Стігліц - про проблеми економіки США й помилки Трампа

Все про економіку та фінанси

Лауреат Нобелівської премії з економіки Джозеф Стігліц в колонці для Project Syndicate висловив думку, що торгова війна США та Китаю вступила в нову, більш небезпечну, фазу та створює загрозу нової холодної війни. На його думку, зниження ставки ФРС на 25 базисних пункти (на 0,25%) матиме незначні наслідки для економіки США, з огляду в т.ч. на те, що в 2008-2009 роках її зниження з 5,25% до фактично нульового рівня не мало суттєвого впливу. Економіст констатує, що у великих корпорацій - великі запаси ліквідності, й відповідно, не фактор нестачі ліквідності стримує їх від інвестицій.

За словами Дж. Стігліца, Джон Мейнард Кейнс визнав, що хоча раптове посилення грошово-кредитної політики, обмеження доступності кредитів може уповільнити економіку, однак ефекти послаблення політики при слабкій економіці можуть бути мінімальними. Навіть використання нових інструментів, таких як кількісне ослаблення, може мати незначний ефект, як пересвідчилася Європа. За оцінками Дж. Стігліца, насправді негативні процентні ставки, які намагаються застосувати кілька країн, можуть навпаки послабити економіку через несприятливий вплив на банківські баланси і, таким чином, кредитування.

Лауреат Нобелівської премії з економіки констатує, що нижчі процентні ставки призводять до зниження валютного курсу. Що, по суті, є «конкурентною девальвацією», за яку адміністрація Трампа різко критикує Китай. І в такому ж напрямі йдуть інші країни, які знижують свій обмінний курс. А тому вигода для економіки США через ефект обмінного курсу буде короткостроковою. Дж. Стігліц вважає іронічним той факт, що нещодавнє зниження курсу юаня відбулося через новий раунд американського протекціонізму і через те, що Китай перестав втручатися в обмінний курс (тобто перестав його підтримувати).

Економіст зауважує, що передові країни могли б позаздрити зростанню економіки США в І кварталі на 3,1% та 3,7% безробіття. Водночас у ІІ кварталі зростання сповільнилося до 2,1%. Середня кількість відпрацьованих годин у виробництві в липні опустилася до найнижчого рівня з 2011 року. Реальна заробітна плата лише дещо перевищила їх рівень десятиліття тому, перед Великою рецесією. Реальні інвестиції у відсотках від ВВП значно нижчі вді рівня наприкінці 1990-х, незважаючи на зниження податків, нібито призначене для стимулювання бізнес-витрат, але яке використовувалось переважно для фінансування викупу акцій.

Дж. Стігліц зауважує, що Америка повинна була б переживати бум, оскільки за останні три роки було застосовано три величезні заходи фіскального стимулювання. Однак зниження податків у 2017 році в основному принесло користь мільярдерам та корпораціям і додало близько 1,5-2 трлн доларів до десятирічного дефіциту. Збільшення видатків майже на 300 мільярдів доларів за два роки призвело до припинення уряду в 2018 році. І наприкінці липня нова угода про уникнення чергового “відключення” додала ще 320 мільярдів доларів витрат. Відповідно, якщо економіка США потребує таких обсязів дефіцитів, щоб продовжувати розвиватися в добрі часи, що буде потрібно, коли все не буде таким райдужним?

На думку лауреата Нобелівської премії, економіка США не працює для більшості американців, чий дохід десятиліттями стагнував або й гірше. Він зазначив, що ці несприятливі тенденції відображаються на зменшенні тривалості життя. За словами Дж. Стігліца, податковий законопроект Трампа погіршив ситуацію, ускладнивши проблему занепаду інфраструктури, послаблюючи здатність прогресивніших штатів підтримувати освіту, позбавляючи мільйони людей більшого медичного страхування, і при повному впровадженні призводить до збільшення податків для середніх доходи американців.

За висновками економіста, такий перерозподіл знизу вгору є ознакою не тільки президентства Трампа, але і попередніх республіканських адміністрацій та зменшує сукупний попит, оскільки ті, хто знаходиться вгорі, витрачають меншу частку свого доходу, ніж ті, що знаходяться нижче. Це послаблює економіку. А величезний фіскальний дефіцит Трампа призвів до величезних торгових дефіцитів, набагато більших, ніж при Обамі, оскільки США довелося імпортувати капітал для фінансування розриву між внутрішніми заощадженнями та інвестиціями. При цьому попри зусилля Трампа, долар США залишається сильним, тим самим стримуючи експорт та заохочуючи імпорт, резюмує Дж. Стігліц.