ФГВФО не зумів відсудити 764 млн грн в екс-керівників банку "Стандарт"

Все про економіку та фінанси

10 червня Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 16.01.2020 (в справі №910/15260/18), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх членів спостережної ради, правління, кредитного комітету збанкрутілого банку “Стандарт” про стягнення 764 млн грн шкоди, яка, за оцінками ФГВФО, була завдана внаслідок нестачі майна банку для покриття вимог кредиторів й через неправомірні дії відповідачів.

Згідно з судовими матеріалами, ФГВФО зазначав, що обсяг зобов’язань банку “Стандарт” - 552,2 млн грн, а оціночна вартість ліквідаційної маси - 41,5 млн грн. При цьому за інформацією Фонду, він виявив, що внаслідок здійснення банком кредитування юросіб без належного забезпечення, банку було завдано діями пов`язаних з банком осіб збитків на 764,4 млн грн.

ФГВФО стверджував, що за результатами аналізу кредитного портфелю банку "Стандарт" було встановлено, що "значна частина кредитів видана в 2013-2014 роках низці позичальників, які завідомо не мали можливості його повернути, які пов`язані між собою як за предметом забезпечення так і контрагентами, без належного забезпечення" (цитата).

Нижче - висновки Північного апеляційного госпсуду:

“Підставою для покладення відповідальності на відповідачів як пов`язаних осіб Банку позивач визначає положення частин п`ятої та шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

В той же час, як вірно встановлено місцевим господарським судом, на час виконання посадових/службових обов`язків відповідачів щодо вказаних правочинів і угод - у 2014 році вказана стаття мала іншу редакцію, а саме: власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку, в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку, в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, передбачена відповідно до ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідальність керівників банку, у випадку віднесення його до категорії неплатоспроможних, наступає лише за наявності їх вини.

Проте, позивачем не надано доказів, того, що відповідачі (пов`язані особи ПАТ КБ "Стандарт") визнані винними та/або притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 218-1 Кримінального кодексу України "Доведення банку до неплатоспроможності". При цьому, Фонд не звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами про вчинення злочину.

Також, колегією суддів визнано безпідставними посилання позивача на економічну необґрунтованість укладених правочинів і порушення процедури укладення, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів. Зокрема, фондом не вчинено дій щодо виявлення правочинів нікчемним, в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Доводи апелянта щодо невірного застосування судом редакції Закону України "Про банки і банківську діяльність", колегією суддів визнано безпідставними, оскільки до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про банки і банківську діяльність" та Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, яка діяла до внесення змін згідно Закону України від 02.03.2015 №218-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов`язаних із банком осіб", тобто на час здійснення відповідачами своїх повноважень.

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позовні вимоги Фонду ґрунтуються на переліченні ряду угод, укладених між ПАТ КБ "Стандарт" та позичальниками (юридичними особами) у різний період часу (2013-2014 рік), проте доказів того, що саме внаслідок вчинення зазначених угод (кредитних договорів) банку завдано шкоди, у визначеному позивачем розмірі, а також відповідно наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та завданою шкодою позивачем не доведено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що докази, які містяться в матеріалах справи, не доводять наявності всіх елементів повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме: неправомірності поведінки відповідача, прямого причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, вини відповідача в заподіянні шкоди, розміру шкоди, що свідчить про відсутність всіх необхідних ознак складу правопорушення, відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України та унеможливлює притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог”.

Контекст

Як писав Finbalance, 19.02.2020 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів на рішення Госпсуду м. Києва від 13.03.2019 (в справі №910/12803/18), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх посадовців банку “Таврика” про солідарне стягнення 2,68 млрд грн завданої шкоди.

27.11.2019 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів та залишив без змін ухвалу Госпсуду м. Києва від 16.09.2019 (в справі №910/7186/19), якою було задоволено заяву колишніх топ-менеджерів збанкрутілого Дельта Банку та залишено без розгляду позов ФГВФО до них про відшкодування шкоди на суму 19,83 млрд грн.

24.10.2019 Госпсуд Харківської області відмовився задовольнити позов Фонду гарантування до колишніх топ-менеджерів банку “Золоті ворота” про солідарне стягнення заподіяної шкоди в розмірі 563,2 млн грн (справа №922/2860/18).

