Шевченко - про захист прав кредиторів: є ідея створити окремий суд або судову палату

Все про економіку та фінанси

Глава НБУ Кирило Шевченко в інтерв’ю для “Економічної правди” розповів про обговорення ідеї з міжнародними партнерами України щодо створення окремої судової інституції або окремої судової палати для захисту прав кредиторів:

“В державних банках сьогодні найбільша частка непрацюючих кредитів. За третій квартал відбулось зниження, частки NPL – з 48,5% до 45,6%. У листопаді – до 43,4%. Це дуже великий відсоток. Але це вже тренд.

Для мене це є пріоритетом: знизити рівень NPL до більш-менш прийнятних рівнів. У перспективі цей рівень може бути знижений до менше ніж 20%. До кінця 2022 року банки скоротять обсяги непрацюючих кредитів більш як на 400 млрд грн. Ці погані кредити зарезервовані на рівні 98%. Тобто навіть їх списання не дає навантаження на капітал банківської системи.

Що ще тут важливо? Коли ми говоримо про величезний рівень NPL, про його складові, давайте згадаємо, скільки кредитів і активів втратила Україна на Сході і в Криму. Тобто, не можна сказати, що всі ці кредити стали поганими виключно через те, що був поганим ризик менеджменту. Ні.

Так, в державних банках були, назвемо їх так, і "політично вмотивовані кредити". Але найбільше на ситуацію вплинуло те, що країна втратила третину ВВП і відповідно банки втратили велику частку свого кредитного портфеля.

Маємо зробити так, щоб система не отримувала нові погані кредити. І тут вже питання до інфраструктури, яка знаходиться поза межами Національного банку. Це судова система, правоохоронні органи. Це питання захисту прав кредиторів.

Сьогодні Національний банк і міжнародні партнери, а конкретніше МВФ, розпочали дискусію про те, яку саме інфраструктуру Україна має застосовувати для того, щоб захистити права кредиторів.

У нас кредитний портфель банківської системи – близько трильйона гривень. Умовно кажучи, 40 мільярдів доларів. Мені здається, що така сума вартує того, щоб її захищати. Що ми можемо зробити?

Сьогодні в обговоренні є дві ідеї. Це або створювати окрему судову інституцію для захисту прав кредитора, або створювати окрему судову палату.

Це законотворча робота. Національний банк цього створити не може. Це окремий шлях. Для цього потрібна політична воля.

Банки закладають у вартість кредитів ризики потенційних витрат на стягнення застави. Як тільки ми врегульовуємо це питання, то і вартість кредитів знизиться. Кредитор буде впевнений, що він зможе стягнути заставу, а не отримає позови або блокування цього процесу в судах.

Повірте, я дуже довго працював в банківському секторі і я знаю, які механізми застосовуються для того, щоб не віддавати заставу. Там є все, що завгодно. І так звані чорні реєстратори, які працювали свого часу, і нотаріуси такої ж якості. Тобто, є ціла інфраструктура, яка працює проти банківської системи.

<...> [Про перемовини з МВФ] Антикорупційна політика знаходиться за межами мандату Національного банку. Ми знаємо якісь загальні речі, які обговорюються, але ми не є частиною цієї дискусії [з МВФ]. Відповідно, це питання ми як Національний банк можемо коментувати лише у вигляді особистого ставлення.

Для нас продовження антикорупційних реформ – це не просто гасло. Для роботи Нацбанку ця реформа має прикладне значення. Наприклад, захист прав кредитора прямо залежить від роботи судової системи та правоохоронних органів. Ми розуміємо, що якщо не буде якісно працювати антикорупційна інфраструктура, захист прав кредитора в цій країни буде, скажімо так, дуже важко забезпечити”.