Сбербанк визнав розрив у ліквідності на 13,3 млрд грн.

Все про економіку та фінанси

У фінзвітності української «дочки» російського Сбербанку за 2015 рік, підготовленій за міжнародними стандартами фінзвітності (аудитор – компанія EY), констатується, що в період з лютого до червня розрив у ліквідності цього банку може сягати 13,3 млрд грн.

Якщо ж брати показник за січень, тоді кумулятивне значення виходить взагалі космічним – див. нижче таблицю.

Водночас, наприклад, у липні-грудні ситуація протилежна – доступні активи банку, за його оцінками, перевищуватимуть ймовірні зобов’язання на 5,37 млрд грн. (що зрештою скорочує кумулятивний розрив за весь рік).

Чи означає це, що банк потенційний «покійник»? Не обов’язково (хоча зрештою "потенційним покійником" можна назвати будь-яку фінустанову - передумови/ризики завжди знайдуться, питання лише в масштабі, - ред.).

По-перше, така ситуація притаманна багатьом учасникам ринку. Так було і в минулі роки, так є і в поточному році (про ситуацію в Укрсиббанку, ОТП Банк і Укрсоцбанку читайте тут, тут і тут).

По-друге, розрив у ліквідності Сбербанку був і в аналогічний період минулого року (щоправда, меншим – 8,62 млрд грн.). І до речі, як уже зазначалося, в січні (15,72 млрд грн). Однак, як бачимо, фінустанова функціонує.

Яка причина подібних розривів у ліквідності («гепів»)?

Ключова передумова – короткостроковість пасивної бази: левова частка коштів клієнтів – це або кошти на вимогу, або ресурси, розміщені на дуже короткий період (місяць-два-три). І це вже не кажучи про право вкладників по більшості депозитів вимагати їх дострокового повернення (вклади без права на дострокове зняття, які з середини 2015 року передбачені в законодавстві, не набули гіпервеликої популярності, попри вищі ставки). Позичальники (особливо представники корпоративного сектору) ж традиційно намагаються брати кредити, скажімо, на рік і більше. Тому при оцінці (підкреслюємо – при оцінці) фінансових ризиків і виникає «геп», який зрештою може матеріалізуватися (а може й не матеріалізуватися).

За такого статус-кво банки балансують «на лезі ножа», спонукаючи клієнтів або перевкладати свої кошти (пролонгація депозитів тощо), або заміщати їх новими ресурсами в разі відтоку. У спокійні часи це питання значно легше закрити, аніж у неспокійні, коли ринок «штормить». Ситуація з відтоком депозитів у т.ч. в 2014-2015 рр. це чітко унаочнила. За кризових умов банкам і доводиться або просити про підтримку акціонерів, партнерів, НБУ, або ж, як варіант, вмовляти позичальників раніше повернути кредити, якщо є змога.

Як не парадоксально, але якщо «гепи» в ліквідності лишаються лише теоретичними ризиками (такими, що не матеріалізуватися), банки з більш хиткими позиціями можуть бути більш успішними з точки зору прибутковості, аніж банки, які дотримуються менш ризикованої (більш спокійної) політики. Що мається на увазі.

Якщо умовному «адреналіновому» банку (до речі, часто-густо вимушено «адреналіновому») вдається успішно управляти своєю ліквідністю (видаючи кредити на кілька років за рахунок, умовно кажучи, кількамісячних вкладів), то його маржа може бути більшою, аніж у випадку кредитування більш довгим ресурсом (який переважно дорожчий).

А може й не бути… У кращому разі – під час паніки вкладників, граючи на жадібності, доводиться «до неба» задирати ставки по депозитам, процентні витрати по яким можуть і не покриватися процентними доходами по кредитам, через що доводиться в т.ч. фіксувати збитки. У гіршому ж випадку можна «просто» збанкрутувати. Прикладів тому (у т.ч. з категорії «too big to fail») – під зав’язку.

Такий статус-кво, по суті, визнає в своїй звітності й Сбербанк.

«Розбіжність позицій потенційно підвищує прибутковість, але може також збільшити ризик втрат, - констатується в документі. - Керівництво групи контролює позицію ліквідності та приймає розумні заходи для згладжування коливань». Кінець цитати.

 

Finbalance