НБУ про споживче кредитування: банки недооцінюють ризики

Все про економіку та фінанси

НБУ констатує, що споживче кредитування продовжує зростати та зберігає надзвичайну привабливість для банків. Воно вже становить понад половину кредитного портфеля деяких із них.

Щоб дізнатися про його особливості та ризики, НБУ опитав найактивніші у сегменті банки. Ці фінустанови планують і надалі стрімко нарощувати портфелі, збільшують клієнтську базу й вибудовують системи скорингу позичальників. Щоправда, вони подекуди недооцінюють кредитні ризики, а їхні моделі оцінювання необхідних резервів переважно нечутливі до макроекономічних параметрів. Тож банки можуть вчасно не сформувати достатні резерви, якщо макроекономічна ситуація погіршиться. Беручи це до уваги, НБУ може підвищити ваги ризику для незабезпечених споживчих кредитів у майбутньому, констатує регулятор.

НБУ зауважує, що споживче кредитування активно зростає вже більше двох років. Після ривка з низької бази темпи знизилися, але досі перевищують 30% р/р. Кредити на поточні потреби домінують у портфелях низки банків. Співвідношення валових споживчих кредитів до ВВП є найнижчим у регіоні – лише 5.7%. Боргове навантаження на домогосподарства помірне – усього 8.7% річного наявного доходу. Проте домогосподарства з найнижчими доходами значно більше закредитовані.

Кредити на поточні потреби становлять 70% роздрібного портфеля (ще 20% – на придбання нерухомості, 7% – автокредити та 3% – на інші цілі). Одразу після кризи зростання кредитування значною мірою пояснювалось відкладеним споживчим попитом. Наразі цей фактор не настільки вагомий. Визначальними є високі споживчі настрої та жваве зростання доходів населення. Перші спонукають населення витрачати майбутні доходи на задоволення поточних потреб. Другі створюють впевненість, що кредит не обтяжить сімейний бюджет. Високий попит на кредитні кошти дає змогу банкам зберігати високі кредитні ставки.

Утім, стандарти кредитування теж пом’якшилися: згідно з опитуваннями про умови кредитування після кризи банки значно знизили вимоги до позичальників . Від середини 2018 року вони знову почали зростати, але досі значно м’якші, ніж наприкінці 2015 року.

Щоб краще вивчити споживче кредитування та оцінити його ризики, НБУ провів анкетування семи банків та інтерв’ю з п’ятьма фінустановами, найбільш активними у сегменті. За даними банків, для кредитування на поточні потреби вони застосовують три основні канали / інструменти: кредитні картки (включно з овердрафтами), кеш-кредити та кредити на придбання товарів. Мета отримання кредиту прямо фіксується лише для третього: зазвичай це купівля побутової техніки. В інших випадках, яких переважна більшість, її неможливо відстежити: залучені кошти є частиною загального обсягу ресурсів, із яких домогосподарства фінансують поточне споживання.

Серед респондентів домінує переконання, що нинішній темп зростання споживчого кредитування збережеться найближчими роками. За очікуваннями фінустанов середній розміру кредиту зростатиме темпом 20% р/р. Чисельність боржників також збільшиться – на 10–15% р/р.

Фінустанови готові задовольняти попит на кредити доти, доки він існує в позичальників із прийнятною платоспроможністю. Рівень погодження кредитних заявок суттєво залежить від банку та продукту. Він найвищий у торговельній мережі – часто понад 80%, а для карткових кредитів може бути значно нижчим – близько 30%.

Лише найбільші банки визначили для себе цільові частки ринку. Але майже всі планують зростати щонайменше на рівні ринку. Це може свідчити, що фінустанови, ймовірно, керуються бізнесовими цілями, зокрема максимізацією прибутку в короткостроковій перспективі, а не контролем за кредитними ризиками.

Конкуренція за позичальників посилюється. За словами банків, вони та небанківські фінансові установи (НБФУ) орієнтуються на різні групи боржників, які майже не перетинаються між собою. НБФУ приваблюють клієнтів вищою доступністю послуг, низькими вимогами, швидким розглядом кредитних заявок. Зворотний бік – висока вартість позик. Саме клієнти НБФУ часто звертаються за більше ніж однією позикою, зокрема для погашення отриманих раніше кредитів. Однак значні витрати на обслуговування боргу від НБФУ можуть призводити до погіршення платіжної дисципліни і в банках, і в НБФУ. Банки часто вважають, що отримання позик від НБФУ – це фактор підвищеного ризику клієнта, тому намагаються обмежувати кредитування таких позичальників.

