Справа Масюри: суд наклав арешт на дві земельні ділянки площею 14 гектарів

Все про економіку та фінанси

Печерський райсуд м. Києва ухвалою від 05 липня задовольнив клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва та в рамках кримінального провадження №12015100060007565 наклав арешт на дві земельні ділянки площеню 8,6 гектарів та 5,3 гектарів, що належать відповідно ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» та ПАТ "Одеський олійножировий комбінат", шляхом заборони розпорядження вказаним майном.

У документі вказується, що досудове слідство встановило, що екс-перший заступник голови ради директорів Дельта Банку, який був переведений на цю посаду в грудні 2012 року з посади заступника ради директорів фінустанови, «діючи умисно та всупереч інтересів служби, вчинив злочин (кримінальне правопорушення)». Судячи з офіційної інформації Дельта Банку, йдеться про Віталія Масюру.

Нижче – цитата з ухвали суду:

«Наприкінці 2014 року, ОСОБА_2, обіймаючи посаду Першого заступника Голови Ради Директорів Банку, перебуваючи поза межами території України, діючи із корисливим мотивом, вступив у злочинну змову із невстановленими слідством особами, та реалізуючи свій злочинний умисел направлений на протиправне заволодіння грошовими коштами ПАТ «Дельта Банк» шляхом зловживання своїм службовим становищем, нехтуючи суспільними відносинами, які визначають і регулюють зміст правильної роботи Банку, будучи обізнаним із вимогами розділу 2 положення Банку «Про надання гарантій, поручительств та інших зобов`язань, які передбачають їх виконання у грошовій формі», відповідно до якого Право на укладення договорів про надання гарантій (договорів поруки, тощо) на видачу гарантійних листів (тощо) та видачу гарантійних листів (гарантій) має лише Банк та про те, що інші відокремлені підрозділи Банку можуть здійснювати гарантійні операції тільки з дозволу Кредитного Комітету Банку, із тим, що порядок прийняття, розгляду та аналізу звернення клієнтів, щодо надання гарантій (поруки) Банку, його затвердження проводиться в порядку, аналогічному розгляду питань про надання кредитів, що визначені та регламентовані «Положенням про кредитування» Банку, з тим, що відповідно до «Положення про кредитний комітет та Малий кредитний комітет ПАТ «Дельта Банк» Кредитний комітет Банку - колегіальний орган Банку, який уповноважений приймати (погоджувати) рішення щодо можливості та умов проведення кредитних та інвестиційних операцій в межах наданих йому повноважень, відповідних прав (лімітів), та із нормою ст. 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої, як кредитні розглядаються операції, щодо надання гарантій і поручительств та інших зобов`язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі,

використав в якості прикриття своєї незаконної діяльності підроблений Договір зберігання та застави від 06.11.2012, укладений між ПАТ «Дельта Банк» в особі Першого заступника Голови Ради Директорів ОСОБА_2, що підтверджується висновком експерта від 13.01.2016 № 1567, та «BANKWINTER&COAG» (адреса: Сінгерштрассе 10, А-1010 Відень, Австрія),

на умовах якого Банк надав міжбанківський депозит в сумі 50 000 000,00 доларів США в забезпечення виконання фірмою Джаміко Файненс Лімітед (Jamico Finance Limited, зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: поштова скринька 3175, Роунд Таун, Тортола, Британські Віргінські Острови) зобов`язань за кредитним договором від 06.11.2012,

та надав «BANKWINTER&COAG» право самостійно списувати грошові кошти з кореспондентського рахунку Банку, відкритого в «BANKWINTER&COAG», після письмового повідомлення останнім про невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором,

що в подальшому призвело до протиправного списання із зазначеного кореспондентського рахунку Банку грошових коштів у розмірі 50 629 166,67 доларів США, та, відповідно до висновку експерта від 25.12.2015 № 25/12-1, призвело до завдання матеріальної шкоди ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 50 629 166,67 доларів США, що на момент вчинення злочину (кримінального правопорушення) становило 1 188 772 833, 41 гривень, що у шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

23.01.2016 слідчим за погодженням із процесуальним керівником, по матеріалах даного кримінального провадження, на підставі ст. 42, 276, 277, 278 КПК України було повідомлено ОСОБА_2, про те, що він підозрюється у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень), передбачених ч. 2 ст. 366 [«Службове підроблення»], ч. 5 ст. 191 [«Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»] Кримінального кодексу України.

