Суд після багатьох спроб "приватівців" вперше розірвав їх договір поруки з Приватбанком

Все про економіку та фінанси

17 травня Госпсуд м. Києва задовольнив позов ТОВ “Денвер-Оіл” до Приватбанку та розірвав договір поруки №4Т13310 И/П від 17.11.2016.

Згідно з судовими матеріалами, на підставі цього договору ТОВ “Денвер-Оіл” сплатило для Приватбанку 626,3 млн грн у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Техсервісмонтаж" за низкою кредитних договорів 2013-2014 рр.

У ході судового процесу ТОВ “Денвер-Оіл” зазначало, що для нього передумовою укласти договір поруки була наявність забезпечення на суму 9,9 млрд грн (у т.ч. майнові права на отримання товару).

Як констатувалося, договір поруки передбачав, що в разі виконання поручителем (ТОВ “Денвер-Оіл”) кредитних зобов’язань боржника (ТОВ "Техсервісмонтаж") перед кредитором (Приватбанком) до ТОВ “Денвер-Оіл” переходили права кредитної вимоги до ТОВ "Техсервісмонтаж" й відповідно Приватбанк мав передати для ТОВ “Денвер-Оіл” у 5-денний термін належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують зобов’язання боржника за кредитними договорами і договорами застави. Однак, як зауважувалося, відповідні документи не були передані.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що ТОВ “Денвер-Оіл” “фактично було позбавлене можливості використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов`язань з боку підприємства - боржника та втратило зацікавленість в подальшому виконанні договорів поруки з боку ПАТ КБ "Приватбанк", оскільки зазнало значних збитків в зв`язку із тим, що для реалізації договору поруки було вимушене залучити кредитні кошти та додатково сплачувати відсотки за користування кредитом та залучити додаткове забезпечення кредиту” (цитата).

Як писав Finbalance, за даними НАБУ, ТОВ “Денвер-Оіл” є однією з 36 компаній, які стали позичальниками Приватбанку за наслідками трансформації/реструктуризації його корпоративного портфелю восени 2016 року: ці фірми за рахунок залучених у Приватбанку кредитів погасили борги 193 “старих” позичальників банку. НАБУ вказувало, що “новоспечені” позичальники Приватбанку “мають ознаки пов`язаності з банком, не мають достатніх та прозорих джерел походження коштів, а прийняте забезпечення за кредитами носить суто формальний характер, не має ознак ліквідності та не відповідає критеріям прийнятності” (цитата). Окремо підкреслювалося, що “нові кредити мали нижчі за ринкові відсоткові ставки у розмірі 10,5% річних у національній валюті з тривалим терміном погашення (період 2023 - 2026 років)”.

За даними ГПУ, вказана трансформація/реструктуризація корпоративного портфелю Приватбанку, проведена восени 2016 року, охоплювала позики юрособам на суму 127 млрд грн.

Влітку 2017 року заступник глави НБУ Катерина Рожкова публічно визнала, що Нацбанк дав дозвіл «робити їм [Приватбанку] неузгоджену трансформацію під їх відповідальність, але в присутності аудиторів і команди НБУ» (цитата). «Якби ми зовсім заборонили банку робити реструктуризацію, то до 1 жовтня [2016 року] він би порушив норматив адекватності капіталу, і ми змушені були б визнати його неплатоспроможним. І банк тоді сказав би, що ми спеціально довели його до неплатоспроможності, не дозволивши реструктуризувати портфель. Ми поставили б себе під удар», - констатувала К. Рожкова.

Уже екс-глава НБУ Валерія Гонтарева розповідала про можливість отримання позичальниками Приватбанку 5-10 років на погашення заборгованості в рамках реструктуризації портфелю, перемовини про яку торік вели представники держави з екс-власниками Приватбанку. Однак ці переговори були безрезультатними.

Водночас нещодавно Ігор Коломойський у цьому контексті заявив, що певні “контакти” таки зберігаються.

Як писав Finbalance, частина зі згаданих “новоспечених” позичальників Приватбанку в судах першої інстанції домоглася скасування положень кредитних договорів, які надавали право для Приватбанку вже в другій половині 2017 року вимагати в них погашення заборгованості. Як наслідок, ці структури фактично отримали відстрочку 7-9 років (тобто в 2024-2026 рр.) для погашення майже 70 млрд грн заборгованості.

Описаний на початку матеріалу позов ТОВ “Денвер-Оіл” до Приватбанку з вимогою розірвати договір поруки - далеко не єдиний. У держреєстрі судових рішень можна зустріти десятки інших аналогічних позовів “новоспечених” позичальників Приватбанку (поручителів “старих” боржників). Щоправда, в інших випадках суди (в т.ч. апеляційної інстанції) відмовляли в задоволенні відповідних позовів. Див. приклади 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 тощо.

Відхиляючи позовні вимоги, суди вказували, що позивачі належним чином не довели, що невиконання Приватбанком зобов`язань щодо передачі копій кредитних договорів позбавило їх (поручителів) можливості вимагати в “старих” позичальників банку повернення боргу.

З якою метою поручителі (нові позичальники Приватбанку) намагаються розірвати договори поруки? Як припущення - це може бути елементом стратегії щодо ускладнення можливостей для банку пред’являти вимоги щодо стягнення заборгованості, яка наразі “висить” на цих таки поручителях. Причому привертає увагу й те, що в судових матеріалах щодо одного з відповідних спорів (довкола розірвання договору поруки) один з поручителів/“нових” боржників Приватбанку (ТОВ “Лайк Сіті”) пред’являв вимогу стягнути з банку 1,1 млрд грн. Щоправда, відповідна спроба наразі виявилася безуспішною.

У грудні 2017 року НБУ публічно заявляв про проблеми з обслуговуванням тієї частини корпоративного портфелю Приватбанку, яка була трансформована/реструктуризована восени 2016 року. Як зазначалося, “тіло” цих кредитів “вже прострочене”, і “в середньому обслуговується менше 2% від того, що повинно обслуговуватися”. “У листопаді від усього портфеля в банк надійшло лише 15,1 млн грн відсотків. В результаті - вже нараховано більше 11,3 млрд грн відсотків і 11,2 млрд грн з них прострочено», - додавали в Нацбанку.