Bail-in у Приватбанку: суди відмовляються застосовувати "антиколомойський" закон

Все про економіку та фінанси

22 липня Госпсуд м. Києва відмовився задовольнити клопотання Приватбанку щодо закриття провадження в справі №910/18074/19, у рамках якої ТОВ “Керуючий адміністратор пенсійних фондів “Паритет” оскаржує примусову конвертацію своїх вкладів у Приватбанку в акції цього банку (операція bail-in), яка була проведена в грудні 2016 року в ході націоналізації Приватбанку.

Своє клопотання Приватбанк мотивував законом про банки (т.зв. “антиколомойський” закон), який був прийнятий Верховною Радою у травні за наполяганням МВФ.

Згідно з цим документом, єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного індивідуального акта НБУ, ФГВФО, НКЦПФР, рішення Кабміну, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.

У цьому контексті Госпсуд м. Києва зауважив наступне:

“З аналізу положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» та відповідні положення ст.5 ГПК України вбачається, що вказані обмеження у застосуванні способів захисту були впроваджені виключно стосовно акціонера банку в розумінні вимог Закону України «Про акціонерні товариства», тобто особи яка здійснювала повноваження акціонера щодо прийняття управлінських рішень відносно банку. Більше того, мета вказаних обмежень є недопущення повернення контролю над банком його колишньому акціонеру у випадку скасування рішень НБУ та ФГВФО про виведення банку з ринку (шляхом застосування процедури тимчасової адміністрації та ліквідації).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач у даній справі звернувся з позовом про захист своїх прав не як акціонера банку, а виключно як кредитора банку за депозитними договорами. Саме у зв`язку з протиправним укладенням спірних договорів, за якими позивач набув право власності на акції ПАТ «КБ «ПриватБанк» останній фактично був позбавлений права власності на депозитні вклади розміщені в ПАТ «КБ «ПриватБанк». У зв`язку з викладеним позивач і звернувся до суду з позовом про захист своїх прав як кредитора банку шляхом визнання недійсними договорів, за наслідками укладення яких позивач був позбавлений права власності на депозитні вклади.

Поряд з цим, ані ст. 5 ГПК України, ані норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» не містять положень, щодо застосування передбачених способів захисту стосовно осіб - кредиторів банку, повернення депозитних вкладів яким було здійснене шляхом застосування процедури примусового обміну депозитів на акції додаткової емісії (bail-in).

<...> Додатково суд звертає увагу, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином будь-які зміни внесені в законодавчі акти згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності» 590-IX від 13.05.2020 року не можуть застосовуватись у даній справі, адже правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі виникли до моменту набрання чинності вказаного вище закону”.

Крім того, 21 липня Північний апеляційний госпсуд задовольнив апеляційну скаргу ТОВ “КС Групп” та скасував ухвалу Госпсуду м. Києва від 12.06.2020, якою за клопотанням Приватбанку було закрито провадження в справі №910/17541/19 (в її рамках ТОВ “КС Групп” теж оскаржує процедуру bail-in, проведену під час націоналізації Приватбанку).

Так, суд першої інстанції констатував, що відповідно до норм “антиколомойського” закону, “права та інтереси учасників/колишніх учасників банку, які були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку можуть бути захищені лише шляхом відшкодування завданої шкоди у грошовій формі”. А тому “суд дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем, а саме визнання недійсним правочинів, не відповідає частинам третій та четвертій статті 5 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 розділу II. Прикінцеві та перехідні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-ІХ” (цитата).

Однак Північний апеляційний госпсуд не погодився з таким висновком:

“Позивач, звертаючись з вимогами про визнання недійсним договору про придбання акцій №3/2016 від 20.12.2016 року та акту приймання-передавання за договором про придбання акцій №3/2016 від 20.12.2016 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 року та акту виконання зобов`язань по договору купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 року, обґрунтовував їх укладенням договорів поза волею та без його згоди, в примусовому порядку та з порушенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, позивач у своїй позовній заяві доводить, що він у спірних правовідносинах не виступає як учасник (акціонер) банку, а при укладенні спірних договорів було порушено вимоги ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що призвело до безпідставного та незаконного позбавлення його права власності на кошти, розміщенні на рахунках у АТ КБ «Приватбанк».

Тобто, позовні вимоги позивача не були обґрунтовані порушенням його права на акції банку або з метою повернення таких акцій (відновлення статусу учасника банку), а обґрунтовані порушенням його права власності на грошові кошти, розміщені на депозитних та поточних рахунках АТ КБ «Приватбанк».

