UniCredit Bank скористався дозволом НБУ порушити ключовий норматив самого ж НБУ

Все про економіку та фінанси

UniCredit Bank публічно зізнався, що порушує один з ключових нормативів регулятора – Н2 – достатність (адекватність) регулятивного капіталу. На кінець 2014 р. його значення у фінустанови становило 7,61%, при тому що від усіх банків НБУ традиційно вимагав не менше 10%.

Тобто з точки класичних стандартів банківського нагляду, капіталу в UniCredit Bank недостатньо. Однак парадокс у тому, що порушити норматив як конкретному банку, так і решті учасників ринку, дозволив сам НБУ, прийнявши 25.12.14 постанову №859 «Про деякі питання діяльності банків».

Нагадаємо, як повідомляв уже FINBALANCE, цим документом запроваджено спецрежим регулювання діяльності банків на період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2019 року. У ньому визначено, що до банків, які порушують низку нормативів регулятора через негативні економічні наслідки окупації Криму, подій на Донбасі й девальвації гривні, але дотримуються певних обмежень НБУ щодо окремих операцій, заходи впливу, передбачені чинними законодавством, не будуть застосовуватися. Чим, власне, UniCredit Bank, схоже, і скористався.

Однак основна проблема навіть не в тому, що конкретна фінустанова порушила важливий норматив. Одна річ, коли капітал банку його акціонери не збільшують тому, що не можуть. І зовсім інша, коли не хочуть. Точніше, не мають достатніх стимулів для цього. Вже не кажучи про те, що в регулятора, якщо хочете, недостатньо «моральних» прав вимагати в підопічних значних додаткових внесків у капітал на фоні дюжини об’єктивних викликів у системі.

Безумовно, «вивалити», скажімо, сотню-другу мільйонів доларів/євро – це може бути нелегке завдання навіть для такої великої західної фінансової групи, як UniCredit. Однак варто нагадати, що хоча «рідна» для неї італійська економіка перебуває далеко не в найкращій кондиції, в ІІІ кварталі минулого року прибуток групи становив 722 млн євро, а за 9 місяців – 1,8 млрд євро. Тобто теоретично гроші для підтримки української «дочки» мали б бути. Так у чому ж проблема? Чому італійці не докапіталізують належно свій банк?

Нагадаємо, наприкінці листопада 2014 року генеральний менеджер італійської фінансової групи UniCredit Роберто Нікастро заявляв, що UniCredit не планує докапіталізувати свій дочірній банк в Україні, якщо не буде прогресу в питанні захисту прав кредиторів з боку влади. За словами Нікастро, питання докапіталізації банку UniCredit Bank, у т.ч. за результатами стрес-тесту, - це питання обопільної згоди сторін: і регуляторів, і банку. "Очевидно, що інвестори побоюються нарощувати інвестиції в Україну з двох причин: хотілося б бачити геополітичну стабілізацію в країні і реалізацію анонсованого переліку реформ", - сказав Нікастро.

Звичайно, італійців можна було б звинуватити в тому, що вони «під шумок» кризи не хочуть виконувати належно зобов’язання, які виконують в інших країнах. Однак це було б коректно лише в тому випадку, якби їхні аргументи були, що називається, абсолютно «висмоктані з пальця». А з озвученими демотиваторами збільшувати капіталовкладення в Україну важко не погодитися.

Ситуація зараз така, що навіть, якби НБУ всіма силами викручував руки акціонерам банків, навряд чи всі блискавично вивалили б кишені для докапіталізації своїх структур. Тому, очевидно, Нацбанк і вирішив прийняти постанову, яку прийняв – не бажаючи виглядати проігнорованим і безсилим.

Проте біда банківського ринку України, повторимося, навіть не в тому, що один з топових його учасників порушує норматив. Подібна ситуація – в абсолютної більшості банків. Просто вони маскують проблеми – різними хитрощами не показують реальні збитки. Як би ж усе було по правилам, то порушником нормативів був як мінімум кожний другий банк (причому довелося б "засвітити" навіть «мінусовий» капітал).

У випадку з UniCredit Bank не виключено, що докапіталізація так і не відбудеться. А банк зробить ставку на скорочення активів, внаслідок чого з часом і номінально поліпшиться виконання ним нормативу по тому ж таки капіталу. Важливішим тут буде саме факт згортання діяльності великої західної фінансової групи на українському ринку.

Цей процес, власне, вже стартував. Торік обсяг валютним кредитів юрособам, які видав UniCredit Bank, скоротився на 353,5 млн дол, або на 33,8%. Гривневих – на 995,6 млн грн, або на 13,1%. Подібна ситуація і з кредитним портфелем фізосіб: його валютна складова скоротилася на 201,7 млн дол, або на 23%, а гривнева – на 100,6 млн грн, або на 2,3% (темп скорочення портфелю, не виключено, міг би бути вищим, якщо б фінансовий стан позичальників дозволяв це).

UniCredit Bank порушив норматив Н2 через відрахування до резерву під знецінення кредитів та коштів в інших банках (2,81 млрд грн), а також у т.ч. негативний результат від переоцінки інвалюти (1,8 млрд грн), які призвели до збитків на рівні 2,66 млрд грн. Такі показники, звичайно, навряд чи можуть акціонерів банку стимулювати збільшувати його капітал, особливо враховуючи, що перспективи української економіки дуже туманні.

Поряд зі скороченням активів UniCredit Bank зменшував і обсяг валютної заборгованості перед іншими банками: торік вона скоротилася на 372 млн дол. Враховуючи, що це, швидше за все, було переважно фондування саме пов’язаних структур, можна припускати, що група UniCredit в такий турбулентний період вирішила вивести свою валюту з України – від гріха подалі…

Можливо, італійців певним чином розчарували й українські вкладники, які, як виявилося, не так щоб надто сильно довіряють навіть представникам великих західних фінгруп, коли Україні трясе «не по-дитячому».

За підсумками 2014 року портфель валютних депозитів фізосіб в UniCredit Bank скоротився на 234,8 млн дол (-35,8%), гривневих – на 1,04 млрд грн. (-15,5%). При цьому портфель валютних вкладів юридичних осіб у UniCredit Bank за минулий рік зменшився на 139 млн дол (-40,8%). Ложка меду в такій бочці дьогтю для банку – що його портфель гривневих вкладів зріс на 77 млн грн (+1,1%).

... Хоча навіть якби аппенінці й дуже воліли б піти з України, зробити це було б вкрай і вкрай складно: хороші гроші за UniCredit Bank у нинішніх реаліях навряд чи хтось заплатить. А за «спасибі», безумовно, такий актив ніхто не віддасть.