Девальвація та інфляція: НБУ - про наслідки масштабного "кількісного пом’якшення"

Все про економіку та фінанси

Начальник управління монетарної політики Департаменту монетарної політики і економічного аналізу НБУ Михайло Ребрик та головний економіст Департаменту монетарної політики і економічного аналізу НБУ Альона Закутняя в статті для Liga.net констатують, що “запровадження масштабного кількісного пом’якшення в Україні з високою ймовірністю матиме негативні наслідки”, адже “воно підірве довіру до НБУ, розбалансує економічні очікування, призведе до зростання премії за ризик, посилить відплив портфельних інвестицій, створить додатковий девальваційний та інфляційний тиск, і розгорне економіку у бік доларизації” (цитата).

При цьому аналітики НБУ звернули увагу, що “поки лунали плачі про "монетарний голод", "знекровлення економіки" та необхідність викупу ОВДП з боку НБУ, своєрідне "кількісне пом’якшення" в Україні вже відбулося”, оскільки грошова база (гроші, емітовані НБУ) зросла на 25,8% або на 113 млрд грн. у порівнянні з серпнем 2019 року, а грошова маса (усі кошти в обігу) збільшилася за рік на 28,7% або 374 млрд грн.

“До цього всього варто ще додати 107,6 млрд грн. (+168% р/р або +67,5 млрд грн), які станом на початок вересня 2020 року були розміщені у депозитних сертифікатах НБУ. Ці вкладення слугують додатковим резервом ліквідності банків, що може бути спрямований на кредитування.

Тож, виходить, відносне зростання грошової маси в Україні є більшим, ніж в країнах ЕМ [ринків, що розвиваються], які у 2020 році запровадили кількісне пом’якшення (за виключенням Туреччини).

Звідки взялися ці гроші? Одним з ключових джерел "кількісного пом’якшення" в Україні стали валютні інтервенції. Замість викупу цінних паперів (як це відбувається за "класичного" кількісного пом’якшення), НБУ мав змогу викупати іноземну валюту. І зверніть увагу – при цьому не відбулося суттєвого прискорення інфляції та дестабілізації макрофінансової ситуації, а золотовалютні резерви зросли до найвищого рівня з 2012 року.

Таким чином, процентні ставки в економіці знижуються, а банківська система почуває себе добре. Тож, виходить, справа таки не у відсутності ліквідності, й не у високих процентних ставках? Жвавішому кредитуванню заважають структурні чинники: недостатня захищеність прав інвесторів та кредиторів, монополізація і "тінізація" багатьох секторів економіки, невизначеність щодо перспектив співпраці з МВФ та іншими міжнародними партнерами України”, - йдеться в статті аналітиків НБУ.

Вони констатують, що перше, на чому зазвичай наголошують центробанки країн, що розвиваються (ЕМ), які застосовують кількісне пом’якшення – що вони вичерпали потенціал стимулювання економіки шляхом зниження ключової ставки.

"Наприклад, у центральних банків Польщі та Чилі дуже швидко не залишилося простору для маневру – у травні їхні ключові ставки були на рівні 0,1% та 0,5% відповідно. В Угорщини ключова ставка була нижчою за 1% ще до початку кризи, а згодом впала до 0,6%.

Починаючи з березня, серед країн ЕМ Україна є лідером за темпами зниження ключової ставки. Незважаючи на це, поточний рівень ключової ставки НБУ залишається найвищим серед окреслених країн, за виключенням Туреччини. Відповідно, у НБУ ще є достатній простір для монетарного стимулювання. Тобто якщо споживчий та інвестиційний попит будуть відновлюватися повільно, і Національний банк не спостерігатиме інфляційного тиску, він зможе і надалі знижувати облікову ставку", - зауважується в статті нацбанківців.

Аналітики НБУ наголошують, що абсолютна більшість передумов для ефективного застосування кількісного пом’якшення в Україні не виконуються:

- гривня не належить до резервних валют;

- довіра до неї, а також до НБУ все ще продовжує формуватися, зважаючи на недостатньо довгу історію підтримки низької інфляції;

- інфляційні очікування, хоча і покращуються, однак все ще не є надійно заякореними на рівні цілі. Дається взнаки негативний досвід фінансування державних потреб з боку НБУ з вкрай негативними наслідками. До нових віників усі пам’ятатимуть падіння ВВП, багатократну девальвацію та галопуючу інфляцію, банкрутства банків, звільнення та скорочення на підприємствах, черги до банкоматів і т.д.;

- "інституційна слабкість" та відносно невисокий суверенний кредитний рейтинг України підвищують ризик відпливу капіталу з країни та доларизації економіки;

- "глибина" валютного ринку є незначною, а відповідно наявні міжнародні резерви швидко вичерпаються у разі суттєвого посилення девальваційного тиску.

“Сюди ще варто додати недостатньо розвинений вторинний ринок ОВДП, що суттєво обмежує можливості для зниження довгострокових процентних ставок (які зазвичай і є ціллю кількісного пом’якшення). Ба більше, навіть якщо процентні ставки за довгостроковими ОВДП таки вдасться знизити, підприємства та населення навряд це відчують, оскільки довгострокове кредитування, на жаль, залишається слабким”, - зауважують аналітики Нацбанку.