ФГВФО не зміг відсудити 1,1 млрд грн у колишніх топ-менеджерів банку "Даніель"

Все про економіку та фінанси

04.03.2021 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 24.09.2020 (у справі №910/12930/18), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх членів правління, спостережної ради, кредитного комітету банку “Даніель” (був визнаний неплатоспроможним і відправлений на ліквідацію у 2014 році) про стягнення 1,13 млрд грн

Згідно з судовими матеріалами, ФГВФО констатував, що виявив завдання збитків банку “Даніель” на вказану суму внаслідок кредитування банком юридичних осіб без належного забезпечення. Крім того, Фонд зазначав, що обсяг зобов’язань банку “Даніель” перед кредиторами - 683,1 млн грн, тоді як оціночна вартість ліквідаційної маси - 97,3 млн грн.

За інформацією ФГВФО, переважна частина цінних паперів була придбана, а кредитів - видана в 2012-2013 роках для низки контрагентів, “які завідомо не мали можливості повернути [кошти], які пов`язані між собою як за предметом забезпечення (цінними паперами), так і взаємними операціями, в т.ч. з акціонерами банку” (цитата).

Фонд гарантування зазначав, що банк “Даніель” кредитував одних юридичних осіб “з метою погашення боргових зобов`язань перед банком іншими юридичними особами за рахунок кредитних коштів самого банку, виданих під неліквідні цінні папери” (цитата).

За висновками ФГВФО, “кошти стабілізаційного кредиту наданого Національним банком України було використано не для забезпечення реальної підтримки ліквідності банку, проведення виплат коштів вкладникам у відповідності до умов договорів з ними, а в першу чергу для забезпечення виконання зобов`язань перед акціонерами, інсайдерами та іншими пов`язаними особами банку та продовження виведення активів з банку” (цитата).

Підставою для покладення відповідальності на відповідачів як пов`язаних осіб банку ФГВФО називав положення частин п`ятої та шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Однак суди першої та апеляційної інстанції наголосили, що на час виконання посадових/службових обов`язків відповідачів - у період з 2012 по 2013 роки - вказана стаття мала іншу редакцію. Нова ж редакція статті була прийнята в 2015 році, а тому, вирішили суди, вона не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки закон не має зворотної дії.

Цитата з постанови Північного апеляційного госпсуду від 04.03.2021:

“Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано доказів вчинення Фондом дій щодо звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами про вчинення злочину. При цьому, жодна пов`язана особа ПАТ КБ «Даніель» не була визнана винною та притягнута до кримінальної відповідальності за статтею 218-1 Кримінального кодексу України «Доведення банку до неплатоспроможності».

<...> Передбачена відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідальність керівників банку у випадку віднесення його до категорії неплатоспроможних наступає лише за наявності їх вини.

<...> Позивачем не надано жодних доказів в підтвердження викладених у позовній заяві обставин стосовного того, що безпосередньо діями/бездіяльністю відповідачів заподіяно шкоду ПАТ «КБ «Даніель», вкладникам та іншим його кредиторам, як не доведено розміру такої шкоди саме у сумі 1 127 558 351,96 грн (з урахуванням солідарного обов`язку по відношенню до кожного з відповідачів) та протиправність (неправомірність) конкретних рішень відповідачів.

<...> Незважаючи на посилання позивача на економічну необґрунтованість укладених правочинів і порушення процедури укладення, Фонд не подав жодного доказу виявлення правочинів нікчемними в порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними за відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

<...> Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Фондом документально не підтвердженого жодного елементу цивільно-правової відповідальності, не доведено розмір шкоди, вину осіб, які визначені відповідачами, причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною Фондом сумою шкоди як в частині щодо визначених відповідачів окремо, так і разом в контекст солідарного обов`язку. Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів, застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена”.

Контекст

Як писав Finbalance, 27.01.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів на ухвалу Госпсуду м. Києва від 14.09.2020 та постанову Північного апеляційного госпсуду від 08.12.2020 (у справі №910/12955/20), якими Фонду було повернуто позов до колишніх членів правління та спостережної ради Платинум Банку про солідарне стягнення 1,48 млрд грн.

Серед відповідачів у цій справі - в т.ч. Катерина Рожкова (екс-в.о. глави правління Платинум Банку, наразі - перший заступник глави НБУ), Костянтин Смольський (екс-глава правління Платинум Банку), Григорій Гуртовий (екс-глава спостережної ради), інші особи.

26.02.2021 Верховний Суд зупинив розгляд цієї справи до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/11027/18, у рамках якої 13.05.2019 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу ФГВФО та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 20.12.2018, яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до пов’язаних осіб банку “Укоопспілка” про стягнення 76,93 млн грн заподіяної шкоди (серед відповідачів - колишні члени правління та наглядової ради банку).

Згідно з судовими матеріалами, раніше ФГВФО зазначав, що під час ліквідації Платинум Банку виявив факти прийняття рішень посадовцями банку, “на підставі яких у подальшому було здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, а саме продовження кінцевих строків повернення кредитних коштів” (цитата).

