НБУ: девальвація до 27 грн/дол пришвидшила б зростання ВВП лише на 0,1 в.п.

Все про економіку та фінанси

Заступник глави НБУ Дмитро Сологуб в інтерв’ю для агентства “Інтерфакс-Україна” висловив думку, що нинішня курсова політика Нацбанку не заважає швидшим темпам зростання економіки.

“Курс впливає на різні сектори економіки по-різному: комусь – гарно, комусь – гірше. З одного боку, експортери скаржаться (хоча в експортерів, особливо у сфері commodities, більша частина собівартості також прив’язана до валюти, в середньому – десь до 50%), з іншого – інвестиційний імпорт обладнання для них та для інших виробників стає дешевшим. Тож питання економічного зростання не полягає в девальвації. На девальвації далеко не поїдеш, бо за неї у нас не було й не може бути довгострокових ресурсів.

До речі, наші колеги з департаменту монетарної політики та економічного аналізу порахували й змоделювали, яким було б зростання економіки зараз, якби курс був би, скажімо 27 грн/$1, починаючи з другого кварталу 2019 року. Ви здивуєтесь, але всього на 0,1 (!) відсотковий пункт більшим. Чи потрібно городити город, змінювати монетарну політику для досягнення цього 0,1%? Усе в економіці треба розглядати в комплексі”, - зауважив Д. Сологуб.

За його словами, “головне у нашій валютній політиці те, що динаміка курсу має відображати фундаментальні тенденції” (цитата).

“Коли ми бачимо приплив нерезидентів, котрі купують довгострокові папери, – це ж не є короткострокова спекуляція. Бо нерезидент купує ОВДП на п’ять років. Якби він розумів, що економіка не має якихось фундаментальних причин для зростання, то він би на курсі все одно програв би. А якщо він готовий купувати на п’ять років, то це свідчить про те, що він очікує позитивного розвитку ситуації. Тобто він заходить на фундаментальних очікуваннях, а не на короткострокових. Тож це є фундаментальною тенденцією.

Крім того, наявність прихованих проблем на валютному ринку економісти завжди бачать у платіжному балансі. В Україні так було і в 2007 році, і в 2013-му: зростання імпорту, в тому числі споживчого, приплив спекулятивного короткострокового капіталу, розширення дефіциту поточного рахунку. Нічого цього у 2019 році ми не бачимо! У нас зміцнення гривні триває майже рік, а погіршення поточного рахунку відсутнє.

Зараз нам говорять про курс, дорікають, чому висока ставка, коли інфляція знизилася. Але в цих обвинуваченнях порушено причинно-наслідковий зв’язок: інфляція низька, бо ставка висока, так було й тоді. Курс стабілізувався, і інфляція впала, тому що були валютні обмеження і тому що була висока ставка. Тому що в економіці немає нічого безкоштовного, за все потрібно платити. І важливо у цій ситуації також те, що політика має бути послідовною.

Давайте згадаємо 2012-2013 рр.: інфляція – близько 0%, ставка НБУ – 7%, ставки міжбанку - до 50%, ставки по кредитуванню – 15-20%. Тобто зараз, коли ставка по депозитних сертифікатах задає ціну грошей, кредитні ставки пов’язані з інфляцією, а в країні з високою інфляцією не буває дешевих кредитів”, - зазначив Дмитро Сологуб.

Він констатував, що “в доларизованій економіці не буває дешевих кредитів – усі успішні приклади економічної трансформації пов’язані з дедоларизацією”.

“Останній приклад, що підтверджує важливість дедоларизації для економічної трансформації – це Грузія. Країна багато років мала нормальну фіскальну та монетарну політику, але не змогла знизити доларизацію. Причиною було те, що люди пам’ятали кризу. І зараз по них це бахнуло: коли в країні пішли політичні турбулентності, навіть за нормальної монетарної та фіскальної політики, у них все в мить полетіло…”, - розповів Д. Сологуб.

Заступник глави Нацбанку також висловив думку, що “має значення не обсяг [валютних] резервів, а економічна політика”.