Тим часом банки конкурують між собою в сегменті надійніших позичальників, у якому кредитний ліміт та середня сума кредиту вищі. У ньому перекредитування трапляється рідше, бо клієнти переважно мають достатні кредитні лінії в одному банку. Основними факторами конкуренції тут є зручність надання послуг, простота продуктів, а подекуди й ціна.

Офіційні доходи не визначають кредитне рішення. Споживче кредитування потребує уваги до управління ризиками, бо його продукти складні, кредити незабезпечені, а скоринг треба проводити швидко та для значної кількості клієнтів.

Перший етап оцінювання ризиків відбувається під час видачі кредиту. Основна ознака ризику – порушення дисципліни користування кредитними коштами в минулому. Банки отримують цю інформацію із власних джерел або з бюро кредитних історій. В оцінках також використовуються анкетні дані із заявок, зокрема персональна інформація про місце роботи, сімейний стан, кількість дітей тощо. Фінустанови враховують для оцінювання минулі витрати боржника, наявність закордонного паспорта, поїздки за кордон. Швидше опрацювання кредитної заявки надає банкові перевагу, тому вони намагаються запитувати якомога менше інформації. За свідченнями фінустанов, вони регулярно оцінюють ризики дефолту боржників з урахуванням актуальних даних. Їхні скорингові системи часто дають змогу уникати шахраїв, підвищують ефективність роботи з клієнтами з ознаками погіршення платіжної дисципліни на ранніх стадіях.

Зазвичай банки не вимагають документів про доходи, але інколи перевіряють зазначену в анкеті суму непрямими методами. Фінустанови просять офіційно підтвердити доходи лише для великих кредитів, для таких випадків кожен банк визначає свій поріг. На жаль, нерозуміння джерел обслуговування боргу та реального боргового навантаження створює додаткові ризики для кредитора.

Інколи банки недооцінюють кредитний ризик та недоформовують резерви за роздрібними кредитами, констатує НБУ.

Видавши кредит, банки зобов’язані консервативно оцінити очікувані втрати від реалізації кредитного ризику. Під них формуються резерви, сума яких оцінюється прямо як частка від портфеля (expected loss, EL) або ж як добуток двох параметрів: імовірності дефолту (PD) і втрат у разі дефолту (LGD). Оцінюючи EL та PD, банки враховують фазу циклу, в якій перебуває економіка. Тому оцінка втрат від реалізації кредитного ризику мінлива та залежить від макроекономічних очікувань банку.

Для розрахунку EL, PD, LGD за різних макроекономічних умов банки застосовують моделі чи простіші статистичні методи. За даними респондентів, середня ймовірність дефолту (PD) для споживчих кредитів14 на горизонті 12 місяців сьогодні становить 3.8%, LGD – 74.3%. Відтак резерви під кредитний ризик формуються в середньому на рівні 2.5% портфеля. У більшості банків оцінки очікуваних втрат відповідають їхнім стандартам відбору клієнтів та макроекономічним умовам сьогодення. У кількох фінустанов оцінки не досить консервативні, тож НБУ планує провести з ними консультації, щоб з’ясувати особливості розрахунків.

Проте банківські очікування можливих втрат при несприятливих макроекономічних умовах цікавлять НБУ значно більше. МСФЗ 9 вимагає формувати резерви під очікувані збитки. Тож банки повинні мати надійні оцінки якості кредитів в умовах кризи. Важливо, щоб вони були еластичні до макроекономічних показників. Щоб це протестувати, НБУ запропонував банкам оцінити параметри очікуваних збитків за двох несприятливих сценаріїв. Виявлено, що при погіршенні припущень розрахунковий PD майже не змінюється, а в деяких банків навіть покращується.

Проте реальність є іншою: агрегована статистика банків показує, що в умовах кризи частка дефолтів може сягати 13% за рік та майже 21% за два роки. Суттєве зростання частки дефолтів під час кризи спостерігається в усіх банках. Оскільки умови запропонованих банкам сценаріїв були близькими до умов останньої кризи, то такі результати тестових розрахунків є нелогічними.