18.09.2019 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 28.02.2019 (в справі №910/11371/18), яким ФГВФО було відмовлено в задоволенні позову до колишніх посадовців “Легбанку” про відшкодування шкоди у розмірі 412,2 млн грн (цитата).

13.05.2019 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 20.12.2018 (у справі №910/11027/18), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до пов’язаних осіб банку “Укоопспілка” про стягнення 76,93 млн грн заподіяної шкоди (серед відповідачів - колишні члени правління та наглядової ради банку).

25.07.2019 Верховний Суд у рамках справи №916/2733/18) повернув Фонду гарантування його позовну заяву до колишніх бенефіціарів (у т.ч. Леоніда Клімова) і топ-менеджерів Імексбанку про стягнення 18,98 млрд грн заподіяної шкоди (цитата).

08.04.2019 Верховний Суд у рамках справи №910/16336/18) повернув для ФГВФО його позов до частини колишніх акціонерів і топ-менеджерів банку “Надра” про відшкодування шкоди в розмірі 10 млрд грн.

11.09.2019 Велика Палата Верховного Суду вирішила залишити без змін постанову Апеляційного суду м. Києва від 08.08.2018, якою через порушення підсудності справи (№757/75153/17-ц) було скасовано рішення Печерського райсуду м. Києва від 02.04.2018, яким в свою чергу Фонду гарантування було відмовлено в задоволенні цивільного позову до колишніх топ-менеджерів банку “Форум” про стягнення 2 млрд грн.

07.08.2019 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Фонду гарантування в справі №910/10888/18 та скасував рішення судів нижчих інстанцій, якими було залишено без розгляду позов ФГВФО до колишніх топ-менеджерів банку “Форум” про стягнення 1,99 млрд грн “шкоди, завданої банку пов`язаними особами” (цитата). Суд касаційної інстанції передав цю справу на розгляд в Госпсуд м. Києва.

25.07.2019 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу екс-глави правління й акціонера банку “Київська Русь” Віктора Братко та залишив без змін постанову Північного апеляційного госпсуду від 21.02.2019, якою на розгляд Госпсуду м. Києва було передано справу №910/15469/18 (за позовом Фонду гарантування до В. Братко та інших посадовців банку “Київська Русь” про стягнення 1,67 млрд грн).

10.07.2019 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу Фонду гарантування та залишив без змін рішення судів нижчих інстанцій у справі №910/14734/18, якими Фонду було повернено його позовну заяву (через неусунення її недоліків) до колишніх акціонерів і топ-менеджерів “Кредитпромбанку” (у т.ч. Миколи Лагуна) про стягнення 532,9 млн грн.

21.01.2020 Госпсуд м. Києва задовольнив позов ТОВ "Промислова інноваційна компанія" до НБУ (в справі №910/9095/18) та вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 128,9 млн грн "майнової шкоди" (цитата).

Ця справа розглядається в судах по другому колу.

27.08.2019 Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу НБУ та скасував рішення судів нижчих інстанцій, якими було задоволено вказаний позов ТОВ "Промислова інноваційна компанія" (власник 71% акцій “Радикал Банку”) та було вирішено стягнути з Нацбанку на користь цієї фірми 128,9 млн грн відшкодування майнової шкоди, яка, на думку компанії-позивача, була завдана їй як акціонеру банку внаслідок позбавлення корпоративних прав через прийняття Нацбанком в 2015 році “неправомірного рішення” (на думку позивача) про віднесення “Радикал Банку” до категорії неплатоспроможних.

Тоді суд касаційної інстанції відправив цю справу на новий розгляд у суд першої інстанції (Госпсуд м. Києва).

У ході судового процесу ТОВ "Промислова інноваційна компанія" зазначало, що постанова НБУ №452/БТ від 09.07.2015 про віднесення Радикал Банку до категорії неплатоспроможних була визнана протиправною та скасована судовими рішеннями (в т.ч. рішенням Вищого адмінсуду, яке Верховний Суд відмовився переглядати) в межах розгляду іншої справи - №826/24203/15 (за відповідним позовом ТОВ "Промислова інноваційна компанія" до Нацбанку).