Юристи вказали на низку порушень і помилок держави під час націоналізації "Привату"

01.08.2017, 09:00

Олександр Завадецький – екс-керівник управління моніторингу пов’язаних з банками осіб НБУ та екс-директор департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ – в коментарі для Finbalance констатував, що рішення про визнання Приватбанку неплатоспроможним та націоналізацію приймалось на підставі результатів діагностики, яка не була завершена у відповідності до вимог законодавства.

«Діагностика пов’язаних осіб мала бути завершена або затвердженням плану заходів, розроблених банком, або визнанням його проблемним у грудні 2015 року, а потім, протягом 180 днів і при наявності підстав, неплатоспроможним.

Порушення Національним банком процедури діагностики, результати якої були покладені у основу націоналізації, позбавили банк та його акціонерів можливості оскаржувати ці результати до прийняття рішення про націоналізацію.

Це означає, що попередні акціонери можуть оскаржувати результати діагностики зараз, тобто вже після того, як кошти платників податків були використані на капіталізацію банку.

Якщо б НБУ не порушив закон, то рішення про націоналізацію приймалося б після того, як право на оскарження діагностики було б реалізоване чи строк на його реалізацію сплив би.

Тобто сама підстава націоналізації вже не підлягала б обгрунтованому оскарженню.

У підсумку були завдані збитки державі в особливо великому розмірі. Колегіальність правління НБУ в цьому контексті може означати попередній зговір», - зазначив О. Завадецький.

Водночас ще один юрист – теж колишній співробітник департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ – Олександр Ярецький у коментарі для Finbalance висловив думку, що приватизація Приватбанку була проведена некоректно, з огляду на два аспекти:

«Перший – не була детально відпрацьована процедура націоналізації, з огляду на технічні аспекти переходу прав власності на акції. Лише тільки одних змін до Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ст. 41-1) виявилось замало для того, аби вся процедура в частині руху акцій була цілком законною.

Наприклад, акції банку, що належали тепер вже колишнім акціонерам, обліковувались на їх рахунках в цінних паперах у відповідних депозитарних установах. Для того, аби така депозитарна установа провела будь-яку операцію з такими акціями, вона повинна отримати відповідне розпорядження на здійснення операції з такими цінними паперами (аналогічно як і з коштами на рахунку). Але ані ст. 41-1 закону про гарантування вкладів фізичних осіб, ані в інших підзаконних нормативних актах така процедура не була детально розписана.

Уявіть, що у вас на рахунку просто зникли гроші без жодних наданих в банк платіжних доручень/розпоряджень. Тут аналогічна ситуація.

Можуть бути питання і до коректності складання договору, за яким ФГВФО продав акції Міністерству фінансів, який не оприлюднений і тому його неможливо оцінити на відповідність закону.

Також є питання до дотримання процедури прийняття рішення Міністерством фінансів про придбання акцій банку. Тому що рішення Фонду про продаж акцій державі замало. Необхідно, щоб Мінфін прийняв аналогічне рішення про придбання акцій, а для того необхідне ще й рішення уряду (Кабміну). Ми не маємо інформації чи були всі ці рішення взагалі і чи були при цьому дотримані формальні процедури їх підготовки.

Другий аспект. Все більше і більше виявляється фактів, що приватизація була в тому числі і наслідком некоректних/незаконних дій різних органів влади. Це і замовна піар-компанія в ЗМІ для провокування паніки серед вкладників і незаконне втручання інших органів влади, окремих вищих посадових осіб і навіть іноземних осіб у дії Національного банку України, який за Конституцією та законом про НБУ має бути повністю незалежним. А про яку незалежність може йти мова, коли голова НБУ пише своєму заступнику смс-повідомлення, що їм поставлене завдання забрати Приватбанк? Звичайно, що всі такі факти, оприлюднені ЗМІ, мають бути перевірені та їм має бути надана належна правова оцінка. Але якщо вони знайдуть своє підтвердження, то це може стати підставою не тільки для оскарження приватизації, але і для порушення кримінальних справ проти конкретних посадових осіб.

Говорячи про наслідки у випадку визнання судами порушень закону під час націоналізації, більш вірогідним сценарієм, на мою думку, може бути не повернення Приватбанку колишнім власникам, а відшкодування їм збитків, завданих незаконними діями державних органів, як це сталось, наприклад, у справі колишніх власників ЮКОСу проти Російської Федерації. Навіть і українське законодавство у випадку неможливості проведення реституції допускає відшкодування збитків у якості альтернативи».

Контекст

Раніше старший юрист ЮК "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" Інна Рудник у коментарі для Finbalance не виключала, що екс-акціонери Приватбанку в рамках судових судових з державою поставлять під сумнів процедуру націоналізації. «Ймовірність допущення помилок при реалізації процедури націоналізації достатньо висока, адже все це було виконано у досить стислі строки, і для здійснення належної підготовки і перевірки кожного окремого етапу могло не вистачити часу», - зазначала юрист.

Керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital Олександр Паращій теж висловлював думку, що бездоганною з точки зору процедури націоналізацію Приватбанку назвати складно. Фахівець серед іншого вказував на те, що в постанові про входження держави в капітал Приватбанку Кабмін не передбачив усі необхідні елементи, які визначені законом про систему гарантування вкладів (який, власне, і встановлює процедуру націоналізації). Водночас О. Паращій звернув увагу, що в урядовій постанові був пункт, який навряд чи повинен там бути, - це рішення, що Мінфін купує усі акції Приватбанку за одну гривню.

«За законом, Фонд гарантування (а не Кабмін) приймає рішення про продаж акцій банку за одну гривню, але тільки після того, як проведе обмін певних зобов’язань у капітал банку, і лише за умови, що капітал банку все ще залишається від’ємним. Переведення зобов’язань банку в капітал відбулося 20 чи то 21 грудня, тобто вже після постанови Кабміну. Виходить, що зі своїм рішенням Кабмін точно поспішив, а можливо, навіть перевищив свої повноваження», - зазначав керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital.

Один з відомих на ринку банкірів на умовах анонімності в коментарі для Finbalance озвучував думку, що «ту 1 грн, яку Мінфін заплатив за Приватбанк, використавши кошти резервного фонду, слід було перерозподілити між минулими акціонерами та зробити їм відповідні виплати. А цих трансакцій не було, що може давати підстави говорити, що минулим акціонерами нанесені збитки».

«От була тимчасова адміністрація, а НБУ надав Приватбанку 15 млрд грн рефінансування… Це ж нонсенс! Ну як банк, який під Фондом гарантування, може отримати кредити НБУ? Юридично – це все поза межами постанов НБУ.

Правильно було б витримати 30 днів у Фонді гарантування, а потім зробити Мінфін санатором, оголосити конкурс та заплатити 1 грн. Тоді б юридично ми не мали ніяких проблем. А оскільки це все відбулося за три дні, виникли всі юридичні ризики, які тільки могли виникнути», - констатував банкір. .

Екс-міністр економіки, екс-глава Держкомфінпослуг Віктор Суслов у коментарі для Finbalance наголошував на тому, що уряд та НБУ ухвалювали рішення про націоналізацію Приватбанку не на основі чітко підписаної угоди з екс-власниками, а на основі листа, який написали екс-акціонери:

«І тут виникає підстава для юридичного оскарження законності прийняття рішень щодо націоналізації.

Можливо, через зловживання, можливо, через некомпетентність посадові особи уряду та НБУ обмежилися листом, не провівши всі необхідні процедури, де було б чітко зафіксовано, нотаріально засвідчено всю нюанси процесу. Не було зроблено опис, що передається, не було зроблено ще багато чого іншого, що мало б бути зроблено для правильної передачі банку для уряду.

Не виключаю, що може йтися про масштабну корупцію, тому що люди, які погоджувалися на націоналізацію, керуючись тільки листом, вони, очевидно, знали, що роблять, і, можливо, передбачали, що така націоналізація буде оскаржена.

При розгляді спорів щодо законності націоналізації суди можуть підходити до справи формально. А тому цілком допускаю, що будуть винесені рішення не на користь уряду та НБУ, а на користь екс-власників Приватбанку.

Не виключаю, що націоналізація Приватбанку в судовому порядку може бути скасована через грубі помилки, які були допущені чиновниками при прийнятті відповідного рішення.

Чи матиме держава можливість за такого сценарію забрати кошти, які у вигляді ОВДП були внесені в капітал Приватбанку? Думаю, що ні. Якщо екс-власники Приватбанку виграють суд, державі доведеться залишити ці кошти в банку. Не буде юридичних підстав, щоб з банку виймати кошти. Тим паче, що був прийнятий закон, який надає держгарантію по всі вкладам на 100% їх суми [наразі документ не підписаний Президентом, - ред.].

Тому якщо екс-власникам Приватбанку вдасться виграти суд, вони отримають банк вже капіталізованим із заведеними туди державою коштами.

Тому, власне, є побоювання, що були закулісні домовленості та що частина чиновників «в долі».

Вікторія Страхова – вже колишній корпоративний секретар Приватбанку – у контексті націоналізації Приватбанку заявляла, що в Кабміні вважали, що «поставити підпис під документом, де буде стояти підпис К [І. Коломойського, - ред.] – може означати укладання угоди, а приклад ЮВТ [Ю. Тимошенко, - ред.] з перевищенням повноважень був у всіх на слуху».

«Ми два тижні мурижили цю тему, обсмоктуючи з усіх боків, але вердикт усіх юристів, включаючи Мін’юст – безпечніше нічого не підписувати. Так і народилася ідея, що власники пишуть лист, ми посилаємося на нього в постанові.

Юридичної сутності цього всього не було – можна сприймати як одностороннє зобов’язання, можна як оферту-акцепт. Для мене цей лист не мав значення в Україні – куди більше воно (на мою думку) може мати в Лондоні, якщо ІВК [І.В. Коломойський] подасть позов по експропріації.

Попутно це була і гарантія для прем’єра та КМУ, чому вони витратили на докап[італізацію] банку 5% ВВП країни», - зазначала В. Страхова.
 

comments powered by Disqus