Вищий госпсуд: ліквідатор "Фінанси та кредит" може поки не платити Жеваго 200 млн грн

10.09.2016, 09:00

05 вересня Вищий господарський суд України частково задовольнив касаційну скаргу ліквідатора банку «Фінанси та кредит» й скасував рішення Госпсуду м. Києва від 04.12.2015 та постанову Київського апеляційного госпсуду від 25.05.2016 (за якими, як писав Finbalance, банк «Фінанси та кредит» мав перерахувати 163,5 млн грн і 2,5 млн дол з рахунку ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» на рахунок цієї ж компанії в Укрсиббанку). Вищий госпсуд відправив цю справу на новий розгляд до Госпсуду м. Києва.

Основний бенефіціар «Полтавського ГЗК» - нардеп-бізнесмен Костянтин Жеваго (через компанію Ferrexpo). Він також контролював банк «Фінанси та кредит» (який НБУ 17.09.2015 відніс до неплатоспроможних; 18.09.2015 Фонд гарантування ввів тимчасову адміністрацію; 17.12.2015 НБУ ухвалив рішення про відкликання банківської ліцензії й ліквідацію фінустанови; 18.12.2015 ФГВФО почав ліквідацію банку «Фінанси та кредит»).

Свій позов до ліквідатора банку «Фінанси та кредит» «Полтавський ГЗК» обґрунтовував тим, що 22.09.2015 (тобто після введення тимчасової адміністрації, - ред.) на його рахунок в банку «Фінанси та кредит» були зараховані його кошти у розмірі 163,5 млн грн в результаті здійснення обов`язкового продажу 75% надходжень в інвалюті (слід розуміти, йдеться про експортну виручку, - ред). Ще 2,5 млн дол залишалося після обов`язкового продажу валютних надходжень. Після цього – 22.10.2015 – позивач надав банку платіжні доручення про перерахування цих коштів на рахунок в «Укрсиббанку», які, однак, були повернені банком без виконання.

Представник ліквідатора «Фінанси та кредит» звертав увагу, що кошти, які позивач («Полтавський ГЗК») вимагав перерахувати за платіжними дорученнями від 22.10.2015, надійшли 17.09.2015 п`ятьма переказами на суму 9,98 млн дол з-за кордону, але через недостатній залишок коштів на коррахунку банку «Фінанси та кредит» останній не міг виконати доручення з розпорядження цими коштами, починаючи з 17.09.2015.

Натомість представник «Полтавського ГЗК» констатував, що згідно з укладеними договорами, банк «Фінанси та кредит» мав відкривати для нього поточний рахунок, а розподільчий рахунок є лише транзитним рахунком банку, за допомогою якого банки здійснюють функцію попереднього контролю. Оскільки ж грошові кошти надійшли на рахунок «Полтавського ГКЗ» після введення щодо банку тимчасової адміністрації, отже, на їх переказ не поширюються обмеження щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації.

З цього приводу Вищий госпсуд зауважив таке (нижче – витяг з постанови ВГСУ):

"В основу заперечень заявника касаційної скарги покладено твердження про те, що зі змісту норм п.1 ч.5 та п.5 ч.6 статі 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається встановлення обмеження прав клієнта неплатоспроможного банку розпоряджатися саме тими грошовими коштами, що надійшли на їхні рахунки до дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку, тобто до дня запровадження процедури тимчасової адміністрації в Банку.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що визначальним у застосуванні норми п.5 ч.6 статті 36 Закону № 4452 є встановлення співвідношення між моментом надходження коштів та днем початку процедури виведення Фондом банку з ринку, при цьому вказано про момент надходження коштів на рахунки фізичних та юридичних осіб, на користь яких належить здійснити операції з виплати переказу коштів, а не про надходження коштів клієнта до банку.

Таким чином достеменне встановлення дати надходження позивачу грошових коштів має істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки і не спростували належним чином твердження відповідача про те, що кошти, які позивач вимагав перерахувати за платіжними дорученнями від 22.10.2015р., надійшли Товариству із-за кордону п`ятьма міжбанківськими переказами на загальну суму 9983757,73 дол. США 17.09.2015р., тобто за день до дня запровадження тимчасової адміністрації у Банку, що підтверджується SWIFT-повідомленнями від 17.09.2015р. та випискою по коррахунку відповідача за період з 17.09.2015р. по 22.09.2015р.

Також судами не відхилено належним чином доводи Банку про те, що додатковим підтвердженням надходження коштів позивачу до запровадження тимчасової адміністрації у Банку є той факт, що як станом на початок 18 вересня 2015 року (перший день дії тимчасової адміністрації в Банку), так і станом на 22.09.2015р. залишок коштів на коррахунку відповідача складав 288766,77 доларів США, тобто без урахування значно більшої суми коштів (9983757,73 дол. США), яка надійшла на користь Товариства напередодні 18.09.2015р.

Водночас, зважаючи на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення постанова Правління Національного банку України від 17.12.2015р. № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" ще не була прийнята, а наслідки її прийняття не могли бути досліджені судом першої інстанції, апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для розгляду апеляційної скарги з урахуванням згаданої постанови.

Разом з тим апеляційним судом помилково не враховано тих обставин, що після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, тому наявне примусове зобов`язання Банку здійснити переказ коштів позивача, кредиторські вимоги якого затверджені в реєстрі акцептованих вимог кредиторів, передбачатиме індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора банку за рахунок активів банку, включених до ліквідаційної маси, порушує встановлений цим Законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку, як наслідок, ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором-позивачем, який отримує задоволення своїх вимог не в тому порядку та черговості, як це передбачено статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судами попередніх інстанцій не враховано, що в спірних правовідносинах норма статті 1074 Цивільного кодексу України цілком узгоджується з імперативними приписами п.1 ч.5 статті 36 та ч.6 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній з 12.08.2015р.), якими регламентовано, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

При цьому касаційна інстанція зауважує, що вимога позивача про виконання платіжних доручень, яка виникла з договору банківського рахунку, має майново-грошовий характер, тому є кредиторською вимогою Товариства в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що також вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 22.04.2015р. у справі №910/9234/14, від 25.03.2015 у справі №910/9232/14 тощо.

Викладене помилково залишилось поза увагою судів І та апеляційної інстанцій.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, залишивши поза увагою приписи статей 36 ,49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", достеменно не встановили дати фактичного надходження Товариству спірних сум коштів, які позивач вимагає переказати на рахунок в іншому банку, оскільки від достовірного з`ясування цього моменту залежить обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог".

Нагадаємо, за даними Фонду гарантування, на 01 серпня вкладники банку "Фінанси та кредит" в межах гарантійної суми вже отримали компенсації на 9,86 млрд грн (94,4% запланованих виплат).

Про інші судові спори між Фондом гарантування та компаніями К. Жеваго читайте тут.

Борг банку «Фінанси та кредит» перед НБУ по кредитам рефінансування на кінець 2014 року становив 3,9 млрд грн (на кінець 2013 року було 3,8 млрд грн). У 2015 році він отримав рефінансування від регулятора на 1,45 млрд грн.

Про судові спори НБУ з К. Жеваго особисто та його компаніями див. тут.

Про низку кримінальних проваджень по банку "Фінанси та кредит" читайте тут і тут.