Державний виконавець своїми постановами від 29.10.2019 вирішив приєднати низку виконавчих проваджень (№60260134, №60258848, №60259987, №60258900), у рамках яких Ощадбанк намагається стягнути з Росії 1,3 млрд дол компенсації за кримські активи (на підставі рішення Міжнародного комерційного арбітражу від 26.11.2018), до зведеного виконавчого провадження №59036926, у рамках якого компанії Ігоря Коломойського та його партнерів (на підставі рішення Арбітражного суду Гааги від 02.05.2018) хочуть стягнути з РФ 159 млн дол компенсації за їх нерухомість, експропрійовану в Криму після анексії півострова Росією.
Не погоджуючись з цим рішенням держвиконавця, ТОВ “Телерадіокомпанія “Жиса” (одна з компаній “приватівців”, яка стягує компенсацію з РФ) оскаржило його в Київському апеляційному суді (в межах справи №796/165/18).
Разом з тим, 06.12.2019 цей суд відмовився задовольнити клопотання ТОВ “Телерадіокомпанія “Жиса” про забезпечення позову шляхом зупинення дії згаданих постанов держвиконавця від 29.10.2019.
Згідно з судовими матеріалами, ТОВ “Телерадіокомпанія “Жиса” констатувало, що внаслідок рішення держвиконавця, було змінено загальний розмір заборгованості боржника перед стягувачами більш ніж на 1,3 млрд дол. На думку компанії-скаржника, “зміна складу стягувачів та розміру заборгованості за виконавчими документами має прямий і безпосередній вплив на розподіл коштів внаслідок примусового продажу майна боржника для вимог стягувачів”, причому вказані зміни "критично впливають на всі подальші процедури звернення стягнення на майно боржника в межах зведеного виконавчого провадження №59036926" (цитата).
Але суд дійшов висновку, що при розгляді скарги на рішення держвиконавця він не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічного забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження або дії окремих постанов.
Нагадаємо, що саме в рамках зведеного виконавчого провадження №59036926 в травні 2019 року держвиконавець на вимогу “приватівських” структур наклав арешт на 99,77% акцій Промінвестбанку.
Після цього були неодноразові спроби примусово продати ці акції на аукціоні, але вони виявилися безрезультатними.
Російська держкорпорація ВЕБ.РФ (Внєшекономбанк; власник Промінвестбанку) з перемінними успіхом намагалася в українських судах заблокувати відповідні аукціони. Але зрештою 06.11.2019 Верховний Суд (у межах справи №757/36346/19-ц) - на вимогу вже згаданого “приватівського” ТОВ “Телерадіокомпанія “Жиса” - скасував заборону на продаж 99,77% акцій Промінвестбанку.
ВЕБ.РФ також запевняв, що Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма - в рамках позову цієї російської держкорпорації - заборонив Україні продавати акції Промінвестбанку. Наразі ж ВЕБ.РФ просить українські суди визнати вказане арбітражне рішення (справа №824/178/19).
При цьому Промінвестбанк скорочує присутність на українському ринку. Його активи за три квартали впали на 41% (до 8,15 млрд грн). Причому він продав кредитні портфелі на 9,3 млрд грн. Його депозитний портфель за 9 місяців-2019 впав у 12 разів - до 520 млн грн. Також банк заявив про поступове припинення співпраці з фізособами.
Додамо, що “приватівці” претендують не лише на Промінвестбанк, але і Сбербанк.
12.11.2019 Північний апеляційний госпсуд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Санаторій «Енергетик» на рішення Госпсуду м. Києва від 10.10.2019 (у справі №910/10107/19), яким було задоволено позов “Сбербанку Росії” (Москва) та зобов’язано “Райффайзен Банк Аваль” (як депозитарну установу) внести зміни до системи депозитарного обліку інформації про скасування усіх арештів та заборон, які накладалися ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.09.2018 (у справі №796/165/18) щодо 100% акцій української “дочки” Сбербанку та щодо рахунку в цінних паперах.
