які їм сплачувалися” (цитата).

Натомість ПУМБ наголошував, що “не є роботодавцем фізичних осіб-підприємців, а виступає у якості замовника робіт і послуг, всі роботи, які виконувались фізичними особами-підприємцями, були в межах зареєстрованих ними видів економічної діяльності” (цитата).

Цитати з рішення Окружного адмінсуду м. Києва від 25.01.2021:

“Відповідач 1 у висновках акту зазначає, що Положенням про департамент інформаційних технологій позивача передбачено аналогічні з договорами функції та роботи. Зокрема, що формулювання функцій ІТ- департаменту позивача є схожим із послугами, які передбачені договорами.

З досліджених судом положень про департамент інформаційних технологій, зокрема, передбачено загальні норми щодо функцій та завдань ІТ-департаменту позивача, в тому числі розробку та усунення недоліків програмного забезпечення.

Однак, це є лише загальними положеннями щодо функцій ІТ-департаменту. В Положенні про департамент інформаційних технологій не передбачено, що працівники департаменту розробляють чи модифікують програмне забезпечення інтернет-банкінгу.

Натомість договори детально передбачають, що саме виконуватимуть залучені фізичні особи-підприємці.

Очевидно, що в деяких випадках працівники не можуть виконати певні завдання, які потребують, наприклад, специфічної кваліфікації, або, якщо не вистачає персоналу для виконання певної роботи.

В такому разі, залучаються незалежні фізичні особи-підприємці для надання послуг.

Зокрема, Положення про департамент інформаційних технологій прямо встановлює право відділів залучати «сторонні організації для розробки програмного забезпечення» (сторінка 13 Положення про департамент інформаційних технологій).

За аналогією - у всіх компаній є юридичні департаменти, однак вони все рівно залучають зовнішніх адвокатів та юридичних радників для надання послуг. І положеннями про такі департаменти також передбачено загальні умови щодо функцій таких департаментів.

В акті перевірки Офіс великих платників податків ДПС вказує, що фізичні особи-підприємці є прихованими працівниками позивача через використання, в тому числі приміщення позивача для надання послуг без укладення договору оренди.

Однак, з наданих суду внутрішніх звітів позивача щодо використання гостьових перепусток позивача фізичним особам-підприємцям, вбачається, що на території позивача послуги надавалися нерегулярно.

Пунктом 3.2 Положення про структурний підрозділ «Департаменту інформаційних технологій» передбачено, що передачі на аутсорсинг надання ІТ-сервісів, в тому випадку, якщо це не входить в протиріччя з вимогами політики захисту інформації банку .

Отже, залучення фізичних осіб-підприємців є можливим лише, коли умови надання послуг відповідають політиці захисту інформації банку.

Відповідно до політики інформаційної безпеки позивача безпека конфіденційної інформації може бути забезпечена виключно в межах приміщень позивача.

Таким чином, виконання послуг в офісі позивача не містить ознак трудових відносин, коли роботодавець забезпечує працівнику визначене робоче місце, в межах якого він зобов`язаний працювати.

Дані обставини підтверджуються наданими позивачем додатками, а саме: роздруківкою внутрішніх звітів використання гостьових перепусток у приміщенні позивача; роздруківкою політики інформаційної безпеки від 2018 та 2019 років; копією положення про «Департамент інформаційних технологій», затверджений Наглядовою радою АТ «ПУМБ» протоколом №328 від 06.11.2019; копією Положення про структурний підрозділ «Департаменту інформаційних технологій», затверджений Наглядовою радою АТ «ПУМБ» протоколом №290 від 10.04.2018.

Отже, аргументи відповідача 1 про надання послуг фізичних осіб-підприємців в приміщенні позивача не підтверджують наявність ознак трудових відносин.

Відповідач 1 посилається на те, що суми оплати за послуги були ідентичними щомісячно, що, на думку відповідача 1, вказує на схожість цих виплат на заробітну плату.

Однак, з досліджених судом актів та платіжних доручень про оплату послуги, випливає, що суми змінювалися.

Тобто, в залежності від виконуваних робіт суми винагороди були різними, що відрізняється від заробітної плати, яка сплачується незалежно від об`єму чи складності виконуваних завдань.

