У законопроекті №1210, зареєстрованому у Верховній Раді, передбачено низку змін у Податковому кодексу щодо штрафних санкцій та пені, пише “Дебет-Кредит”.
Наразі, якщо штраф або пеню нараховують податківці, вони повинні повідомити про це платника податків. Тобто, надати йому податкове повідомлення-рішення. Передбачається, що в ньому має бути не лише підстава для нарахування, сума санкцій, а і строки їх сплати. А ще – попередження про наслідки несплати санкцій в установлений строк та граничні строки, передбачені ПКУ для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Ну, і як і зараз, передбачається, що ППР надсилатиметься за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тобто, один штраф – одне ППР.
Щоправда, коментованим законопроектом передбачаються зміни до процедури оскарження ППР і навіть створення нового органу для цього – Апеляційної ради, і навіть фінансова відповідальність самих податківців.
За що штрафують платників податків, зараз визначено п. 109.1 ПКУ. І до нього теж пропонують зміни.
На сьогодні податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У законопроекті №1210 передбачено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб прирівняних до нього), контролюючих органів, та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків штучно, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Що бачимо у новому визначенні? Те, що на передній план виходить те, а чи умисно платник податків вчинив правопорушення. Та чи означає це, що відповідальність буде різною, в залежності від ступеню вини платника податків?
Слід розуміти, так. Адже до ст. 112 ПКУ пропонується додати таке:
1. Особа може бути притягнена до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених ПКУ;
2. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо в установленому порядку буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення ПКУ передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання;
3. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе у встановленому порядку, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв не розумно, недобросовісно та без належної обачності.
А який порядок доведення? Наразі сказати важко. Хоча за новим п. 112.7 ПКУ порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнена до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Всі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнена до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Звільнення від фінансової відповідальності
Новим п. 112.8 ПКУ передбачається, що штрафів за ПКУ не буде (крім інших випадків, які ми розглядаємо окремо), якщо наявні:
- сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення;
- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до індивідуальної консультації, що була надана такому платнику податків, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій або узагальнюючої податкової консультації й, та/або висновку об’єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права;
- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи;
- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими у встановленому законом порядку;
- вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи – учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 125 цього Кодексу);
- вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв’язку, інформація про якого міститься в єдиному державному реєстрі операторів поштового зв’язку, за умови виконання обов’язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 цього Кодексу;
- виявлення у роботі Електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки і визнання такої помилки технічним адміністратором та/або методологом Електронного кабінету або згідно повідомлення на офіційному веб-порталі центрального органу, що реалізує податкову політику, або підтвердження її існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою у роботі Електронного кабінету;
- самостійне донарахування суми податкових зобов`язань, окрім застосування штрафів, передбачених абзацами 3 – 5 пункту 50.1 ПКУ та пунктом 118.2 ПКУ, за умови сплати штрафів, передбачених пунктом 50.1 ПКУ (щодо правопорушення, передбаченого статтею 123 ПКУ).
Зміни у розмірах та видах штрафів
Переглянуті розміри майже всіх штрафів, додано кілька нових, та редакція деяких статей суттєво зміниться. Але загалом, здається, що законотворці у більшості випадків просто помножили існуючій розмір штрафу на 4. Зменшення штрафів спостерігається лише у випадках, коли суму податку донараховуватимуть податківці, а також у випадках несвоєчасної сплати податків. Та і в цих випадках штраф може бути значно більшим, якщо податківці доведуть, що порушення було здійснено умисно.
Тобто, виправляється граматична помилка (звісно, що не «не сплачена», а «не сплачених»), а ще пеня – це не тільки про податки, а і, наприклад, про порушення строків ЗЕД-розрахунків. Хоч вона і встановлена не ПКУ, правила її стягнення будуть загальні.
Тепер – як така пеня рахуватиметься. Наразі відомо два випадки – була податкова перевірка чи ні, хто знайшов недоплату, сам платник чи податківці.
Як бачимо, законотворці хочуть встановити окремий період нарахування пені за випадки несплати податків через їх заниження в податковій звітності.
Як і зараз, у випадку, передбаченому пп. 129.1.3 ПКУ, тобто, у разі виникнення недоплати через самостійне виправлення платником помилок у звітності, застосовуватиметься ненарахування пені протягом 90 календарних днів прострочення сплати (наразі передбачене п. 129.4 ПКУ).
А ще до ст. 129 ПКУ планується додати пункти 129.9 та 129.10 (чомусь однакового змісту!), які встановлюватимуть, коли пеня не нараховується, а вже нарахована пеня анулюється.
Пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у таких випадках:
- сплив строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу;
- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до індивідуальної чи узагальнюючої податкової консультації та/або висновку про застосування норми права Верховного Суду України;
- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими у встановленому законом порядку;
- вчинення діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія;
- виявлення у роботі Електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки і визнання такої помилки технічним адміністратором та/або методологом Електронного кабінету або згідно повідомлення на офіційному вебпорталі центрального органу, що реалізує податкову політику, або підтвердження її існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою у роботі Електронного кабінету;
- протягом строку прийняття спадщини – на грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавців;
- в інших випадках, передбачених цим Кодексом.