Можливо, їх зумовило використання даних за короткий період без урахування спостережень кризових часів. Інше можливе пояснення – некоректна специфікація моделей. Банки не очікують, що негативні макроекономічні сценарії реалізуються в середньостроковій перспективі. Утім, зазначають, що мають план дій на випадок кризи.

Більшість респондентів стверджує, що зуміє пройти через можливу кризу зі значно меншими втратами, ніж сектор у цілому, або ж взагалі без них. Можлива їхня відповідь на кризу – перегляд кредитних лімітів, зменшення частки задоволених заявок. Більшість банків не розглядає сценарій різкого скорочення кредитування. Але такий оптимізм не відповідає історичному досвіду. Зазвичай під час кризи якість кредитів погіршувалася, а обсяги кредитування зменшувалися.

Висновок НБУ є таким – банківські оцінки втрат від реалізації кредитного ризику в сегменті незабезпеченого споживчого кредитування у кризовий період переважно не є достатньо консервативними. Відповідно при макроекономічних шоках вони, найімовірніше, не робитимуть достатніх завчасних відрахувань у резерви.

Однією з реакцій НБУ у відповідь може стати встановлення додаткових ваг ризику за такими кредитами. Це спонукатиме банки тримати більше капіталу на покриття неочікуваних збитків у разі настання кризи.

Стрімкий розвиток споживчого кредитування є природним у період відновлення економіки після кризи. Для банків це створює можливість високих заробітків, проте водночас супроводжується низкою ризиків:

- населення з низькими доходами більш активно позичає – його боргове навантаження стрімко зростає;
- в умовах високої конкуренції банки знижують вимоги до позичальників, щоб зберегти динаміку їх припливу, тож профіль усередненого клієнта погіршується;
- банки інколи недооцінюють кредитні ризики (PD і EL) як за базовим, так і за негативним сценарієм;
- споживче кредитування стимулює попит на імпорт, що створює додаткові ризики для платіжного балансу.

Враховуючи зазначені ризики, НБУ планує такі дії: відстежувати моделі оцінювання параметрів (PD, LGD) резервування за МСФЗ 9. Банки повинні підвищити їх чутливість до макроекономічних умов; спонукати банки постійно актуалізувати скорингові моделі та підходи до оцінювання кредитних ризиків. Фінустанови мають накопичувати якісну статистику за кредитним портфелем; переглядати регуляторні вимоги до розрахунку пруденційних резервів за незабезпеченими споживчими кредитами; розглянути можливість підвищення ваг ризику для незабезпечених споживчих кредитів, каже НБУ.

Опитування банків про споживче кредитування:

позичальники з низькими доходами закредитовані найбільше

Третій рік поспіль триває стрімкий розвиток кредитування фізичних осіб. У його основі лежить видача незабезпечених споживчих кредитів. Щоб ретельно оцінити ризики цього сегмента, в І кварталі 2019 року НБУ опитав банки про характеристики їхніх клієнтів у розрізі груп за доходами. В опитуванні взяли участь 23 респонденти, на які припадає 86% виданих роздрібних кредитів, переважно споживчих, включаючи автокредити. Його результати показали, що банківські портфелі споживчих кредитів неоднорідні, однак у них домінують позичальники з низькими доходами та боржники, по яких відсутня інформація про доходи. Обидві групи створюють певний ризик для банків. Тим часом кредити домогосподарствам із середніми та високими доходами становлять невелику частку портфеля й мають значний потенціал для зростання.

Протягом 2017–2018 років кредити на поточні потреби зросли майже вдвічі. Це зумовлено насамперед збільшенням в 1.5 раза кількості боржників, але і середня сума одного кредиту помірно зростала. Обидва чинники – наслідок підвищення доходів населення, зокрема зарплати найманих працівників, що становлять 2/3 усіх позичальників.

Розподіл кредитної заборгованості за рівнем доходів боржника неоднорідний. Банки мають інформацію про дохід 81% позичальників. Серед них найвагоміша група – боржники з доходом до 7 тис. грн. На неї припадає половина клієнтів та майже третина заборгованості. Утім, темп приросту кредитного портфеля в неї порівняно невисокий. Це група вищого за середній ризику для банків. Дані респондентів указують на те, що третину в ній становлять пенсіонери, інші отримувачі допомог, платоспроможність яких низька й нестабільна.