Повертаючи позовну заяву ФГВФО, суд першої інстанції зазначав, що заявлені позивачем вимоги “не пов`язані між собою підставами виникнення та не пов`язані поданими доказами, тому не можуть вважатися однорідними”, а в позовній заяві “відсутнє обґрунтування щодо необхідності розгляду позовних вимог за різними підставами виникнення” (цитата).

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зауваживши, що “критерії пов`язаності позичальників між собою та схожості переважної більшості забезпечень цих кредитів, що наводить позивач в обґрунтування об`єднання вимог в одному позові, не є достатніми для застосування правил об`єднання позовів у розумінні статті 173 ГПК України” (цитата).

Як писав Finbalance, 08.07.2020 з цих же підстав Госпсуд м. Києва повернув для ФГВФО ще один подібний позов до колишніх посадовців Платинум Банку (в т.ч. Катерини Рожкової) на 1,48 млрд грн.

ФГВФО свій позов мотивував тим, що відповідачі, які були посадовими особами Платинум Банку, “внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, що виразилося в прийнятті необґрунтованих рішень” щодо кредитування низки компаній (у т.ч. ПП «Логістик Транс», ТОВ «Кодос Інвест», ТОВ «Ошер», ТОВ «Стратагема-Інвест», ТОВ «Тітан-Південь», ТОВ «ФК Реал Інвест), а також “здійснення ряду завідомо збиткових активних операцій, а саме продовження кінцевих строків повернення кредитних коштів (які не були повернуті банку), перенесення строків сплати відсотків із зменшенням відсоткової ставки за користування кредитними коштами, по грошових зобов`язаннях позичальників, юридичних осіб, на значні суми під явно неліквідне забезпечення у вигляді майнових прав за договорами постачання, застави цінних паперів та забезпечення вартість якого не могла повністю покрити грошові зобов`язання позичальників, що прямо протирічило інтересам ПАТ «Платинум Банк» та його кредиторам” (цитата), спричинили нанесення шкоди Платинум Банку в розмірі 1,48 млрд грн, яка складається із сум неповернутих та списаних у збиток кредитних коштів.

За висновками ФГВФО, вчинення таких дій призвело до відсутності у банку коштів для виконання своїх зобов’язань перед вкладниками і кредиторами, порушення нормативів НБУ, віднесення Платинум Банку до категорії неплатоспроможних, завдання шкоди банку, вкладникам та іншим його кредиторам, в т.ч. ФГВФО.

04.08.2020 Печерський райсуд відмовився задовольнити клопотання ліквідатора Платинум Банку про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №12015100000000334 щодо сумнівних операцій Платинум Банку (у т.ч. в період, коли в його правлінні працювала нинішня перша заступниця глави НБУ Катерина Рожкова).

Згідно з судовими матеріалами, в рамках вказаного кримінального провадження слідчі поліції встановили, що “службові особи ПАТ «Платинум Банк» здійснили розтрату і заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, уклавши у період з грудня 2013 року по травень 2014 року кредитні договори з фіктивними підприємствами ТОВ «Тітан-Південь», ТОВ «Кодос Інвест», ПП «Логістик Транс», ТОВ «Стратагема-Інвест», ТОВ «Ошер», ТОВ «ФК «Реал-Інвест» та ТОВ «ФК Бізнесфінанс», службові особи яких підконтрольні пов`язаним з цим банком особам, без наміру виконання вказаними суб`єктами підприємницької діяльності зобов`язань за кредитними договорами, спричинивши шкоду банку в особливо великих розмірах на загальну суму понад 1,1 млрд. грн., легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом” (цитата).

НБУ визнав Платинум Банк неплатоспроможним у січні 2017 року, а в лютому того ж року фінустанову відправили на ліквідацію.

За даними ФГВФО, обсяг вимог кредиторів Платинум Банку - 7,04 млрд грн, оціночна вартість ліквідаційної маси - 1,94 млрд грн, а сума недостатності майна банку для задоволення вимог кредиторів - 5,1 млрд грн.

На 01.01.2021 вкладникам Платинум Банку в межах гарантійної суми були виплачені компенсації на 4,82 млрд грн (98,7% запланованих виплат).

Влітку 2017 року К. Рожкова в інтерв’ю для Finbalance таким чином коментувала згадане вище кримінальне провадження та інформацію ФГВФО, що 95,5% кредитного портфелю юросіб у Платинум Банку – це були інсайдерські позики:

«Кредитування підприємств здійснювалося в іноземній валюті та на ринкових умовах. Проте внаслідок погіршення фінансово-економічної ситуації в Україні, зростання курсу іноземної валюти, банком було здійснено реструктуризацію заборгованості підприємств шляхом подовження строків погашення заборгованості та зниження відсоткової ставки.

У травні 2015 року НБУ змінив підходи для визначення пов’язаних із банком осіб, внаслідок чого Платинум Банком у червні 2015 року пов’язаними з банком особами визнано певних позичальників. Перелік пов’язаних з банком осіб в подальшому відкориговано та погоджено Національним банком України.

Стосовно слідства - нічого коментувати не можу».

