«Стратегія реформ-2020» Президента й економіка: між благими намірами, виборами і порушенням Конституції

Все про економіку та фінанси

Сьогодні Президент України публічно презентував «Стратегію реформ-2020», причому так, що предметно він на ній фактично не зупинявся. У т.ч. на анонсованій економічній частині. Через що склалося враження, що йшлося не про справжню «дорожню карту» для держави на найближчу п’ятирічку, а про декларативну заявку для виборів Петра Порошенка як лідера одного з учасників парламентської кампанії-2014.

Звичайно, це можна спробувати пояснити тим, що, мовляв, стратегія на те й стратегія, щоб задавати «дух» змін, а не «суху конкретику». Тим паче, про які «фундаментальні» розробки може йти мова й випадку з Головнокомандувачем Збройних сил України, коли йде війна з іншою державою на українській території.

Навіть якщо це й сприйняти, лишається незрозумілим, навіщо Президент взагалі зачепив питання, які знаходяться поза зоною його прямої компетенції, з огляду на те, що зараз ми живемо в парламентсько-президентській, а не президентсько-парламентській республіці (тобто тональність економічної політики держави все-таки задає уряд)? Чи це слід сприймати як «обмовку за Фрейдом», що переписуючи Конституцію, П. Порошенко намагатиметься де-факто повернути повноваження Януковича-Кучми?

У будь-якому разі Президента за язик, даруйте за просторіччя, ніхто не тягнув. За свої слова слід відповідати. Можемо запам’ятати такі виставлені П. Порошенком економічні маяки-2020.

- Входження України в ТОП-20 рейтингу легкості ведення бізнесу (наразі – 112-е місце);
- Збільшення ВВП на душу населення до 16 тис дол (у 2014 р. за оцінками S&P складе 3,9 тис дол);
- Чисті надходження іноземних інвестицій на рівні 40 млрд дол (на 01.07.14 загальний обсяг прямих іноземних інвестицій по акціонерному капіталу становив 50 млрд дол);
- Обмеження частки одного постачальника в обсягу закупівель будь-якого енергоресурсу 30% (торік понад половина спожитого газу – імпорт, який, як відомо, головно російський);
- Підвищення частки місцевих бюджетів у загальнодержавному бюджеті до 65% (наразі – біля 50%).

P.S. Аби лише благі наміри не вилилися в чергову війну за повноваження, яку ми вже бачили в 2005-2010 рр. Чим це все закінчилося взимку 2013 року, слід сподіватися, нагадуватися не потрібно.