Серед населення з доходами до 20 тис. грн найпопулярніші банківські продукти з коротким терміном та малою сумою: кредитні карти, дрібні кеш-кредити (до 10 тис. грн). Значна частка кредитів цієї групи мають прострочені більш як на два місяці платежі. Знижують ризики кредитування цієї групи зарплатні і соціальні проекти.

Профіль клієнтів з доходами понад 20 тис. грн суттєво відрізняється. Вони беруть кредити переважно на купівлю товарів тривалого вжитку, зокрема транспортних засобів, на які припадає майже третина від залишку боргу. За два роки кількість позичальників у цій групі росла найшвидше, більш як утричі. Однак середній розмір кредиту в ній зростає повільно, тож її частка в загальному портфелі залишається незначною (4% за кількістю та 13% за сумою).

У групі позичальників із доходом від 20 до 50 тис. грн дві третини – наймані працівники, а з доходом понад 50 тис. грн більше половини – фізичні особи-підприємці (ФОП). Кредити цих груп обслуговуються найкраще: частка прострочених значно нижча від середнього значення по банках.

Група позичальників, про дохід яких банки не мають інформації значна, проте її частка в загальному обсязі боргу скорочується. У нових видачах таких кредитів не більше 8%. Залишки боргу цієї групи сформовані здебільшого кредитами, виданими давно. Більшість із них належить до портфелів іноземних та державних банків, окрім Приватбанку. Якість цих кредитів найнижча: понад 70% боргу групи прострочені більш як на 60 днів.

Щоб звести до мінімуму кредитний ризик, під час оформлення договору банки оцінюють фінансовий стан клієнтів, зокрема розраховуючи коефіцієнт платоспроможності DSTI. За оцінками НБУ, у сегменті споживчого кредитування між рівнями доходів боржників і DSTI існує обернено пропорційна залежність: у групі з доходами до 7 тис. грн середнє значення показника становить 19%, а для позичальників з доходом понад 50 тис. грн – 8%. Це не перевищує показників для інших країн регіону. Однак для боржників із низькими доходами витрачання п’ятої частини доходу на обслуговування боргу створює суттєве навантаження. Тому клієнти з найнижчими доходами часто мають досить високий рівень закредитованості.

Опитування засвідчило, що майже 90% кредитних договорів мають DSTI нижче 20%. Але якщо врахувати інші заборгованості клієнта (в інших банках або за іншими продуктами), то показник може значно підвищитися. Зокрема у 2.4% всіх договорів він перевищує навіть 50%. Це свідчить про те, що деякі фінустанови готові кредитувати позичальників, незважаючи на високе боргове навантаження. Банки намагаються компенсувати пов’язані з цим ризики, вимагаючи заставу або поруки та встановлюючи значно вищі відсоткові ставки (60–140% річних). Але це тільки підвищує боргове навантаження на боржників і створює додаткові ризики.

Розвиток споживчого кредитування створює низку потенційних ризиків. Їх необхідно контролювати, щоб уникнути загроз для фінансової стабільності в майбутньому. Найбільше джерело ризику – заборгованість населення з низькими доходами. Кредитні кошти – один із основних рушіїв зростання споживчого попиту цієї групи. Водночас витрати на обслуговування кредитів уже становлять значну частку доходу її представників. Інший фактор ризику – боржники, що не заявляють та не підтверджують рівень своїх доходів. Тим часом надійніші позичальники, з доходами понад 20 тис. грн, залишаються недокредитованими.

Зі зростанням конкуренції за клієнта можливе подальше послаблення стандартів видачі кредитів, що підвищуватиме ризики споживчого кредитування. Тож банки повинні звертати особливу увагу на їхнє оцінювання, використовуючи всі наявні джерела даних, у тому числі власну статистику. Додаткова інформація про боржників доступна у кредитному реєстрі НБУ. Кредитний ризик залишатиметься прийнятним тільки в тому випадку, якщо банки дотримуватимуться консервативного підходу до споживчого кредитування та якісно оцінюватимуть платоспроможність позичальників, резюмує регулятор.