План BEPS: що це таке і навіщо він Україні

Все про економіку та фінанси

Команда переможця президентських виборів Володимира Зеленського планує реформувати систему оподаткування, у тому числі за рахунок імплементації в законодавство України так званого плану BEPS, пише "Судово-юридична газета".

Із 1 січня 2017 року Україна приєдналася до Програми розширеного співробітництва у рамках Організації економічного співробітництва та розвитку (далі — ОЕСР) та взяла на себе зобов’язання імплементувати мінімальний стандарт Плану дій для боротьби з розмиванням бази оподаткування та виведенням прибутку з-під оподаткування (англ. Base Erosion and Profit Shifting, далі — BEPS).

Обов’язковими до виконання Україною є чотири кроки з п’ятнадцяти запропонованих, а саме:

крок 5 «Удосконалення заходів боротьби з податковими зловживаннями»;
крок 6 «Недопущення зловживання пільгами, передбаченими двосторонніми угодами»;
крок 13 «Рекомендації про документацію з трансфертного ціноутворення та розкриття інформації по країнах»;
крок 14 «Удосконалення процедури взаємного узгодження шляхом вирішення спорів».

Кроки 6 та 14 передбачають обов’язкове внесення змін до діючих міжнародних двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування (далі — угоди) шляхом проведення двосторонніх переговорів.

Угода MLI як часткове приєднання до Плану BEPS

Верховною Радою ратифіковано Багатосторонню конвенцію про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування (Угода MLI, Конвенція).

Угода MLI була розроблена ОЕСD та затверджена 24 листопада 2016 року. Вона є 15-м кроком Плану BEPS, спрямованого на боротьбу з розмиванням податкової бази і переміщенням прибутку за кордон. Дедлайн її ратифікації був встановлений до кінця 2018 року. Це пов’язано з тим, що наприкінці 2018 року OEСР традиційно публікує список країн, які не виконали мінімальний стандарт Плану BEPS.

Невиконання мінімального стандарту могло стати причиною включення України до списку юрисдикцій, що не співпрацюють з питань оподаткування, який складається Радою ЄС (тобто до «чорного списку» офшорів). Впровадження BEPS є одним з критеріїв при формуванні цього списку. Останнього разу більшість країн потрапили до такого списку саме через те, що не долучилися до Конвенції MLI і не задекларували такого бажання.

У контексті Конвенції для України мова йде, насамперед, про угоди про подвійне оподаткування. Ратифікація Конвенції дає змогу одночасно внести необхідні зміни до всіх діючих міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування та виконати кроки 6 та 14 Плану BEPS. Водночас ратифікація впливає на податкову сферу, цивільно-правові та господарські відносини, оскільки виникне необхідність внесення відповідних змін до національного законодавства.

Інструменти, передбачені Угодою MLI, посилюють механізми боротьби контролюючих органів із зловживанням положеннями DTT (Конвенцій про уникнення подвійного оподаткування), що, у свою чергу, не дозволятиме бізнес-структурам оптимізувати податкові зобов’язання за допомогою звичних схем (захід №6 Плану BEPS).

Конвенція MLI повинна:

- врегулювати питання гібридних невідповідностей у домовленостях (захід №2 Плану BEPS);
- визначити статус постійних представництв (захід №7 Плану BEPS);
- поліпшити механізми вирішення податкових спорів (захід №14 Плану BEPS).

Ключові положення Конвенції

Багатостороння Конвенція містить положення, які обов’язкові для виконання кожною державою, яка її підписала, та перелік факультативних норм, застосування яких до кожної окремої угоди буде залежати від рішення кожної з держав.

До положень, які є обов’язковим для застосування всіма державами, котрі підписали Конвенцію і прийняті Україною, належать такі.

Кожна угода доповнюється преамбулою, в якій угоди не повинні створювати можливості для повного звільнення від оподаткування або зменшення оподаткування шляхом податкового ухилення або уникнення (у тому числі шляхом неправомірного використання угод з метою отримання пільг, передбачених цією Угодою, задля отримання непрямої вигоди резидентами третіх юрисдикцій).

Попередження зловживань положеннями договору. Обмеження можливості застосування пільгових положень угод, якщо основною метою угоди є отримання таких пільг (ст. 7 Багатосторонньої конвенції).

Запроваджується новий захід протидії зловживанням DTT — Тест основної мети. Цей тест дуже близький до широко відомого правила «ділової мети операції», коли виникає необхідність доводити, що угода (транзакція), яка породжує право застосування податкової пільги, має реальну економічну (ділову) ціль. Тобто кожна угода (транзакція)/структура буде піддаватися детальній оцінці з боку податкових органів. Зокрема, будуть братися до уваги цілі здійснення виплат за кордон або створення іноземної компанії, на користь якої здійснюються виплати з України.

Встановлення можливості платника податків самостійно ініціювати процедуру взаємного узгодження (ст. 16 Багатосторонньої конвенції). Це положення надає можливість особі подати заяву до компетентного органу будь-якої з договірних держав, та встановлено строк подання заяви (протягом трьох років після встановлення факту оподаткування, яке не відповідає положенням угоди). Також встановлено, що досягнута домовленість буде виконуватись незалежно від будь-яких строків, передбачених національним законодавством договірних держав.

Україна планує застосовувати до своїх угод такі положення Багатосторонньої конвенції:

Доходи від відчуження акцій або частки участі особи, вартість яких одержується здебільшого з нерухомого майна (ст. 9 Конвенції).

Правило протидії зловживанням постійними представництвами, розташованими в третіх юрисдикціях. Конвенцією запроваджено механізм протидії ухиленню від сплати податків постійними представництвами, розташованими у третіх юрисдикціях (ст. 10 Конвенції). Цим положенням передбачено незастосування переваг (звільнень), передбачених угодами, стосовно порядку оподаткування постійного представництва, розташованого в третій юрисдикції, якщо ставка податку в цій юрисдикції нижче 60% від податку, який було б стягнено в першій згаданій державі з такого виду доходу, якби таке постійне представництво було розташоване в першій згаданій державі. Тобто положення передбачає право держави-джерела доходу оподатковувати дохід постійного представництва, який звільняється від оподаткування у державі резиденства головного офісу або оподатковується за зниженими ставками у державі, в якій розташоване це постійне представництво.

Запроваджено механізм протидії штучному уникненню статусу постійного представництва шляхом:

- посилення норм щодо застосування договорів комісії, що передбачає створення постійного представництва у випадках, коли діяльність здійснюється агентом, який систематично укладає контракти від імені підприємства або грає основну роль у їх укладенні;

- звуження визначення поняття «підготовча та допоміжна діяльність». Економічна діяльність не призводить до створення постійного представництва у випадках, перелічених в угодах, та якщо діяльність не має постійного характеру. Також цією нормою заборонено розділення на окремі види діяльності, які можуть трактуватись як діяльність, яка має допоміжний або підготовчий характер, з метою уникнення створення постійного представництва;

- Конвенція фактично забороняє розділення контрактів за часом. Ця норма спрямована на запобігання штучному поділу контрактів для окремих видів діяльності з метою уникнення створення постійного представництва.