Як писав Finbalance, 01.02.2021 Госпсуд м. Києва відмовився задовольнити позов Фонду гарантування до колишніх керівників банку “Траст” (у справі №910/9851/20) про відшкодування шкоди в розмірі 395 млн грн, яка, за оцінками ФГВФО, була завдана внаслідок “неналежного виконання відповідачами своїх трудових зобов`язань” - веденням “ризикованої діяльності, що суперечила інтересам банку “Траст” і його кредиторам” (цитата).

11.01.2021 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів і залишив без змін ухвалу Госпсуду м. Києва від 14.08.2020 у справі №903/515/20, якою Фонду, у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог, було повернено позовну заяву до 9 фізосіб про стягнення 123,3 млн грн шкоди, яка, як вважає ФГВФО, була завдана “Західінкомбанку”.

16.10.2020 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу ФГВФО та залишив без змін ухвалу Госпсуду м. Києва від 16.09.2019 і постанову Північного апеляційного госпсуду від 27.11.2019 (у справі №910/7186/19), якими було задоволено заяву колишніх топ-менеджерів збанкрутілого Дельта Банку й залишено без розгляду позов ФГВФО до них про відшкодування шкоди на суму 19,83 млрд грн.

24.09.2020 Госпсуд м. Києва відмовився задовольнити позов Фонду гарантування вкладів до колишніх членів правління, спостережної ради, кредитного комітету банку “Даніель” (був визнаний неплатоспроможним і відправлений на ліквідацію у 2014 році) про стягнення 1,13 млрд грн (справа №910/12930/18).

10.06.2020 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 16.01.2020 (в справі №910/15260/18), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх членів спостережної ради, правління, кредитного комітету збанкрутілого банку “Стандарт” про стягнення 764 млн грн шкоди, яка, за оцінками ФГВФО, була завдана внаслідок нестачі майна банку для покриття вимог кредиторів й через неправомірні дії відповідачів.

19.02.2020 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів на рішення Госпсуду м. Києва від 13.03.2019 (в справі №910/12803/18), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до колишніх посадовців банку “Таврика” про солідарне стягнення 2,68 млрд грн завданої шкоди.

24.10.2019 Госпсуд Харківської області відмовився задовольнити позов Фонду гарантування до колишніх топ-менеджерів банку “Золоті ворота” про солідарне стягнення заподіяної шкоди в розмірі 563,2 млн грн (справа №922/2860/18).

18.09.2019 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 28.02.2019 (в справі №910/11371/18), яким ФГВФО було відмовлено в задоволенні позову до колишніх посадовців “Легбанку” про відшкодування шкоди у розмірі 412,2 млн грн (цитата).

13.05.2019 Північний апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу Фонду гарантування та залишив без змін рішення Госпсуду м. Києва від 20.12.2018 (у справі №910/11027/18), яким Фонду було відмовлено в задоволенні позову до пов’язаних осіб банку “Укоопспілка” про стягнення 76,93 млн грн заподіяної шкоди (серед відповідачів - колишні члени правління та наглядової ради банку).

25.07.2019 Верховний Суд у рамках справи №916/2733/18) повернув Фонду гарантування його позовну заяву до колишніх бенефіціарів (у т.ч. Леоніда Клімова) і топ-менеджерів Імексбанку про стягнення 18,98 млрд грн заподіяної шкоди (цитата).

08.04.2019 Верховний Суд у рамках справи №910/16336/18) повернув для ФГВФО його позов до частини колишніх акціонерів і топ-менеджерів банку “Надра” про відшкодування шкоди в розмірі 10 млрд грн.

11.09.2019 Велика Палата Верховного Суду вирішила залишити без змін постанову Апеляційного суду м. Києва від 08.08.2018, якою через порушення підсудності справи (№757/75153/17-ц) було скасовано рішення Печерського райсуду м. Києва від 02.04.2018, яким в свою чергу Фонду гарантування було відмовлено в задоволенні цивільного позову до колишніх топ-менеджерів банку “Форум” про стягнення 2 млрд грн.

07.08.2019 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Фонду гарантування в справі №910/10888/18 та скасував рішення судів нижчих інстанцій, якими було залишено без розгляду позов ФГВФО до колишніх топ-менеджерів банку “Форум” про стягнення 1,99 млрд грн “шкоди, завданої банку пов`язаними особами” (цитата). Суд касаційної інстанції передав цю справу на розгляд в Госпсуд м. Києва.

25.07.2019 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу екс-глави правління й акціонера банку “Київська Русь” Віктора Братко та залишив без змін постанову Північного апеляційного госпсуду від 21.02.2019, якою на розгляд Госпсуду м. Києва було передано справу №910/15469/18 (за позовом Фонду гарантування до В. Братко та інших посадовців банку “Київська Русь” про стягнення 1,67 млрд грн).

10.07.2019 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу Фонду гарантування та залишив без змін рішення судів нижчих інстанцій у справі №910/14734/18, якими Фонду було повернено його позовну заяву (через неусунення її недоліків) до колишніх акціонерів і топ-менеджерів “Кредитпромбанку” (у т.ч. Миколи Лагуна) про стягнення 532,9 млн грн.