Також слід звернути увагу, що винагорода за актами приймання-передачі сплачувались після отримання послуги, а не за графіком як, наприклад, це передбачено для працівників: двічі на місяць.

Зокрема, відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується мінімум двічі на місяць:

Згідно статті 24 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата-».

Тому посилання відповідача 1 на те, що послуги оплачувалися щомісячно не заслуговують на увагу, оскільки заробітна плата сплачується двічі на місяць з перервою в 16 днів.

Крім того, сплачені суми були перераховані на відкриті рахунки фізичних осіб-підприємців у банках, а не на рахунки фізичних осіб (працівників), що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідач в акті перевірки вказує, що позивач зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок з винагороди, яку він виплачував фізичним особам-підприємцям за надані ІТ-послуги.

Однак, судом встановлено, що фізичні особи-підприємці є самостійними платниками єдиного внеску, що підтверджується роздруківками з веб-сайту Єдиного реєстру страхувальників, які були надані з позовом щодо кожної фізичної особи-підприємця яких стосується акт перевірки.

Фізичні особи-підприємці, яких стосується акт перевірки декларували та самостійно сплачували єдиний внесок з такого доходу, що підтверджується наступними документами: копіями звітів фізичних осіб-підприємців про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску; копіями платіжних доручень про сплату єдиного внеску; витягами та роздруківками з електронного кабінету платника податків фізичних осіб-підприємців щодо сплати сум єдиного внеску; роздруківками електронних платіжних доручень фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором».

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З наведеного слідує, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні (підрядні) відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 08.05.2018 у справі №127/21595/16-ц.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З урахуванням викладеного, а також аналізуючи зміст укладених договорів, вбачається, що вищевказані фізичні особи-підприємці надавали послуги, а не здійснювали трудову функцію.

Відповідно до приписів статті 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому, визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.

Юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.

Тобто, фізична особа перебуваючи у статусі суб`єкта підприємницької діяльності може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа, разом з тим, слід враховувати наступне.

Цивільний кодекс України (стаття 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

При здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати - в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.

Аналізуючи ознаки притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов`язані з такою діяльністю.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про трудовий характер відносин не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, таким чином, судом зроблено висновок про відсутність приховування товариством трудових відносин".

P.S.

Як писав Finbalance, Кабмін зареєстрував у Верховній Раді законопроект №5054, який “робота може бути визнана такою, що виконується в межах трудових відносин незалежно від назви та виду договірних відносин між сторонами, якщо є три і більше зазначених ознак наявності трудових відносин”:

- особисте виконання особою роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи;

- здійснення регулювання процесу праці, що носить постійний характер та, як правило, не передбачає встановлення особі конкретно визначеного результату (обсягу) робіт за певний період часу;

- виконання роботи на визначеному або погодженому з особою, в інтересах якої виконується робота, робочому місці з дотриманням установлених нею правил внутрішнього трудового розпорядку;

- організація умов праці, зокрема, надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконується робота;

- систематична виплата особі, яка виконує роботу, винагороди у грошовій та / або натуральній формі;

- встановлення особою, в інтересах якої виконується робота, тривалості робочого часу та часу відпочинку;

- відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов’язаних з виконанням роботи, особою, в інтересах якої виконується робота.

“Під час встановлення наявності трудових відносин, крім ознак, передбачених частиною першою цієї статті, можуть бути наявні інші ознаки з урахуванням специфіки діяльності фізичних та юридичних осіб, на користь (в інтересах) яких виконується робота”, - йдеться в законопроекті.

Коментар першого заступника глави комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослава Железняка:

“Фрілансерів можуть примусово записати в штат компанії – саме такі наслідки матиме урядовий законопроект №5054 про нові критерії трудових відносин.

1. Під прописані урядом критерії легко підпадає і фрілансер, і фахівці на аутсорсі. Наприклад, програміст-фрілансер, який лише розробляє мобільні додатки для різних компаній, за кількома запропонованими критеріями має бути оформлений в штат однієї з них. Інакше штраф. Це нонсенс.

2. Навіть якщо для якоїсь роботи, яку виконує працівник на аутсорсі, не знайдеться критеріїв у переліку Кабміну, їх зможуть додати контролюючі органи під час перевірки, оскільки перелік не є вичерпним”.