І як до цього «сиру-бору» причетна нинішня глава НБУ Валерія Гонтарєва?
1 серпня перший заступник генпрокурора Микола Герасим’юк повідомив про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням суми застави 200 млн грн. для заступника глави НБУ Бориса Приходька. Підстава – підозра у присвоєнні 2,069 млрд. грн. із Аграрного фонду, до чого, за версією слідства, були також причетні, зокрема, голова правління ПАТ «Аграрний фонд» Олександр Кирюк і голова наглядової ради «Брокбізнесбанку» Денис Бугай.
Як розповідали в прокуратурі, «Брокбізнесбанк» в лютому отримав від НБУ рефінансування на 2 млрд грн. (підписантом відповідних документів виступив Б. Приходько). За рахунок цих коштів банк викупив в Аграрного фонду ОВДП на умовах РЕПО (тобто фактично БББ надав АФ позику під заставу держоблігацій). Ця операція проводилася без попередньої згоди МінАПК, яку відомство ніби надало згодом, постфактум (13 лютого з’явився наказ №72 «Про операцію РЕПО із облігаціями внутрішньої державної позики»). Після цього Аграрний фонд отримані від БББ гроші розмістив на депозиті в цьому ж банку, які зрештою були виведені через погашення інших (причому фіктивних) зобов’язань фінустанови.
Ще 06 травня ПАТ «Аграрний фонд» звернулося до госпсуду міста Києва із позовною заявою, в якій просило суд визнати недійсними договори купівлі-продажу ЦП; зобов’язати НБУ перерахувати їх на рахунок АФ; при цьому ще стягнути з «Брокбізнесбанку» як відшкодування збитків грошові кошти у сумі 2,069 млрд грн.; розірвати договір на брокерське обслуговування з ТОВ «Інвестиційний Капітал України» й визнати недійсним наказ Мінагрополітики, яким ніби й легітимізовувалася заднім числом операція РЕПО.
Звернемо увагу на кілька речей.
По-перше, те, що Аграрний фонд фактично намагається відшкодувати збитки у двократному розмірі – і вимагаючи від БББ повернення коштів, і зобов’язати НБУ перерахувати цінні папери на рахунок АФ. Така спроба пострілу відразу в двох зайців може бути зумовлена тим, що АФ не має впевненості, що йому вдасться отримати відшкодування від свого безпосереднього (ймовірного) «кривдника» - БББ, який знаходиться на ліквідації. А от з центробанком спробувати ще потягатися можна, оскільки ОВДП як забезпечення під кредит рефінансування знаходяться в нього. З огляду на це й було клопотання до суду для забезпечення позову заборонити НБУ вчиняти будь-які дії, які можуть призвести до відчуження та припинення права власності на держоблігації.
По-друге, цікавим самим по собі є факт фігурування в справі ТОВ «Інвестиційний Капітал України» (хоч і як «простого» брокера) з групи ICU, де главою ради директорів до призначення на посаду глави НБУ була Валерія Гонтарєва. А також те, що зазначене ТОВ подавало до суду клопотання про відвід судді. Таку проактивну позицію в процесі можна спробувати пояснити, наприклад, тим, що компанії не хочеться повертати комісійну винагороду як брокера в разі задоволення позову АФ.
Третій штрих – 07 травня суд повернув матеріали без розгляду у зв’язку з тим, що від АФ надійшла заява з клопотанням не розглядати позов «у зв’язку з врегулюванням спору з відповідачами». Однак через кілька днів – 12 травня – столичним госпсудом була відкрита інша справа з фактично тими ж вимогами.
Четверта річ. А як БББ взагалі отримав рефінансування від НБУ, щоб придбати ОВДП в АФ? Воно було бланковим (без забезпечення)? Не факт. Принаймні, екс-заступник голови наглядової ради «СЄПЕК» Борис Тимонькин у лютому заявляв, що «ми купили певні папери та отримали під них перший транш рефінансування на 1 млрд. грн., а всього НБУ рефінансує банк на 2 млрд. грн».
Якщо так, то за які гроші купувалися ці «певні» папери тоді, коли в банка вже були проблеми з ліквідністю й затримки з повернення депозитів? За власні? Чи це були притримані кошти вкладників? І про який обсяг та якість паперів йдеться, щоб вони були достатніми для отримання значного рефінансування? А це взагалі не ОВДП Аграрного фонду? Якщо так і при цьому відштовхуватися від даних слідства, виходить, що кредитів рефінансування було кілька і громадськість не про всі «порції» досі знає?
Відповіді на ці питання, слід сподіватися, ми ще почуємо від слідства. Яке, знову ж таки слід сподіватися, сьогодні намагається вийти на кінцевих «бенефіціарів» усіх описаних «дійств», а не лише на ймовірних виконавців.