В.о. глави НБУ Яків Смолій, якого називають одним з кандидатів на посаду глави правління Нацбанку, в інтерв’ю «Економічній правді» висловив думку, що політика НБУ не зміниться з призначенням наступника Валерії Гонтаревої:
«Коли ми говоримо про незалежність центрального банку, то в тому числі повинні враховувати і так звані особисті рішення, які можуть прийматися тією чи іншою особою.
Разом з тим, відповідно до закону про Національний банк, члени правління не можуть бути звільнені одночасно двоє, і не можуть бути звільнені за рішенням першої особи. Членів правління призначає і звільняє рада Національного банку.
До того ж, процес так вибудовано, що заступники призначаються на різні терміни, є каденція 5, 6 і 7 років — щоб була спадкоємність і одночасно не звільнилося декілька членів правління. Отже, голова не може кардинально змінити склад правління. Це по-перше.
По-друге, щодо нормативних документів Національного банку, то одноосібне рішення тут взагалі не ухвалюється. У нас є дев`ять комітетів, два з яких ухвалюють самостійні рішення. Це комітет з управління активами і пасивами, інший — з нагляду. Всі інші комітети розглядають питання, які є в профільній діяльності цих комітетів. Для ухвалення рішень в подальшому пропозиції від комітетів виносяться на правління. Комітет — колегіальний орган і правління — колегіальний орган.
Одна людина не приймає рішень.
Ми можемо фантазувати на різні теми, але є закон про Національний банк. Там виписано, чим він займається, і які його основні завдання. Щоб президент чи прем`єр, чи обидва разом з головою Нацбанку, прийняли якесь непопулярне рішення, вони мають розуміти, що за це доведеться відповідати перед законом.
Зміни, про які ви кажете: таргетування ВВП, чи таргетування індексу споживчих цін — це зміни до закону, а не політика одного чи двох посадовців, які можуть натиснути кнопку і сказати "роби так чи інакше". Це неможливо.
Можна обговорювати багато речей, але ми повинні давати правильний сигнал суспільству про те, що одна людина сьогодні в державі не приймає рішення. Тим більше в Національному банку.
Це один з елементів так званої інституційної незалежності, де процеси вибудовані так, що роль особистості уже не є головною».