Якщо Путін таки бреше: як працюватиме українська економіка в разі запровадження воєнного стану

Все про економіку та фінанси

Поточні «миролюбні» заяви Путіна аж ніяк не повинні розслабляти ні Україну, ні Захід. Кремль уже довів, що гріш ціна його словам. А це означає, що тимчасове затишшя зрештою може обернутися черговою ескалацією конфлікту, ще більш жорсткою, аніж була досі. І вилитися в запровадження того ж таки воєнного стану. Якщо це відбудеться, то за якими правилами тоді функціонуватиме економіка? Наскільки легко держава зможе, наприклад, легально відчужувати в громадян майно? І чи дійсно в такому разі Україні слід забути про кредити від того ж таки МВФ?

Відповідно до чинного законодавства, в умовах воєнного стану Кабмін та будь-які інші державні органи (зокрема, органи податкового та митного контролю) не припиняють своєї діяльності і продовжують здійснювати надані їм повноваження. Тому Указ про введення воєнного стану не скасовує обов’язку нарахування та сплати податків, декларування фінансової звітності тощо, не змінює існуючих процедур адміністрування загальнообов’язкових платежів, відшкодування ПДВ, проведення перевірок і т д. Завадити цьому можуть соціально-економічні реалії, але не рішення про введення воєнного стану.

Введення воєнного стану надає військовому командуванню ряд спеціальних повноважень, у т.ч. в економічній сфері. Зауважимо, що під терміном «військове командування», згідно із українським законодавством, маються на увазі такі органи:

1) Генштаб збройних сил України;
2) командування видів збройних сил України;
3) об’єднане оперативне командування;
4) управління оперативних командувань;
5) територіальні управління, командування військових з’єднань, частин ЗСУ та інших законних військових формувань.

При воєнному стані військове командування набуває повноважень спільно із обласними, районними держадміністраціями, виконкомами міських рад, а в районах ведення бойових дій – самостійно, зокрема, щодо:

1) залучення до примусової праці (із збереженням дотримання стандартів – мінімальної заробітної плати, максимального робочого часу, мінімального терміну відпустки, мінімального часу відпочинку між змінами);
2) використання ресурсів та виробничих потужностей підприємств,в т. ч. тих, які перебувають у приватній власності,
3) зміни режиму роботи підприємств, установ, організацій;
4) зміни умов праці на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності (державна, приватна, комунальна);
5) встановлення повинності щодо забезпечення житлом військовослужбовців;
6) евакуації майна підприємств, інших матеріальних цінностей;
7) усунення керівників держ. підприємств, установ та організацій із подальшим призначенням виконуючих обов’язків керівників;
8) відчуження або вилучення майна фізичних та юридичних осіб.

Процедура відчуження та вилучення майна визначена у Законі України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та у Постанові Кабміну «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах воєнного чи надзвичайного стану». Насамперед, слід розрізняти терміни «відчуження» та «вилучення» майна. Майно вилучається у державних підприємств на безоплатних умовах. Натомість у бізнесу та фізичних осіб майно відчужується із обов’язковою попередньою чи наступною компенсацією його вартості. Тому такі дії не слід називати «конфіскацією» чи «експропріацією» майна.

За загальним правилом, вартість майна повинна бути відшкодована до моменту його відчуження. Однак законодавець передбачає можливість наступної компенсації вартості – упродовж 5 бюджетних періодів після скасування воєнного стану (бюджетний період становить 1 календарний рік, але в умовах воєнного стану його тривалість може бути змінена). Важливим є питання оцінки вартості майна. Оцінювати майно повинні суб’єкти оціночної діяльності – професійні оцінювачі, але якщо їх залучення є неможливим, таку оцінку проводять органи державної влади чи органи місцевого самоврядування. Формально інтереси власника враховуються у той спосіб, що рішення органів держвлади про оцінку майна повинно бути погоджене із власником. Щоправда, це положення «умертвляє» норма про те, що ОМС чи ОДВ можуть самостійно оцінити майно у тому разі, якщо власник відмовляється брати участь в оцінюванні, або відсутній під час оцінки. У будь-якому разі встановлена вартість майна, яке підлягає відчуження, може бути оскаржена до суду.

Про примусове відчуження або вилучення майна складається акт, який підписується власником майна (уже колишнім) та уповноваженою особою від військового командування, уповноваженою особою органу, який погодив відчуження (якщо такий є). З дати підписання акта майно переходить у державну власність. Відшкодування вартості майна здійснюється військовим командуванням за рахунок коштів держбюджету. Попереднє відшкодування має здійснюватись до моменту підписання акта.

Якщо попереднього відшкодування не було, колишній власник майна мусить дочекатися скасування воєнного стану і аж тоді має право здійснити одну із таких дій:

1) звернутися до суду із вимого про повернення майна у тому разі, якщо воно збереглося;
2) звернутися до військового комісаріату для отримання відшкодування із актом та документом про оцінку майна. Заява подається за місцем відчуження майна і повинна бути розглянута упродовж 10 днів.

З огляду на наведену процедуру, можемо зробити такі висновки:

1) майно навіть в районах бойових дій навряд чи відчужуватимуть «на вулиці», адже цьому перешкоджатиме складність процедури (необхідність оцінки майна, складення і підписання акта);
2) оцінка майна може не враховувати інтереси його власника, бути явно нижчою від ринкової вартості, що, ймовірно, спричинить велику кількість судових справ;
3) якщо вартість майна на буде відшкодовуватись «відразу ж», тобто, попередньо, компенсації доведеться чекати років зо 5 після скасування воєнного стану, а для отримання майна, яке збереглося, його колишній власник буде змушений звертатися в суд.

Ще один важливий аспект воєнного стану – це можливість/неможливість залучення урядом зовнішніх кредитів. Зокрема, МВФ. Чимало високопосадовців заявляли, що програма співпраці з МВФ мало не автоматично буде заморожена. Однак ця теза не сприймається однозначно. Як мінімум тому, що навіть попри разючу відмінність у між «воєнним станом» та «станом війни», статут МВФ не містить положення про заборону видачі кредитів державам, де введено воєнний стан. Тому мова йде швидше про усталену практику МВФ. А з огляду на те, що МВФ нещодавно надав Україні черговий транш кредиту, незважаючи на воєнні дії на Донбасі, сумнівною виглядає теза про те, що рішення про введення воєнного стану (який є констатацією, а не зміною соціально-економічної реальності) вплине на позицію Фонду щодо України. У будь-якому разі це питання не стільки правової, скільки дипломатичної, економічної чи політичної площини.

Так само зрештою, як і питання військово-економічної підтримки від інших держав. Зокрема, Ізраїль свого часу отримував військову допомогу від США, в тому числі і під час запровадження воєнного стану.