Нагадаємо, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.09.2018 в справі №796/165/2018 на вимогу низки компаній (у т.ч. ТОВ «Санаторій «Енергетик»), пов’язаних з Ігорем Коломойським та його партнерами, було накладено арешт на акції та нерухоме і рухоме майно українських “дочок” російських держбанків - Сбербанку, Промінвестбанку, ВТБ Банку. Судовою ухвалою серед іншого було заборонено Райффайзен Банку Аваль здійснювати будь-які зміни прав на акції Сбербанку на рахунку в цінних паперах.
Це рішення український суд тоді прийняв на підставі рішення Арбітражного суду Гааги (Нідерланди) від 02.05.2018, яким було задоволено позов згаданих “приватівських” структур про стягнення 139 млн дол (плюс 20 млн дол відсотків) з Росії в особі Мін’юсту РФ як компенсації за нерухоме майно, експропрійоване в “приватівців” у Криму після його анексії Росією.
25.09.2018 Апеляційний суд м. Києва задовольнив заяву “приватівців” та надав дозвіл на виконання рішення Арбітражного суду Гааги. 25.01.2019 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу Промінвестбанку, Сбербанку, ВТБ Банку та залишив без змін ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25.09.2018.
Водночас задовольняючи позов російського Сбербанку до Райффайзен Банку Аваль, Госпсуд Києва в своєму рішенні від 10.10.2019 посилався на постанову Верховного Суду від 25.01.2019, якою в т.ч. вносилися зміни в ухвалу Апеляційного суду Києва від 05.09.2018.
У контексті судових спорів Ощадбанку з РФ нагадаємо, що 22.10.2019 Паризький Апеляційний суд відхилив клопотання Росії щодо призупинення примусового виконання рішення міжнародного арбітражу від 26.11.2018, яким було визнано, що РФ несе відповідальність за збитки, завдані українському держбанку в результаті анексії Росією Криму.
17.07.2019 Київський апеляційний суд задовольнив заяву Ощадбанку (в справі №824/66/19) та надав дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу (м. Париж, Франція) від 26.11.2018 щодо стягнення 1,1 млрд дол з Російської Федерації (в особі Мін’юсту РФ) як компенсації за експропріацію активів Ощадбанку в Криму.
При цьому Київський апеляційний суд видав виконавчі листи про стягнення з РФ не лише вказаної суми, але й у т.ч. процентів, що нараховуються з березня 2014 року (коли Росія анексувала український Крим, - ред.) до періоду повної виплати Росією заборгованості (за піврічною ставкою ЛІБОР в доларах США плюс 2% із щорічною капіталізацією).
У травні Ощадбанк заявляв, що згідно із рішенням Міжнародного арбітражного трибуналу, Росія зобов’язана сплатити компенсацію і нараховані до дати винесення рішення проценти у розмірі близько 1,3 млрд дол, а також проценти, нараховані після винесення арбітражного рішення, які на 11.05.2019 становили 16 млн дол.
Російське Міністерство юстиції зауважувало, що, мовляв, не визнає рішення міжнародного арбітражу і не буде компенсовувати збитки Ощадбанку, оскільки арбітраж нібито не мав юрисдикції на розгляд позову.
Це при тому, що згадане рішення Міжнародного комерційного арбітражу було винесене на підставі Угоди між урядом РФ та Кабміном України про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27.11.1998.
Ощадбанк констатував, що рішення арбітражу в спорі між Ощадбанком та Росією може бути примусово виконано у 154 державах, зокрема, за рахунок
- держвласності Росії, яке використовується з комерційною метою та відповідно не має спеціального імунітету;
- через "заміну кредитора" (у відносинах з іноземними контрагентами, де Росія виступає кредитором);
- за рахунок власності держкомпаній РФ (як зауважувалося, реалізація такого підходу можлива в Великобританії, США, Канаді, Франції, Швеції та ряді інших країн).
Також український держбанк уточнював, що Російська Федерація може ініціювати процедуру скасування винесеного арбітражного рішення, однак відповідна процедура є досить тривалою та складною.