Оскільки підозрюваний ОСОБА_2 переховується від органів досудового розслідування, місцезнаходження останнього невідоме, постановою слідчого від 25.01.2016 підозрюваного ОСОБА_2 оголошено в розшук та отримано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про затримання ОСОБА_2 з метою його приводу для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

25.04.2016 року дії ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12015100060007565 від 24.11.2015, за ознаками складів злочинів (кримінальних правопорушень), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, постановою про перекваліфікацію кримінального правопорушення, перекваліфіковано на ч. 2 ст. 364-1 КК України [«Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми»].

Під час проведення досудового слідства від потерпілого у кримінальному провадженні, якому завдано матеріальну шкоду у розмірі 1 188 772 833, 41 гривень, надійшов цивільний позов, з метою забезпечення ефективності кримінального провадження та інтересів осіб, яким спричинено шкоду внаслідок вчиненого злочину».

При цьому в ухвалі суду згадується ще про такий епізод.

«Із змісту матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_2 здійснює інвестиції у ПАТ «Іллічівський Олійножировий Комбінат» та ПАТ "Одеський Олійножировий Комбінат", та фактично керує його діяльністю через родича ОСОБА_7, який являється реальним власником даних товариств. Також ОСОБА_7 являється керівником ТОВ "Іллічівський зерновий порт".

Договір кредитної лінії № ВКЛ 2005814/1 від 23.11.2011 року укладено між ПАТ "Дельта Банк" в особі ОСОБА_2 та ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат" в особі ОСОБА_7.

На даний час зазначені заборгованості по кредитним договорам перед ПАТ "Дельта Банк" сплачено не було, що в свою чергу спричинило заборгованість в особливо великих розмірах.

Тому, орган досудового слідства приходить до висновку, що ОСОБА_2 являється реальним власником ПАТ «Іллічівський Олійножировий Комбінат» та ПАТ "Одеський Олійножировий Комбінат", здійснює інвестиції в дані товариства із коштів, отриманих злочинним шляхом, що має свій зовнішній прояв у купівлі наступного нерухомого майна та/або прав на нього:

- земельної ділянки площею 8,5895 Га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, належитьу формі приватної власності ПАТ «Іллічівський Олійножировий Комбінат».

- земельної ділянки площею 5,3428 Га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_3, належить у формі приватної власності ПАТ "Одеський Олійножировий Комбінат".

На підставі викладеного, орган досудового слідства дійшов до висновку, що з метою відшкодування завданої матеріальної шкоди та забезпечення конфіскації майна у кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на вказане майно».

Довідково

У січня поточного року Віталій Масюра в письмовому коментарі для газети «Дзеркало тижня. Україна» називав висунуті йому підозри неправильними й такими, що мають замовний характер.

"Я завжди підписував документи тільки за наявності всіх погоджень. Якщо потім документи "пропали" з банку, треба питати в тих, хто супроводжував угоду й зберігав документи. Угоду ініціював і погоджував Микола Лагун і супроводжувало його оточення з Clever Management. У мене були підстави припускати, що це якась угода із зацікавленістю акціонера. Звідси — додумуйте замовника обвинувачень", — заявив Масюра.

При цьому говорити про справжні мотиви відкриття коррахунку "Дельти" в Bank Winter&Co AG він чомусь не хоче, писало видання, — стверджує, що гроші там знаходилися "для проведення розрахунків і розміщення коштів на міжбанківському ринку, вони давали хороші відсотки при низькому ризику".

Своїх близьких зв`язків із Cargill колишній перший заступник голови ради директорів "Дельта Банку" не спростовував. "Мотив цих обвинувачень — особиста помста за моє співробітництво з цією компанією у 2014-му і 2015 р. До речі, зверніть увагу, як збіглося в часі моє обвинувачення й галас у ЗМІ щодо так званого виведення активів Cargill з "Дельти", — говорить він.

У лютому В. Масюра в інтерв’ю для видання «Дело», відповідаючи на питання, чи працює його сестра Юлія Масюра та її чоловік Павло Бородін в компаніях "Іллічівський зерновий порт" і "Стройбуд Іллічівська" та чи належить йому одна з цих компаній частково або цілком, в тому числі опосередковано, зауважив таке:

«Моя сестра працювала радником голови правління банку і брала участь в аналізі та контролі за фінансуванням проекту Зернового терміналу, а також в переговорах з Каргілл щодо інвестування в цей проект. В рамках цього проекту вона була за сумісництвом економістом "Іллічівського зернового порта" з зарплатою 121,8 грн. З Павлом Бородіним, який був раніше запрошений банком на позицію незалежного директора "Стройбуд Іллічівська", вона познайомилася вже після початку роботи над цим проектом. У банку ми часто практикували таких фінконтролерів по великим кредитним проектам. Це стандартна практика. Я займався кредитний проект по Зерновому терміналу від Дельта Банку і керував переговорами з Каргілл».