“Україна 2011 року – резерви під $40 млрд, але "Нафтогаз" $25 млрд витратив за два роки на імпорт, і відомо, чим це закінчилося. Зараз що ми бачимо? Політика Нацбанку незалежна й достатньо жорстка ще, але буде м’якшою. У фінансовій системі - жодного прихованого дефіциту. Дефіциту енергетичного сектору також немає. Ось це і є найважливішим, а не обсяг резервів!

Резерви потрібні, щоб реагувати на короткострокові коливання. З цієї точки зору показники адекватності відносні. Я почав працювати в НБУ, коли резерви були $6 млрд. Цього було замало, але зараз, коли їх близько $22 млрд, то великої різниці, чи вони становлять $24 млрд, чи навіть $28-30 млрд, вже немає. Поясню. Пам’ятаєте епізоди тиску на гривню? Наприклад, на початку жовтня. Я був "на хазяйстві" і керував блоком "Фінансові ринки", тому що Олег був у відрядженні чи відпустці. Ми тоді $200 млн за один день продали, коли був ажіотаж через "формулу Штайнмайєра" і люди побігли в обмінники. Але кілька днів минуло о і все заспокоїлося.

Далі наведу міжнародні приклади. Коли МВФ робить програми з країнами, він завжди вимагає якогось рівня адекватності резервів. Але є не один, не два і навіть не три приклади в історії МВФ, коли країни в рамках програми з Фондом досягали цієї мети, все робили правильно, але після закінчення програм, коли у них вже не було цього "кулака" з боку МВФ, ці країни поверталися до всього того, що вони робили раніше - субсидії на енергетику, безсистемна підтримка національного виробника, збільшення дефіциту бюджету… Все це розривало монетарну політику, і вся ця адекватність резервів йшла під три чорти”, - констатував Д. Сологуб.

Інший заступник глави НБУ - Олег Чурій - теж підкреслив, що сьогодні саме фундаментальні фактори зумовлюють надлишкову пропозицію валюти на українському ринку і “за таких умов зміцнення гривні – це природній процес” (цитата).

“Минулого року ми викупили десь $1,4 млрд, у 2017-му – десь $1,3 млрд, а цього року – вже понад $5 млрд. З боку нерезидентів, котрі цього року купували гривневі державні облігації (якщо рахувати по курсу, за яким вони заходили), пропозиція валюти становила десь $3,7 млрд. Виходить, що ми купили валюти на $1,3 млрд більше, ніж інвестували нерезиденти в ОВДП. Тобто навіть без урахування іноземних інвестицій в державні облігації ми викупили такий самий обсяг валюти, як і в 2017-2018 рр. Тож є також інші фактори, що зумовлюють надлишкову пропозицію валюти. Звичайно, це і традиційно високі для останніх років обсяги перерахувань від трудових мігрантів, і зниження світових цін на енергетичні товари, насамперед на нафту та газ, які дають змогу менше витрачати на імпорт. Але є й такий потужний фактор, як зростання в Україні продуктивності виробництва, зокрема, в сільському господарстві. Бізнес інвестує в нові технології, нарощує експорт та залучає нові інвестиції. Тож для валютного ринку це багатофакторна модель.

Тож люди, котрі кажуть, що ми не маємо допускати посилення гривні, оскільки це буде погано, наприклад, для металургів, просто вихоплюють з контексту якісь окремі речі. На мою думку, заклики припинити ревальвацію адміністративним шляхом – це свого роду прояв комплексу меншовартості, небажання бачити гривню повноцінною валютою, яка може не лише послаблюватися, а й зміцнюватися.

На засіданні парламентського профільного комітету в Нацбанку минулого тижня деякі депутати дорікали: "Навіщо ви тримаєте високі ставки за депозитними сертифікатами? Ви не даєте кредитувати українську економіку! Знизьте й одразу кредити підуть!" Але якщо ми ставку знизимо до 1%, то ставки по депозитах в гривні не знизяться до 1% ніколи, вони будуть перебувати ще й на більшому рівні. Але якщо ми знизимо ставки до 1%, банки почнуть брати рефінансування активно під 1%, купувати валюту, а далі - пішло-поїхало…”, - резюмував О. Чурій.