Судові спори держави з вкладниками Приватбанку, кошти яких були списані в ході націоналізації внаслідок примусової конвертації вкладів в акції банку (йдеться загалом про 29,4 млрд грн), здебільшого завершуються поразками для влади.
Найгучніші приклади – це, звичайно, історія з братами Суркісами (на 1,4 млрд грн - з урахуванням коштів "Акцент-Банку"; у зоні ризику для держави – ще під 300 млн дол офшорних компаній "імені" Суркісів) та екс-дружиною колишнього співвласника Приватбанку Геннадія Боголюбова (на 500 млн грн). Є і менш масштабні «сюжети» (наприклад, на 60 млн грн). І це вже не кажучи про високі ризики програшу держави в судових спорах у Лондоні з держателями євробондів Приватбанку на сотні мільйонів доларів.
Водночас для справедливості слід сказати, що протистояння в судах не завжди завершуються перемогами вкладників Приватбанку. Кілька прикладів.
1. Як писав Finbalance, 29.05.2017 Госпсуд Дніпропетровської області відмовився задовольнити позов ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» (компанію пов’язували з «приватівцями») до Фонду гарантування та Приватбанку щодо визнання недійсним з моменту укладення правочин щодо придбання за рахунок коштів ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» акцій Приватбанку на 5,6 млн дол і 1,2 млн грн та стягнення з Приватбанку вказаних сум.
Свої позовні вимоги ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» мотивувало тим, що 21.12.2016 року з його рахунків у Приватбанку були списані грошові кошти в національній та іноземній валюті з призначенням платежу «згідно договору про придбання акцій», водночас, як стверджує позивач, будь-яких договорів про придбання акцій він не укладав і не надавав банку жодних доручень, або згоди на перерахування коштів зі свого рахунку. Згідно висловлених у позові припущень, спірний договір міг бути укладений від імені позивача особою, якій делеговано повноваження тимчасового адміністратора Приватбанку на підставі ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Натомість суд вказав, що 13.12.2016 року рішенням комісії НБУ з питань визначення пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами №105, позивача було визнано пов`язаною з Приватбанком особою, що «свідчить про наявність в уповноваженої особи Фонду, повноважень для вчинення спірного правочину від імені позивача» (цитата).
«Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно невідповідності рішення № 105 від 13.12.2016 року вимогам законодавства, що на його думку породжує обов`язок господарського суду не застосовувати таке рішення під час вирішення даного пору, адже зазначене рішення прийнято третьою особою [Нацбанком, - ред..] на підставі, у мажах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що виключає підстави для застосування положень ч. 2 ст. 4 ГПК України. При цьому, суд зазначає, що за наявністю у позивача підстав вважати зазначене рішенням таким, що порушує його права та охоронювані інтереси, останній не позбавлений права оскаржити його до компетентного суду», - йшлося в рішенні Госпсуду Дніпропетровської області.
2. Як писав Finbalance, 29.03.2017 Госпсуд Дніпропетровської області відмовився задовольнити позов ТОВ «Пром Гарант Плюс» (у цієї компанії теж простежувався зв’язок з «приватівцями») до Приватбанку, в якому позивач просив суд зобов’язати відповідача повернути на рахунки 15,3 млн грн і стягнути пеню 122,4 тис грн як такі, що були помилково списані. 07.08.2017 Дніпропетровський апеляційний госпсуд лишив без змін рішення суду першої інстанції.
НБУ та Фонд гарантування, які фігурували в цій справі як треті особи, проти заявлених вимог заперечували, посилаючись на наявність правових підстав для списання коштів з рахунків ТОВ «Пром Гарант Плюс», в підтвердження чого надали суду копію договору про придбання акцій № 28/2016 від 20.12.2016 року, який укладено в порядку, передбаченому ст. 41-1 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким позивач придбав акції додаткової емісії Приватбанку в обмін на відступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями по рахунках позивача в Приватбанку, за якими в тому числі було здійснено спірне списання коштів.
Зрештою суд дійшов висновку, що списання спірної суми коштів з рахунків позивача, було здійснено з дотриманням вимог банківського законодавства, «що виключає обґрунтованість доводів позивача відносно кваліфікації спірного списання як помилкового переказу» (цитата).
«Суд не досліджує та не надає оцінку змісту правочину, на підставі якого здійснено спірне списання коштів, оскільки дослідження вказаних обставин не входить до предмету доказування при вирішення спору із заявлених позивачем підстав», - уточнювалося в рішенні суду від 29.03.2017.
3. 14.09.2017 Дніпропетровський апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» (кінцевими бенефіціарами значаться кіпріоти Анна Корелідоу та Андреас Марангос) на рішення Госпсуду Дніпропетровської області від 08.06.2017, яким цій компанії знову ж таки було відмовлено в задоволенні позову про визнання правочину недійсним та стягнення 1 млн дол.
Позивач наголошував на відсутності доказів, що він був та є спорідненою або афілійованою особою Приватбанку, а тому, на його думку, недійсною була угода щодо примусового придбання акцій банку від 20.12.2016 з наступним списанням коштів з його рахунку.
Натомість суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що оскільки рішенням №105 від 13.12.2016 комісії НБУ з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків з такими особами позивача було визнано пов`язаною особою з Приватбанком особою, то в тимчасового адміністратора Приватбанку (як представника Фонду гарантування) були повноваження для вчинення спірного правочину від імені ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн».
4. 11.10.2017 Госпсуд м. Києва відмовився задовольнити позов ТОВ «Оптімус Плюс» (у держреєстрі його засновниками значаться Віктор Ратушний і Дєянов Андрій) про стягнення 43 млн грн як такі, що були «безпідставно списані з його рахунків в рахунок оплати за договором про придбання акцій від 20.12.2016 №22/2016, оскільки такого розпорядження на їх списання позивач не надавав» (цитата).
Крім того, ТОВ «Оптімус Плюс» стверджувало, що не є пов`язаною з відповідачем особою, що також унеможливлювало списання його коштів на підставі ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Натомість у судовому рішенні зауважується, що на підставі рішення комісії НБУ з питань визначення пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 13.12.2016 №105 позивача було визнано пов`язаною з Приватбанком особою, про що 14.12.2016 Приватбанку було надіслано Нацбанком електронне повідомлення №26-0005/101695.
«Докази визнання вказаних рішень незаконними чи їх скасування в установленому законом порядку в матеріалах справи відсутні, та до компетенції господарських судів з огляду на їх правову природу вирішення питання щодо їх правомірності не належить, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про їх належність в якості доказів по справі», - йдеться в рішенні Госпсуду м. Києва від 11.10.2017.