НБУ до 5-річчя своєї політики інфляційного таргетування оприлюднив такий коментар:
“Із 2015 року Національний банк таргетує або «цілиться» в інфляцію 5%. Це – середньострокова ціль. Тобто немає мети щороку у грудні потрапляти у «яблучко», а решту року, мовляв, хай коливається, як заманеться. НБУ важливо, щоб інфляція не стрибала в один або інший бік, а поводила себе досить спокійно і перебувала поблизу цільового показника.
Прийнятним є знаходження інфляції у діапазоні 5% +/-1 в.п. Незначні відхилення не нашкодять економіці. Але якщо інфляція буде відхилятися від цілі суттєво, то НБУ має вживати заходів, щоб повертати її у зазначений коридор. Для цього НБУ, зокрема, оперує обліковою ставкою: робить гроші або дешевшими, щоб підживити інфляцію та економіку, або дорожчими – щоб гальмувати зростання цін.
На повернення інфляції в цільовий коридор за допомогою монетарної політики потрібен час. Зміна облікової ставки відображується на інших відсоткових ставках і відповідно на динаміці інфляції з певною затримкою у часі. Тому НБУ завжди більше орієнтується на прогнози, коли приймає монетарні рішення, ніж на фактичні показники попередніх місяців.
Логічне питання: чому ціль НБУ саме 5%, а не, наприклад, більше? Бо немає жодної успішної країни, яка б мала стабільно високу інфляцію. Історія вже не раз доводила, що двознакова інфляція погано впливає на ключові показники соціально-економічного розвитку. Чим вища інфляція, тим суттєвіші її коливання, а чим більше коливання – тим більша невизначеність з майбутнім, яка заважає приймати виважені рішення як бізнесу, так і громадянам.
Втім, і нульова інфляція або навіть зворотній процес загального зниження цін (дефляція) зазвичай погано впливають на економіку. Це демотивує підприємців нарощувати виробництво та відкривати нові проєкти, бо завтра їх товари чи послуги можуть коштувати менше, ніж сьогодні, що погано позначається на рівні зарплат та безробітті. Водночас споживачі займають вичікувальну позицію і знижують витрати, що ще більше погіршує економічну активність.
Тож «ідеальний» рівень інфляції десь на однознаковому рівні – на певній відстані від двознакових значень, але й не надто близько до нуля. В розвинутих країнах інфляційні цілі зазвичай становлять близько 2%. У країн, що розвиваються, вони дещо вищі, адже треба більше стимулювати економіку, щоб наздоганяти розвинуті країни. Це зазвичай 3-5%. Тож НБУ має порівняно високу ціль інфляції, підвищувати яку немає сенсу.
Зниження інфляційної цілі НБУ виглядає логічнішим. Втім, такий крок на сьогодні може бути завчасним. Інфляційна ціль НБУ 5% встановлена лише п’ять років тому і лише минулого року вона була досягнута. Щоб знизити інфляційні очікування бізнесу і населення, тобто їх побоювання щодо майбутніх цін, центральні банки зазвичай тримають інфляційний таргет на одному рівні багато років поспіль. Якщо упродовж цього часу центральний банк показує здатність досягати своєї цілі, він здобуває довіру бізнесу та населення, а це позитивно впливає на розвиток економіки. А потім вже і ціль можна переглядати у бік зниження”.