Екс-глава НБУ Володимир Стельмах в інтерв’ю для Finbalance розкритикував політику НБУ з 2014 року щодо протидії кризовим явищам в економіці та банківській системі.
«Чим політика НБУ з 2014 року відрізнялася від політики Нацбанку теж кризових 2008-2009 років? У 2008 році долар у резервах у середньому коштував 4,87 грн/дол. Продавши тоді 21 млрд дол (в одні періоди по 8 грн, в інші й під 12 грн), ми фактично вилучили із банківської системи близько 90 млрд грн. Тому на фоні відтоку депозитів НБУ і здійснював рефінансування комерційних банків за рахунок того, що забрав. Тобто емісії не було. У результаті з ринку зійшли лише два чи три банки.
Натомість з 2014 року під керівництвом Гонтаревої НБУ здійснював надзвичайно жорстку рестрекційну політику, вилучивши з економічного обороту більше 700 млрд грн. Результат – знищення банків і економіки», - констатував В. Стельмах.
Окремо він наголосив, що представники МВФ в приватних бесідах запевняли, що Фонд не давав таких рекомендацій. «Значить, слід вважати, що були якісь інші міркування, щоб провести «квазігрошову» реформу конфіскаційного типу. У результаті у населення та бізнесу пропали сотні мільярдів заощаджень», - зазначив В. Стельмах.
Екс-глава НБУ не погоджується з думкою, що активніше рефінансування хоча, можливо, й врятувало б більшу кількість банків, проте могло б спровокувати більш глибоку девальвацію:
«Рефінансування має надаватися, щоб працювала банківська система, а отже і економіка. Якщо НБУ бачить, що в банка локальні проблеми і він за місяць-два може подолати труднощі, потрібно підтримувати. Хай під трохи вищий – «штрафний» - відсоток, але не величезний.
Метою НБУ не має бути отримання прибутку. Натомість Національний банк вилучав у комерційних банків (економіки) величезні доходи – у зв’язку із встановленням непомірної облікової ставки (до 30%), внаслідок чого Нацбанк отримав величезні прибутки і створив резерви», - констатував В. Стельмах.
Крім того, він вважає, що за часів В. Гонтаревої рішення щодо видачі рефінансування ухвалювалися менш прозоро, ніж у часи його керівництва в НБУ:
«Як при нас було. Банк готує обґрунтування, чому йому потрібний від НБУ кредит і як він буде його повертати. Цей план оцінює менеджмент і правління НБУ, він виноситься на правління, куди запрошуються начальники обласних управлінь НБУ, топ-менеджери банку. Рідко були випадки, коли план проходив з першого разу. Давалися зауваження, за тиждень-два вносилися корективи і т.д. А за Гонтаревої – раз зібралися, винесли рішення й не зрозуміло для чого. Був порушений принцип гласності».
В. Стельмах закликав провести аудит ефективності роботи НБУ: «Його може провести хіба нова влада, щоб побачити, скільки бізнесу було знищено, скільки людей втратили роботу та свої заощадження; які були особисті чи опосередковані зацікавлення».
На думку В. Стельмаха, очолювати Нацбанк повинен макроекономіст, хоча може бути й банкір-практик, який «має розуміти макроекономічні процеси та не розглядати діяльність НБУ як бізнес, бо отримання прибутку (навіть для такої важливої інституції, як держбюджет) не є метою центрального банку».
«НБУ повинен забезпечувати стабільність національної валюти. Підтримка ж економіки через ефективну банківську систему сприяє досягненню цієї мети та наповненню держказни
Органічна теорія побудови держави розглядає державу як організм людини, в якому гроші – це кров, а банки – серце економіки. Як у людей, так і в економіці бувають інсульти й інфаркти. Коли забагато «крові» (грошей більше, ніж товарної пропозиції), це погано, бо провокує інфляцію. І погано, коли «крові» замало, бо падає виробництво. Потрібний баланс, який і покликаний забезпечити НБУ», - підкреслив В. Стельмах.
При цьому він відмовився публічно назвати гідних (на його думку) кандидатів на посаду глави Нацбанку: «Публічно говорити про це неетично. Якби мене запитали уповноважені особи, я б конфіденційно озвучив свою точку».