А тому, для встановлення факту, чи є або був позивач учасником банку та чи були порушенні права позивача внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку, суду першої інстанції необхідно було дослідити надані сторонами докази та встановити обставини справи по суті спору.

<...> Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження дійшов до передчасного висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки вирішення даного питання можливо лише на стадії розгляду спору по суті, тоді як ухвала суду про призначення судового засідання в межах названої стадії в матеріалах справи відсутня.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу вищенаведених норм процесуального закону та норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності", судова колегія вважає передчасним висновок суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі”.

Контекст

15.06.2020 Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила касаційні скарги НБУ, Кабміну і Приватбанку, скасувавши рішення судів нижчих інстанцій, які були винесені на користь сім`ї Суркісів у справі щодо пов`язаності їх з екс-акціонерами Приватбанку та щодо договорів примусового обміну їх коштів в банку на суму понад 1 млрд грн на акції банку (bail-in), пізніше викуплені державою за 1 грн.

Як зазначалося, суд касаційної інстанції закрив провадження в цій адміністративній справі, але залишив за позивачами право звернутися з новим позовом до суду цивільної юрисдикції.

Тоді представник НБУ повідомляв, що в рамках вказаної справи Верховний Суд застосував норми згаданого вище банківського закону, прийнятого Верховною Радою і підписаного президентом Володимиром Зеленським за наполяганням МВФ.

Як писав Finbalance, 14.07.2020 Госпсуд м. Києва закрив провадження в справі №910/18211/19 за позовом колишнього першого заступника глави правління Приватбанку Олега Гороховського до Приватбанку, Міністерства фінансів, Фонду гарантування вкладів про визнання недійсними договорів про придбання акцій банку, які були укладені в грудні 2016 року під час націоналізації фінустанови.

За даними НБУ, О. Гороховський був власником 0,3236% акцій Приватбанку до його націоналізації. Наразі він відомий на банківському ринку в т.ч. як один із засновників проекту Monobank.

У грудні 2019 року з позовами до Приватбанку, Мінфіну і ФГВФО звернулися й інші колишні топ-менеджери Приватбанку, які теж були міноритарними акціонерами фінустанови, у т.ч. екс-глава правління банку Олександр Дубілет (був власником 2,7249% акцій), екс-перший заступник глави правління Тимур Новіков (1,3625%), екс-перший заступник глави правління Володимир Яценко (0,3229%), екс-заступник глави правління Тетяна Гур’єва (0,2422%), екс-заступник глави правління Людмила Шмальченко (0,1614%).

Екс-топ-менеджери Приватбанку в судовому порядку оскаржували в т.ч. операцію bail-in.

Раніше кілька позовів про оскарження націоналізації Приватбанку подав також Ігор Коломойський, якому належали 49,98% акцій фінустанови.

Згідно з судовими матеріалами, ініціатором закриття провадження в справі №910/18211/19 (за позовом О. Гороховського) був Приватбанк, який посилався на прийнятий у травні т.зв. “антиколомойський” закон.

Госпсуд м. Києва констатував, що відповідно до цього закону, “права та інтереси колишніх учасників банку, які були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку можуть бути захищені лише шляхом відшкодування завданої шкоди у грошовій формі” (цитата).

“Спосіб захисту, обраний позивачем, а саме визнання недійсним правочинів, не відповідає частинам третій та четвертій статті 5 Господарського процесуального кодексу України, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 розділу II. Прикінцеві та перехідні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-ІХ”, - йшлося в ухвалі Госпсуду м. Києва від 14.06.2020.

Відповідно до судових матеріалів, О. Гороховський подавав клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду Конституційним Судом справ щодо конституційності “антиколомойського” закону та щодо конституційності закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, однак Госпсуд м. Києва відмовився задовольнити відповідне клопотання.

Як відомо, в грудні 2016 року під час націоналізації Приватбанку під bail-in (примусову конвертацію вкладів в акції банку) потрапили кошти вкладників та інвесторів (у т.ч. держателів євробондів) загалом на 29,4 млрд грн. На цю суму був збільшений статутний капітал Приватбанку. Після завершення цієї операції Мінфін викупив Приватбанк у ФГВФО за 1 грн та зрештою "залив" у “статутник” 155 млрд грн (додатковий випуск акцій на цю суму був оплачений держоблігаціями).

Про інші судові спори щодо bail-in (у т.ч. за участі держателів євробондів, екс-дружини Г. Боголюбова, компанії В. Хомутинніка тощо) - тут, тут, тут, тут, тут, тут.