При цьому В. Масюра знову ж таки говорив про мотиви особистої помсти з боку Миколи Лагуна: «Це помста. Але я не знаю про його прямі звинувачення, що я працюю на Каргілл. Сама постановка питання безглузда. Я ніколи не працював на Каргілл, найкраще, запитайте у Лагуна безпосередньо. Взагалі я готовий публічно, в форматі дебатів зустрітися з Лагуном і проговорити всі звинувачення».

Тоді ж повідомлялося, що В. Масюра знаходиться у Великій Британії.

Про звинувачення білоруських правоохоронців на адресу М. Лагуна щодо розкрадання коштів білоруського «Дельта Банку» читайте тут

Про намагання Укрексімбанку стягнути 45 млн дол. з компанії сестри М. Лагуна див. тут

Довідково про український «Дельта Банк»

За даними Фонду гарантування, на 01 вересня вкладникам цієї фінустанови в межах гарантійної суми було виплачено 15,5 млрд грн (96,6% запланованих виплат). Виплати здійснювалися в основному за рахунок емісійних коштів НБУ (в т.ч. монетизації Нацбанком ОВДП, які для Фонду гарантування випустив Мінфін).

У червні поточного року Фонд гарантування затвердив ліквідаційну масу «Дельта Банку»: оціночна вартість – 29,04 млрд грн. при балансовій вартості 85,55 млрд грн.

Про невдалі судові спори ліквідатора "Дельта Банку" з позичальниками читайте тут і тут.

У березні директор департаменту управління ризиками НБУ Ігор Будник заявляв, що в поточному році Нацбанк за рахунок застави по кредитам рефінансування планує отримати близько 4,4 млрд грн. надходжень «від очікуваних і вже накопичених погашень за портфелем Дельта Банку»

Крім того, в НБУ заявляли, що намагаються в суді стягнути з М. Лагуна 766,85 млн грн. за майновим поручительством по кредитам рефінансування для «Дельта Банку». Як зазначалося, М. Лагун надав майнове поручительство на 766,848 млн гривень під земельні ділянки.

За даними НБУ, на 01.03.2015 борг «Дельта Банку» перед НБУ становив 9,3 млрд грн. Він отримував рефінансування і за часів керівництва в НБУ І. Соркіна, і С. Кубіва, і В. Гонтаревої.

Про підозри Генпрокуратури щодо службових осіб НБУ в сприянні службовим особам "Дельта Банку" у виведенню закордон 4,1 млрд грн. рефінансування див тут.

Про кримінальне провадження НАБУ щодо розтрати 12 млрд грн рефінансування НБУ низкою банків (у т.ч. "Дельтою") та залучення до сумнівних операція австрійського банку див. тут.

Як писав Finbalance, 12 березня Печерський райсуд м. Києва задовольнив позов українського Ощадбанку щодо стягнення з мажоритарного акціонера «Дельта Банку» (як поручителя) заборгованості за договором №151210-Л2 від 15 грудня 2010 року про відкриття та ведення кореспондентського рахунку в сумі 948 млн грн; заборгованість за договором №151210-Л1 від 15 грудня 2010 року про відкриття та ведення кореспондентського рахунку в сумі 111,8 млн дол та 12,45 млн євро. Тоді ж суд першої інстанції відмовив М. Лагуну в задоволенні зустрічного позову до Ощадбанку про визнання договору поруки недійсним. У кінці квітня Апеляційний суд м. Києва відкрив апеляційне провадження на рішення Печерського суду (за скаргою М. Лагуна).

Про судові спори Фонду гарантування з Ощадбанком за активи «Дельта Банку» читайте тут, а з "Фокстротом" - тут.

Наразі Finbalance не володіє інформацією, чи фігурує М. Лагун в тому чи іншому кримінальному провадженні українських правоохоронних органів щодо сумнівних операцій українсьокго "Дельта Банку" (в т.ч. в контексті згаданого вище рефінансування НБУ).