Держінсайд: скільки позик держбанки дали державі

02.08.2017, 17:00

Зазвичай проблему інсайдерських кредитів розглядають через призму недержавних банків, для яких, власне, передбачений трирічний графік приведення кредитних портфелів пов’язаним особам у відповідність до регулятивних вимог НБУ. Водночас, по суті, інсайдерська тема є не менш актуальною для держбанків (якщо використовувати дипломатичні формувалюння).

«До 2003 року Міжнародні стандарти фінансової звітності (IAS 24) взагалі дозволяли не включати державні компанії в список пов`язаних», - розповідає банківський аналітик групи ICU Михайло Демків.

Як констатує у звітності Ощадбанку, «специфіка його діяльності пов’язана зі значними обсягами операцій із державними підприємствами, у тому числі за державними програмами, внаслідок чого виникає значна концентрація кредитного та інвестиційного ризиків щодо окремих контрагентів та груп пов’язаних контрагентів та галузей економіки».

На 30 червня 2017 року 61% (31 грудня 2016 року: 58%) активів та 45% (31 грудня 2016 року: 34%) зобов’язань сконцентровано в операціях з пов’язаними сторонами банку. Операції з пов’язаними сторонами, в переважній частині, складали операції з державою та суб’єктами господарювання, пов’язаними з органами державної влади. «Станом на 30 червня 2017 року та 31 грудня 2016 року концентрація активів на одного контрагента, пов’язане державне підприємство НАК «Нафтогаз України», складала 8% та 6%, відповідно», - уточнює Ощадбанк.

Відповідно до звітності Укргазбанку, на кінець червня 64% його активів та 47% зобов’язань були зосереджені в операціях з держкомпаніями, Нацбанком, держбанками та держорганами (на початок року – відповідно 61% та 40%).

Зі звітності Укрексімбанку випливає, що на кінець ІІ кварталу обсяг ОВДП в його портфелі та кредитів держпідприємствам становили 38,4% активів; а обсяг вкладів структур, пов’язаних з державою, - 50% депозитного портфелю.

P.S.

У поки що чинній редакції «Засад стратегічного реформування державного банківського сектору» (готувалася до націоналізації Приватбанку) серед іншого закладена ціль управління державою своїми інвестиціями в держбанках на комерційних засадах.

«Ми висловлюємо намір запровадити принципові зміни системи корпоративного управління державних банків та механізму їх взаємодії з Мінфіном, як представником власника, з урахуванням кращої світової практики.

Пропонуємо перехід до політично-ізольованого управління діяльністю державних банків через наглядові ради, що складаються виключно з незалежних директорів. Держава посилить захист своїх інтересів через запровадження системи договірних відносин між Кабінетом Міністрів України та державними банками. При цьому Мінфін укомплектує професіоналами ринку команду у відповідному структурному підрозділі для виконання координаційної функції та реалізації завдання з управління інтересами держави в державних банках», - йдеться в документі.

Формулювання «перехід до політично-ізольованого управління» можна розглядати як у контексті мінімізації видачі кредитів а-ля клюєві, так, власне, і перехід до фінансування держпідприємств за критерієм ефективності відповідних програм, а не виконання вказівок уряду щодо видачі позик у «добровільно-примусовому» порядку для тих чи інших структур.

Хоча ніде правди діти, що ставити на один щабель інсайдерські кредити в державних і недержавних банках може бути не зовсім коректно. Оскільки, наприклад, ті ж недержавні банки можуть бути незацікавлені в реалізації тих чи інших суспільно значущих (у т.ч. інфраструктурних) проектах з мінімальною маржею. І хоча в такому випадку чи основними претендентами на видачу кредитів стають держбанки, на практиці важливо, щоб у їх керуючих органів було повноцінне право вето на фінансування того чи іншого проекту, якщо зрозуміло, що він не буде комерційно ефективним. Тут уже справа в якості менеджменту та нагляду.

Про інсайдерську проблему Приватбанку читайте тут.
 

comments powered by Disqus