Відтермінування ЗВТ між Україною та ЄС: прагматичне умиротворення агресора?

Все про економіку та фінанси

Учорашні домовленості в Брюсселі між представниками України, ЄС й Росії про відтермінування вступу в дію Угоди про асоціацію в частині створення зони вільної торгівлі можуть створювати враження в скептиків та ідеалістів, що Путін таки домігся свого, зламавши хребет офіційному Києву та Брюсселю. Насправді ж це тихий акт капітуляції Кремля. Україна та ЄС дали змогу Путіну почати виходити з глухого кута таким чином, що він не втрачав обличчя.

Ні економічно, ні політично Україна не програла.

По-перше, тому, що ЄС в односторонньому порядку відкриває більш вільний доступ для наших товарів на свій ринок. А значить про прямі значні економічні втрати (недоотримання вигоди) з нашого боку на цьому етапі говорити не доводиться. Вже не кажучи, що об’єктивно на першому етапі були певні економічні ризики для України від ЗВТ з ЄС, беручи до уваги вищу конкурентоспроможність їх товарів, хоч і не факт, що вони матеріалізувалися б завдяки зафіксованим в Угоді запобіжникам (як-то більш швидкий вихід українських товарів на європейські ринки, ніж європейських – на український).

По-друге, судячи з усього, політична частина Угоди про асоціацію вступить в дію, і в стратегічному вимірі – це визначальна річ. Як зрештою й тактично – з символічної точки зору. Україна свій геополітичний вибір при підтримці західних партнерів (подекуди, дуже млявої з постійними висловлюванням «стурбованості») таки відстояла.

Так, можна було б говорити, що насамперед ЄС пішов і на економічні, і політичні поступки. Проте й це не зовсім так. Євросоюз зрештою теж не програв.

Економічні вигоди від стабілізації ситуації в Україні з надлишком покривають втрати, які можуть бути через одностороннє «вікно» для доступу українських товарів на ринки європейських.

У політичному ж вимірі відтермінування вступу в дію Угоди про асоціацію в частині ЗВТ компенсовується запровадженими санкціями проти Росії. Тобто політично баланс витриманий.

Що виграла Росія?

Номінально Кремль отримав змогу тріумфально заявити своєму зазомбованому електорату, що «ми їх нагнули». І Путіну почухати своє самолюбство – мовляв, «таки нагнув». На тому практичні вигоди закінчуються. Але є але. Ще раз.

Асоціювання України та ЄС він заблокував? Ні. Угода про асоціацію підписана й буде ратифікована.

Економічні збитки Україні цим рішенням завдав? Ні.

Тому й суто емоційно виграш Путіна досить умовний. Хоча безумовно, попри розуміння цього, на ірраціональному рівні дещо смердить умиротворенням агресора, що за визначенням не може подобатися. Однак насправді компроміс у такому вигляді не виглядає найвищою платою за збереження тисяч життів. Проблема в іншому.

Досягнуті домовленості не означають, що Путін зупиниться. Йому це дають зробити, зберігши більш-менш обличчя.

Якщо ж він таки не зупиниться, вступить економічна частина Угоди про асоціацію в силу найближчим часом чи ні, вже не матиме глобального значення навіть з суспільно-психологічної точки зору. На порядку денному будуть інші виклики. Й тоді – не до емоцій.